Ухвала суду № 79555741, 01.02.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11338/18

Провадження № 4-с/344/13/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого– судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу представника КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» ОСОБА_1, заінтересовані особи: державний виконавець Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2, ОСОБА_3, на дії державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

Представник КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» ОСОБА_1 звернулась в суд із скаргою, згідно якої просила: визнати незаконними дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 по поверненню судового наказу у справі №344/11239/15-ц від 19.08.2015 року без прийняття до виконання; скасувати рішення державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про повернення судового наказу у справі №344/11239/15-ц від 19.08.2015 року без прийняття до виконання, яке оформлено повідомленням від 08.06.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; зобов’язати державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 відкрити виконавче провадження на підставі судового наказу у справі №344/11239/15-ц від 19.08.2015 року.

Представник скаржника подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Державний виконавець в судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Враховуючи положення ст. 450 ЦПК України щодо строку розгляду скарги суд вважає, що скаргу слід розглянути за відсутності сторін, надіславши їм копію ухвали для забезпечення можливості оскарження з моменту отримання, що не позбавить їх права на справедливий розгляд справи.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 19.08.2015 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – суду невідомий, в користь Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 161, на р/р №260062200 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код 35277442, заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 2941 грн. 58 коп. (дві тисячі дев’ятсот сорок одну гривню 58 копійок) та 121 грн. 80 коп. судового збору (а.с. 5).

Як вбачається, 08.06.2018 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання у справі № 344/11239/15-ц від 19.08.2015 року без прийняття до виконання, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження, із зазначенням, що виконавче провадження не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, а саме відсутня дата народження та ІПН боржника).

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Конституція України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження).

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець мав можливість самостійно з'ясувати дату народження та ідентифікаційний номер боржника, в той час, як стягувач таким правом не наділений.

Таким, чином, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08.06.2018 року є передчасним, а дії головного державного виконавця щодо винесення вказаного повідомлення є неправомірними.

Щодо вимоги скарги про зобов'язання відкрити виконавче провадження на підставі судового наказу №344/11239/15-ц від 19.08.2015 року, то вона є безпідставною, оскільки прямо випливає із вимоги про скасування рішення державного виконавця по поверненню виконавчого листа без прийняття до виконання, яке оформлене повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08.06.2018 року, а тому не потребує винесення судового рішення.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали скарги, перевіривши чи діяв державний виконавець відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає подана скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15, 18, 37 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-451 ЦПК України, керуючись ст. ст. 260, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконними дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 по поверненню судового наказу у справі №344/11239/15-ц від 19.08.2015 року без прийняття до виконання.

Скасувати рішення державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 про повернення судового наказу у справі №344/11239/15-ц від 19.08.2015 року без прийняття до виконання, яке оформлено повідомленням від 08.06.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

В решті вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Антоняк Т.М.