Рішення № 79555395, 01.02.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2383/18

Провадження №: 2/0343/49/19

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в м.Долина справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, просить постановити рішення, яким виключити відомості про його батьківство із актового запису про народження ОСОБА_3, за №289 від 29 грудня 2009 року, проведеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області.

Стягнути з відповідачки на його користь усі судові витрати та витрати адвоката за надання йому юридичної допомоги.

Свої вимоги мотивує тим , що 28 квітня 2011 року він, ОСОБА_1, позивач по даному цивільному позову, уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2, який вони зареєстрували у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис за №38, який в подальшому було розірвано на підставі відповідного рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області.

19 грудня 2011 року, в період їх одруження, відповідачка, ОСОБА_2, народила сина ОСОБА_4, який в даний час проживає зі своєю матір’ю, відповідачкою ОСОБА_2, та стосовного якого він не вважає себе його біологічним батьком, у зв’язку з чим і подав до суду цивільний позов про оспорювання свого батьківства стосовно цієї дитини.

Крім того, одружуючись з відповідачкою ОСОБА_2, у неї було ще двоє малолітніх дітей, а саме: син, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 (якого він усиновив), і дочка, ОСОБА_3 (стосовно якої він визнав батьківство, шляхом подання до органів РАЦСу спільної заяви його та відповідачки ОСОБА_2, про визнання батьківства), яких він батьком не являється, хоч в свідоцтвах про їх народження він є зазначений як батько, а їхнє прізвище також було змінене на його.

Однак, стосовно народженої відповідачкою, ОСОБА_2, дитини, а саме дочки - ОСОБА_6, відповідачкою було записано його (так як в цей час з нею вони перебували в зареєстрованому шлюбі і він вчинив дії, вище ним вказані), хоча біологічним батьком цієї ж дитини себе він не вважає та ним в природі взагалі не являється, оскільки, як на час її зачаття, так і на час її народження, з відповідачкою вони спільно не проживали, жодних стосунків, які б призвели до народження дитини, вони не підтримували. Крім того, у вказаний вище період часу, він взагалі відповідачку, ОСОБА_2, не знав і з нею не був знайомий, у зв"язку з чим він не згідний з такою ситуацією, та у зв’язку з чим, він вимушений в цей час звертатися до суду з даними своїми позовними вимогами, виходячи також із наступних підстав:

З відповідачкою по даній справі у них сімейні стосунки не склалися, у зв’язку з чим вони з нею прожили досить короткий термін, близько одного року, а посварившись, вони розійшлись, і з того часу спільно вони не проживали і з нею він не спілкувався, а весь час він проживав у своїх батьків.

З часу їх розлучення по даний час він до відповідачки не приїжджав та з нею не бачився, а тому, по вказаним вище мотивам, бути батьком народженої нею дитини він не може, оскільки на час її зачаття прожив в іншій місцевості. Що він не є батьком цієї дитини може ствердити і тест на ДНК при згоді в цьому відповідачки ОСОБА_2

Особа, яка записана батьком дитини має право у відповідності до ч.1 ст. 136 СК України оспорити своє батьківство, пред"явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Позивача в судове засідання не з"явився, причини своєї неявки не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому Законом порядку.

Представник позивача –адвокат ОСОБА_7 (довіреність 16, ордер а.с.29) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зіславшись на вищевикладені обставини. Додатково пояснив, що сторони по справі познайомились на початку 2011 року, а одружились 28.04.2011 року. На момент знайомства у відповідачки уже було двоє дітей: син ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_9. Позивачу було відомо, що діти відповідачки: син ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_9, не його, він не являється їх батьком, але він добровільно разом з відповідачкою пішов в органи РАЦСу, де ними було подано спільну заяву, якою він визнав своє батьківство відносно ОСОБА_6. На підставі заяви, прізвище ОСОБА_6 , її по батькові та відомості про батька були змінені. На даний час сторони по справі не проживають разом, їх шлюб розірвано. Однак не зважаючи, що він не являється батьком дітей відповідачки, з нього стягуються аліменти на їх утримання. Просив позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечила проти їх задоволення.Пояснила, що з позивачем по справі вона познайомилась в січні 2011р. На той час у неї було двоє дітей від іншого чоловіка, а саме син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 Одружились вони з позивачем 28.04.2011 року. На момент знайомства та одруження позивачу було відомо, що він не являється біологічним батьком її дітей:сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_9. Ініціатива, щодо визнання батьківства відносно ОСОБА_6 виходила саме з сторони позивача. На момент написання заяви про визнання батьківства ОСОБА_1 знав , що він не являється батьком ОСОБА_9. Просила відмовити у позові.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для її вирішення. Позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Ч.ч. 1,3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до вимог ч.1 ст.121 СК України , права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно ч.1,ч.5 статті 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі , які не перебували в шлюбі, язаписані батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , 24.12.2009р.н., що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3, серії І-НМ №230563 від 19.03.2018 року (а.с.9).

Копія повідомлення Долинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області свідчить про те, що народження ОСОБА_3 зареєстровано 29.12.2009 р., актовий запис №289 (згідно ст.126 СКУ), підставою внесення відомостей про батька є спільна заява матері та батька дитини про визнання батьківства №6/3-25 від 28.04.2011р. Прізвище дитини до визнання батьківства – ОСОБА_10 (а.с.10).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 28.04.2011 року перебували у шлюбі, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії І-НМ №119656 від 19.03.2013р.(а.с.6).

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області в справі №343/1605/14-ц від 21.07.2014 року шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований 28 квітня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис № 38 – розірвано.

Неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, залишено проживати з матір’ю, відповідачкою по справі – ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Оскільки учасники процесу - представник позивача та відповідачка вказують на те, що позивач ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3, цей факт не підлягає доказуванню.

Разом з тим, представник позивач не спростовує того, що в 2011 році за заявою позивача ОСОБА_1 до Актового запису про народження малолітньої ОСОБА_3, були внесені зміни про дитину та її батька, внаслідок визнання позивачем батьківства відносно ОСОБА_12, та в позові як і в судовому засіданні зазначає, що на час внесення змін до актового запису про народження , позивачу було відомо про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_9, оскільки на час зачаття не був навіть знайомий з матір'ю дитини. Ті ж самі обставини зазначила і відповідачка у справі.

За даних обставин, та як зазначено в ч. 5 ст. 136 СК України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз’яснюється, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122,124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір’ю дитини (статті126,127 СК)

Із п.11 вищевказаної Постанови вбачається, що особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство.

Ч.5 ст. 136 СК України закріплено правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було, заперечень під час такої реєстрації зі сторони особи не було, а тому, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами ДРАЦС. Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу ДРАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивач самостійно, добровільно визнав батьківство відносно доньки відповідачки – ОСОБА_3, хоча йому було достеменно відомо, що він не являється біологічним батьком дитини, суд не вбачає підстав для виключення відомостей про батьківства позивача з актового запису про народження дитини ОСОБА_3, відтак дійшов висновку про відмову у задоволенні позову .

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України

На підставі викладеного, ст.ст. 122, 126, 134, 136 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 12, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач : ОСОБА_1, 01.08.1982р.н., ІПН НОМЕР_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_9 Івано-Франківської, 77503;

Відповідачка: ОСОБА_2, 29.12.1990р.н., ІПН НОМЕР_2, жителька м.Долина вул.Грушевського,1/8 Івано-Франківської, 77503

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш