Рішення № 79555279, 29.01.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

328/635/18

29.01.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Курдюкова В.М., за участі секретаря судового засідання Ладики М.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа ТОВ «ЮГОС ПЛЮС» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8, третя особа ТОВ «ЮГОС ПЛЮС», якою просить:

1.Розірвати договір оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року між орендодавцем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 та орендарем ОСОБА_9, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрований у Токмацькому міськрайонному управлінні юстиції за №50679162 від 24.12.2015 року на земельну ділянку площею 5,81 га. кадастровий номер НОМЕР_3 у зв'язку зі смертю ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, порушення умов договору оренди земельної ділянки та відсутності волевиявлення спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на виконання укладеного договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року.

2.Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, спадкоємців після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, заборгованість по орендній платі згідно договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року за 2017 рік в розмірі 1853 грн. 86 коп. в солідарному порядку.

3.Стягнути з відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 всі судові витрати по справі, підтверджені документально.

4.Повернути ОСОБА_1 суму переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом згідно ухвали від 03.05.2018 року.

Позов обґрунтовує наступним.

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_4, виданого 08 травня 2003 року на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 24 вересня 2002 року №250, позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 5,81 гектарів, яка розташована на території Кіровської сільської ради Токмацького району, Запорізької області.

Між позивачем та ОСОБА_9, паспорт серія НОМЕР_5, виданий Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області 07.06.2001 року, який надалі іменується «Орендар», з другого був укладений договір оренди земельної ділянки 02 грудня 2015 року. Об'єктом оренди являється земельна ділянка площею 5,81 га, у тому числі 5,81 га. ріллі, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Строк дії договору 10 років. Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки відбулася 24 грудня 2015 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 50679162.

Згідно умов договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, за загальну площу земельної ділянки, і становить 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 4438,40 грн., що була визначена станом на 02.12.2015 року. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного поточного року. Викладене передбачено п.п.8-10 договору оренди земельної ділянки.

Влітку 2017 року позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_9, «Орендар» за договором оренди від 02.12.2015 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_7. Згідно до п. 36 умов договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року: право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем. Між тим, договором не передбачено право орендаря без відому позивача передавати належну на праві приватної власності земельну ділянку позивача іншим особам. При таких обставинах позивачем проявлена ініціатива розшукати спадкоємців першої черги померлого орендаря ОСОБА_9, щоб визначитися з тим, хто конкретно буде мати права та зобов'язання орендаря за договором оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року. Практично позивач зіткнувся з такою ситуацією, що спадкоємці першої черги померлого ОСОБА_9 жодним чином не виявили бажання продовжувати з позивачем орендні правовідносини, уникають спілкування з позивачем, ніяк не виходять на зв'язок, чим порушені умови договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року.

За договором оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року порушені строки сплати орендної плати, внаслідок чого існує заборгованість по орендній платі за 2017 рік.

Обгрунтування позовних вимог полягає у наступному: 1. Згідно до п. 10 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Однак, на даний час існує заборгованість по орендній платі в сумі 1853,86 грн. за 2017 рік, на отримання якої позивач претендує. Тим, що позивачу не сплачена своєчасна орендна плата порушені умови п. 10 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року, а також ст. 25 Закону України « Про оренду землі». Для позивача сума заборгованості являється значною, бо в позивача існують суттєві матеріальні труднощі та вона перевищує мінімальний прожитковий мінімум за 2017 рік. З урахуванням того, що ОСОБА_9 користувався земельною ділянкою позивача ще до 2015 року, то раніше позивач отримував у 2012 році, а потім у 2016 році від ОСОБА_9 грошові кошти в загальній сумі 20 000 грн. (15000 (2012 р.) + 5000 (2016 р.), але при визначенні заборгованості по орендній платі позивачем добросовісно враховується сума 20 000 грн., тобто позивач не має наміру отримати нічого зайвого після смерті ОСОБА_9 Довідкою Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак від 02.02.2018 року № 145/120-18 підтверджується нормативна грошова оцінка одного гектара (рілля) з урахуванням коефіцієнту індексації станом на період 2013 - 2017 року включно. Розрахунок заборгованості по орендній платі наступний: у 2013 р. 20071,06 грн. - нормативна грошова оцінка одного гектара, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 5,81 га. (рілля), в договорі оренди передбачена орендна плата в розмірі 3%. Таким чином 20071,06 грн. х 5,81 га. = 116612,85 грн.; 116612,85 грн. х 3% = 3498,39 грн.; у 2014 році 20072,06 грн. х 5,81 га. = 116612,85 грн.; 116612,85 грн. х 3%= 3498грн. 39 коп.

У 2015 році 25071,86 грн. - нормативна грошова оцінка одного гектара, в оренду передана земельна ділянка площею 5,81 га (рілля), в договорі оренди передбачена орендна плата в розмірі 3%. Таким чином 25071,86 грн. х 5,81 га. = 145667,5грн.; 145667,5 x 3%= 4370,025 грн. У 2016 році 30083,38 грн. - нормативна грошова оцінка одного гектара, в оренду передана земельна ділянка розміром 5,81 га. (рілля), в договорі передбачена орендна плата в розмірі 3%. Таким чином 30083,38 x 5,31 га. = 174784,43 грн.; 174784,43x3%= 5243,53 грн.; у 2017 році 30083,38x5,31 га .= 174784,43 грн.; 174784,43x3%= 5243,53 грн. За змістом позовної заяви позивач вже вказував про те, що ОСОБА_9 фактично обробляв землю позивача з 2012 року, тобто до офіційного укладання між ними договору у 2015 році, а тому позивачем враховуються всі роки існування їхніх взаємовідносин відносно земельної ділянки. За період 2013 р., 2014 р., 2015 р. підлягало сплаті 11366,80 грн. орендної плати, фактично було сплачено 15000 грн., переплата становить суму 3633,19 грн. За період 2015, 2016 роки орендна плата становить загальну суму 10487,06 грн. - 3633,19 грн. -5000 грн. = 1853,86 грн. Таким чином на даний час не сплачена позивачу орендна плата за 2017 рік в розмірі 1853 грн. 86 коп. Заборгованість виникла із-за не виконаного зобов'язання ОСОБА_9 внаслідок його смерті у 2017 році, позивачем вказувалася, що достовірна дата смерті позивачу не відома. Спадкоємці першої черги не повідомляли позивача про відкриття спадщини, той факт, що за договором оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року не виконанні зобов'язання вони ігнорують. У відповідності до ст.1282 ЦК України існує обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину. З ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року по справі 328/635/18 позивачу стало достовірно відомий перелік спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 Таким чином спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 є його донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, мати ОСОБА_7, 1951 року народження, батько ОСОБА_8, 1946 року народження, його дружина ОСОБА_4, 1975 року народження, його син ОСОБА_5, 2006 року народження, що підтверджується наданими суду матеріалами спадкової справи, про що вказується в ухвалі від 03.05.2018 року.

Окрім усного спілкування, позивач звернувся до спадкоємців письмово, що підтверджується рекомендованими листами до кожного з них окремