Рішення № 79555331, 25.01.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

25.01.2019 ЄУН № 337/3375/17

Провадження № 2/337/14/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю: секретаря Побережної О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката ОСОБА_2.В.

представника відповідачів ОСОБА_3

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, прокуратура Запорізької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб досудового розслідування,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката ОСОБА_2, звернувся до суду із вказаним позовом, та після остаточних уточнень позову, просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 50 000 грн. у відшкодування завданої йому моральної шкоди та 10 000 грн. у відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному 18.12.2012року в ЄРДР за №12012089990002697, а слідчі, які здійснювали та здійснюють досудове слідство по ньому, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, протягом тривалого часу не направляють справу до суду, не з’ясовують фактичні обставини справи, чотири рази виносили постанови про закриття кримінального провадження, які в подальшому скасовувалися ухвалами слідчого судді за його скаргами через безпідставність та необґрунтованість. З метою сприяння досудовому розслідуванню, він, як потерпілий, подавав численні клопотання щодо здійснення слідчих дій, проте вони ігнорувалися слідчим через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків. Ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя уповноважений слідчий у кримінальному провадженні за №12012089990002697 неодноразово зобов'язався здійснити певні процесуальні дії, зокрема, надати йому матеріали досудового розслідування для ознайомлення, розглянути клопотання потерпілого, повідомити про результати розгляду заявника. Окрім цього, з метою здійснення належного контролю за виконанням своїх службових обов’язків слідчими, позивач вимушений був неодноразово звертатися до прокуратури, начальників відділів поліції, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, але і це не вплинуло на дотримання слідчими вимог процесуального законодавства.

Вважає, що своїми незаконними рішеннями і бездіяльністю службовими особами органу досудового розслідування йому, як потерпілому у кримінальному провадженні, завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних і фізичних стражданнях, відчуття втрати, розчарування, порушення звичного способу життя, та яку він оцінює у 50 000 грн.

Крім того, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків службовими особами органу досудового розслідування йому завдано матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн.,яка полягає у витратах, які він поніс на фахівця в галузі права - адвоката, а саме на надання адвокатом йому правової допомоги в межах досудового розслідування кримінального провадження №12012089990002697.

Ухвалою суду від 08.09.2017 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу було надано строк для усунення недоліків позову - сплати судового збору в належному розмірі.

Ухвалою суду від 19.09.2017 року відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом.

Ухвалою суду від 14.11.2017 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_2 про витребування доказів та зі Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області витребувано для огляду матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за №12012089990002697 від 18.12.2012 року.

Ухвалою суду від 16.01.2018 року, в зв’язку з набрання чинності Закону України №2147-VIII від 03.10.2017року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, сприяючи учасникам справи в реалізації їх процесуальних прав, суд, за клопотанням адвоката ОСОБА_2,ухвалив здійснювати розгляд даної справи в загальному позовному провадженні, розпочавши розгляд справи спочатку за нормами діючого ЦПК України, зі стадії підготовчого провадження, призначивши підготовче судове засідання.

06.03.2018 року у справі проведено підготовче судове засідання, розглянуто ряд клопотань адвоката ОСОБА_2, справу призначено до судового розгляду.

22.01.2018 року до суду від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – ГУНП в Запорізькій області) надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає повністю та вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що позивачем не доведено, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12012089990002697 посадовими особами ГУНП в Запорізькій області, потерпілому ОСОБА_1 було завдано моральної та матеріальної шкоди. Лише три ухвали слідчого судді стосуються дій працівників Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області (від 01.12.2016 року, 10.02.2017 року та 13.03.2017 року), якими було лише зобов’язано ознайомити потерпілого з матеріалами кримінального провадження, здійснити розгляд його клопотання та надати відповідь. Вказаними ухвалами не було встановлено протиправної чи незаконної бездіяльності працівників органу поліції відносно потерпілого. Всі інші ухвали слідчого судді, які були винесені в межах даного кримінального провадження, стосуються іншого суб’єкта владних повноважень, а саме органів міліції, за дії яких ГУНП в Запорізькій області не відповідає. Позивачем належними доказами не доведено неправомірність дій органів поліції при здійсненні ними своїх повноважень, не доведено виникнення шкоди через діяльність працівників поліції та причинний зв’язок органу державної влади та заподіянням шкоди. Просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

29.01.2018 року до суду від Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі – ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області) надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає повністю, вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими з огляду на те, що слідчий, як службова особа органу внутрішніх справ, відповідно до вимог КПК України (в редакції, що діяла до 07.11.2015 року)діяв в межах своєї компетенції та був уповноважений здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень і приймати процесуальні рішення, в тому числі постанови про закриття кримінального провадження. Сам факт прийняття слідчим процесуального рішення про закриття справи не свідчить про завдання потерпілому моральної шкоди та про наявність підстав для її відшкодування. В ухвалах слідчого судді, якими було скасовано постанови слідчого про закриття кримінального провадження №12012089990002697, підставою для такого скасування було передчасність закриття справи без всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справи, але при цьому вину слідчого не встановлено. Також вказує на недоведеність моральних чи фізичних страждань, будь-яких негативних явищ, які завдані діями слідчих ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Просить застосувати строк позовної давності та у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

01.02.2018 року до суду від представника Державної казначейської служби України у Запорізькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає повністю та вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що будь-яких рішень суду щодо визнання незаконною бездіяльності посадових осіб ГУНП в Запорізькій області та ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області позивачем суду не надано. Зазначені ухвали слідчого судді свідчать лише про звернення позивача зі скаргами щодо зобов’язання слідчого вчинити певні дії, а не про звернення до суду з вимогою визнати бездіяльність посадових осіб незаконною. Позивач не зазначає, якою саме бездіяльністю та якої саме посадової особи йому завдано шкоди, не обґрунтовує та не доводить її розмір. Просить в задоволені позову відмовити.

29.01.2018 року до суду від прокуратури Запорізької області надійшли письмові пояснення щодо позову в яких третя особа позовні вимоги не визнає повністю та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12012089990002697 будь-яких порушень прав ОСОБА_1 з боку відповідачів не було і позивач ОСОБА_1 не надав суду належних а допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому будь-ким з відповідачів моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Посилання позивача на ухвали слідчого судді в межах даного кримінального провадження, які винесені за результатами розгляду його скарг, лише підтверджують факт реалізації позивачем права на оскарження дій або бездіяльності органу досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством та не свідчать про порушення його прав з боку слідчих органів.

Вимоги про стягнення матеріальної шкоди також вважають необґрунтованими через те, що позивачем не доведено понесення таких втрат.

01.02.2018 року до суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області надійшов відзив на позов, в якому третя особа позовні вимоги не визнає повністю та вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними та необґрунтованими з тих же підстав, що зазначені у відзиві Державної казначейської служби України. Просить в задоволені позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та у письмовій відповіді на відзиви на позовну заяву відповідачів та третіх осіб, яка надійшла до суду 07.02.2018 року. Додатково пояснила, що позивач змушений був звернувся до суду із вказаним позовом в зв’язку з тим, що йому тривалою бездіяльністю та прийняттям незаконних рішень органами досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, де його визнано потерпілим,була завдана моральна та матеріальна шкода. Ухвалами слідчого судді неодноразово було встановлено противоправну бездіяльність слідчого, як посадової особи органу досудового розслідування, тому позивач має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях та негативних змінах у житті позивача, пов'язаних із необхідністю докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, а саме права потерплого на своєчасне, повне, всебічне та об’єктивне розслідування злочину, скоєного проти нього. Досудове розслідування триває понад 5 років, тобто понад розумний строк. По кримінальному провадженню невідкладні слідчі дії не виконувалися та не виконуються. Позивач неодноразово звертався зі скаргами до різних органів та посадових осіб. Слідчими неодноразово виносилися незаконні постанови про закриття кримінального провадження, які в подальшому були скасовані судом через неповноту досудового розслідування та не проведення необхідних слідчих дій. Все це призвело до нервозності позивача, приниження його гідності, порушення звичайного ритму його життя, він повинен витрачати свій час і свої кошти. Внаслідок зазначених неправомірних дій відповідачів йому і була спричинена моральна шкода яку позивач оцінив в 50 000 грн. Матеріальна шкода полягає у втратах, які позивач поніс в зв’язку з необхідністю отримання ним від адвоката правової допомоги. Розмір таких витрат підтверджується належними та допустимим доказами, зокрема договором про надання правової допомоги, додатковою угодою до нього, актом виконаних робіт. Вважає, що саме орган досудового розслідування повинен доводи відсутність своєї вини у завданні позивачу шкоди. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що після порушення кримінальної справи у 2012 році, де його було визнано потерпілим, слідчі органи проявили бездіяльність у розслідуванні кримінального провадження тривалий час. Протягом вказаного строку, чотири рази судом скасовувалися постанови слідчих про закриття кримінального провадження через неповне з’ясування обставин, не проводилися слідчі дії, справа передавалася від одного слідчого до іншого і на теперішній час досудове розслідування по справі не закінчено. Крім того, він неодноразово звертався до слідчих з заявами про ознайомлення його з матеріалами кримінальної справи, але його не ознайомлювали. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що він був змушений неодноразово звертатися до суду з приводу оскарження винесених слідчими постанов про закриття кримінального провадження, які були скасовані судом, змушений був звертатися до слідчих органів, прокуратури для відстоювання своїх інтересів, витрачав свій час. Стан його здоров’я за вказаний час погіршився, почалися нервові негаразди, підвищувався тиск, у зв’язку з чим він лікувався. Також погіршилися відносини зі своїми рідними, на роботі, бо він був змушений постійно відпрошуватися для вирішення своїх проблем, тому просив стягнути на його користь моральну шкоду у сумі 50 000 грн., витрати по сплаті судового збору, витрати на правничу допомогу та збитки.

Представник відповідачів ГУНП в Запорізькій області та ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_3, представник відповідача Державної казначейської служби та третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали та надали пояснення, які за змістом аналогічні тим, що викладені у відзивах на позовну заяву.

Представники третьої особи – Прокуратури Запорізької області проти задоволення позовних вимог заперечували через їх безпідставність, оскільки позивачем не доведено протиправну бездіяльність посадових осіб, не доведено суму моральної шкоди, яку просить позивач стягнути у судовому порядку.

Судом встановлено, що17.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області з заявою про вчинення відносно нього злочину, а саме про те, що 12.12.2012 року, приблизно о 13 годині 45 хвилин, невідома особа, знаходячись на вул. Сапожникова, буд.3-а в м.Запоріжжі, перешкоджала його проїзду до гаража №190, який розташований в гаражному кооперативі ОК «Дніпро», вимагаючи від останнього грошові кошти (т.1 арк.93).

18.12.2012 року відомості по даному факту внесені до ЄРДР за №12012089990002697 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України (т.3 арк.198).

24.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області з заявою про вчинення відносно нього злочину, а саме про те, що 21.04.2013 року, на території ОК «Дніпро», яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Сапожникова, буд.3-а, гр.ОСОБА_6 незаконно утримував його на вказаній території.

12.09.2013 року відомості по даному факту внесені до ЄРДР за №12013080070002130 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.147 КК України (т.3 арк.198а).

25.09.2013 року матеріали обох кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_1 об’єднані в одне провадження за№12012089990002697, і в даному кримінальному провадженні останній визнаний потерпілим (т.3 арк.202).

Досудове розслідування у кримінальному провадженні з 18.12.2012 року здійснювалось органом досудового розслідування Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області в особі слідчого Чижової Е.Ю., з 15.07.2013 року - слідчого Овчаренко В.В., а з 02.11.2013 року органом досудового розслідування Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області в особі слідчого ПрудніковаА.М.

26.07.2013 року постановою слідчого СВ Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_7, кримінальне провадження №12012089990002697 закрито на підставі ст.284 КПК України (т.2 арк.173-174).

Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.08.2013 року постанову слідчого від 26.07.2013 року в кримінальному провадженні №12012089990002697 скасовано, матеріали надіслані прокурору Хортицького району м.Запоріжжя для організації подальшого розслідування (т.2 арк.163).

30.09.2013 року постановою слідчого СВ Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_7 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012089990002697 від 12.12.2012 року, закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень (т.1 арк.97-101).

07.03.2014 року постановою слідчого СВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_8 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012089990002697 від 12.12.2012 року закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т.1 арк.94-96).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 21.08.2014 року задоволена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та зобов’язано слідчого СВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_8, в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування для ознайомлення (т.1 арк.10).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжявід 01.12.2016 року задоволена скарга ОСОБА_1 та зобов’язано слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8, в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, розглянути заяву ОСОБА_1 та надати можливість ознайомитись з матеріалами досудового розслідування (т.1 арк.9).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 10.02.2017 року задоволена скарга ОСОБА_1на бездіяльність слідчого та зобов’язано Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8, в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2017 року та повідомити заявника про результати розгляду (т.1 арк.11).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.03.2017 року задоволена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та зобов’язано Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8, в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.03.2017 року та повідомити заявника про результати розгляду (т.1 арк.12).

Також судом встановлено, щоГришкевич С.Е.,протягом 2013-2018 років неодноразово звертався з письмовими звернення, заявами та скаргами до прокурора Хортицького району м.Запоріжжя, прокурора м.Запоріжжя, прокурора Запорізької області, Головного управління Національної поліції, в яких вказував на тяганину та бездіяльність слідчих у кримінальному провадженні №12012089990002697 від 18.12.2012 року (т.1 арк.109 зворот, арк.112, 116-122, 128, т.2 арк.115, 117-118, 121-, 132-143, 151, 154-155, 158, 177).

З листів та відповідей прокурора Хортицького району м.Запоріжжя, прокурора м.Запоріжжя, прокурора Запорізької області, Головного управління Національної поліції на численні звернення ОСОБА_1 вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено не в повному обсязі, процесуальне рішення до цього часу не прийнято, що підтверджено у судовому засіданні представниками відповідача та третьої особи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Статтею 2 ЦК України передбачено, що держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України (абзац другий пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011).

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-3014цс16.

Позивач свій позов обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, де його було визнано потерпілим, досудове розслідування триває дуже довгий проміжок часу, є неефективним та безрезультатним, неодноразово було безпідставно закрито кримінальне провадження, постанови неодноразово скасовувалися судом, його клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження таздійснення слідчих дій ігнорувалися та не розглядалися, ухвали слідчих суддів, за якими встановлено факт бездіяльності слідчого не виконувалися, що в свою чергу порушує права позивача, оскільки стороною обвинувачення не зібрано жодних доказів, які б дали можливість встановити істину у справі та забезпечити йому належний захист як потерпілої сторони.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежновідздібностейпотерпілогоабопозбавленняйогоможливостіїхреалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій посадовихосіб органу досудового розслідування, в провадженні яких перебувало кримінальне провадження,зокрема, неправомірність дійслідчого Хортицького ВР ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області та слідчого Жовтневого РВ ЗМУ ГУВС України в Запорізькій області щодо закриття кримінального провадження, бездіяльність слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області щодо розгляду клопотань потерпілого ОСОБА_1, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Наявність констатації факту недбалого відношення до своїх службових відносин зафіксовані також у відповідях на звернення ОСОБА_1 до посадових осіб, адресованих позивачу на його численні звернення та скарги, що також приймається судом як доказ порушення строків досудового розслідування та його неефективності.

Суд вважає, що у зв'язку тим, що позивач зазнав страждань, які були викликані свавільним нехтуванням його прав, неправомірністю дій тапротиправною бездіяльністю посадових осіб органів досудового розслідування під час здійснення розслідування у кримінальному провадженні № _12012089990002697 від 18.12.2012 року, у зв'язку з чим позивач був вимушений звертатися із скаргами до прокурора Хортицького району м.Запоріжжя, прокурора м.Запоріжжя, прокурора Запорізької області, Головного управління Національної поліції, слідчих суддів, що змусило його нервувати, створило певний дискомфорт, порушило звичайний режим його життя, суд приходить до висновку, що позивачу було завдано моральну шкоду, порядок відшкодування якої врегульовано положеннями ст. ст. 23, 1174 ЦК України.

При цьому суд враховує, що обов'язок такого відшкодування покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування за завдану моральну шкоду, суд враховує наступне.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкан далі проти Сполученого королівства» (CaseofABDULAZIZ, CABALESANDBALKANDALI), 1985 р., з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Встановивши, що підставою для відшкодування моральної шкоди є встановлена ухвалами слідчого судді під час досудового розслідування неправомірність рішень та протиправна бездіяльність слідчого в частині невиконання своїх службових обов'язків, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, з урахуванням конкретних обставин цієї справи,дійшов висновку про те, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. є співрозмірним із тривалістю порушень прав позивача, обсягом та характером завданої йому з боку уповноважених органів держави немайнової шкоди, стягнення у такому розмірі не є надмірним та враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди в 50 000 гривень суд вважає перебільшеним і таким, що не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи відповідачів та третіх осіб про недоведеність позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки протиправність дій та бездіяльність органів досудового розслідування встановлена ухвалами слідчих суддів, що мають преюдиційне значення для вирішення вказаної справи.

Підставами для скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження - була передчасність та відсутність мотивації прийнятих рішень, підставами для постановлення слідчим суддею ухвал про зобов’язання слідчого вчинити певні процесуальні дій щодо потерпілого - була бездіяльність останнього, що свідчить про допущені незаконні дії та/або бездіяльність посадової особи органу досудового розслідування.

На переконання суду, необґрунтованість рішень та бездіяльність працівників правоохоронних органів, встановлена судовими рішеннями, підриває довіру населення та сприяє формуванню у громадян, в тому числі і у позивача, негативного ставлення до даних стуктур.

При цьому суд враховує, що ГУ НП в Запорізькій області, як орган публічної влади за своїм призначенням є правонаступником слідчих органів міліції, які в державі, яка продовжує своє існування, здійснювали таку ж публічну правоохоронну діяльність, тому, з урахуванням ст. 3 Конституції України про відповідальність Держави перед людиною за свою діяльність, безпідставним є посилання представника ГУНП в Запорізькій області на те, що орган поліції не належний відповідач у даній справі.

Оскільки відшкодування шкоди покладається на Державу Україну, доводи представника Державної казначейської служби України про безпідставність задоволення вимог позивача за рахунок списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв'язку з наведеним суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

В частині вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, понесеної позивачем при сплаті витрат на правову допомогу, до складу якої входить надання юридичних послуг щодо розробки та складання адвокатом процесуальних документів у кримінальному провадженні у розмірі 10 000 грн.,врахувавши роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», та виходячи з того, що витрати на правову допомогу не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки, тому, суд вважає позов в цій частині безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

За приписом п.2 частини другої ст.. 141 цього Кодексу судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Згідно положень с.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результати розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу надання послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та ( або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару ( фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов’язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі ( складання позовної заяви, надання консультацій).

Склад та розміри витрат, пов’язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У порушення вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»,у наданому суду до матеріалів справи договорі про надання правової допомоги № 05/2016 від 05.05.2016 року ( т.1, а.с. 31)не зазначено порядок обчислення гонорару ( фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, а додаток до договору відсутній. Такі ж відомості не зазначено і у додатковій угоді до договору про надання правової допомоги № 05/2016 від 05.05.2016 від 06.05.2016 року ( т.1, а.с. 81).

Враховуючи вказане вище, заперечення представника відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, який вважав, що такі витрати завищені та не відповідають витраченому адвокатом часу, суд вважає, що позовні вимоги позивача у частині стягнення на його користь суми витрат на правничу допомогу, підлягають частковому задоволенню, а саме: 640 грн. за усну консультацію; 1920 грн. підготовка позовної заяви; 640 грн. підготовка уточненої позовної заяви; 640 грн. –підготовка клопотання про витребування доказів; 640 грн. підготовка клопотання про доручення доказів; 64 грн.- участь у судовому засіданні 05.10. 2017 року ( з урахуванням 6 хвилин тривалості судового засідання); 330 грн.67 коп. участь у судовому засіданні 01.11.2017 року ( 31 хвилина); 640 грн. участь у судовому засіданні 14.11.2017 року; 500 грн. підготовка заяви; 1000 грн. участь у судовому засіданні 16.01.2018 року; 1000 грн. участь у судовому засіданні 06.03.2018 року; 330 грн. 67 коп. участь у судовому засіданні 05.04.2018 року( 31 хвилина); 1000 грн. участь у судовому засіданні 07.05.2018 року; 500 грн. підготовка відповіді та відзив третіх осіб; 500 грн. підготовка відповіді на відзив відповідачів; 500 грн. підготовка клопотання про недопустимість доказів; 500 грн. підготовка клопотання про застосування заходів процесуального примусу; 500 грн. підготовка клопотання про покладання зобов’язання надати відповідь; 1000 грн. участь у судовому засіданні 12.06.2018 року; 1000 грн. участь у судовому засіданні 22.08.2018 року; 469 грн. 33 коп. участь у судовому засіданні 03.10.2018 року ( 44 хвилини); 170 грн. 67 коп. участь у судовому засіданні 10.10.2018 року; 500 грн.- підготовка клопотання про витребування доказів; 160 грн.- участь у судовому засіданні 21.11.2018 року ( 15 хвилин); 500 грн. підготовка заперечень на клопотання прокуратури; 53 грн. 33 коп.- участь у судовому засіданні 10.01.2019 року ( 5 хвилин); 320 грн.- участь у судовому засіданні 25.01.2019 року ( 30 хвилин), а всього 16018 грн. 67 коп.

У задоволенні решти позовних вимог у цій частині відмовити за безпідставністю.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позову в розмірі 1240 грн.

Керуючись Контитуцією України, ст. 23, 1174, 1176 ЦК України, ст. 15, 258,259, 263,264, 265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) у рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 (сім тисяч) грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1240 грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 16018 грн. 67 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено судом 01.02.2019 року.

Суддя: Г.Є. Гнатик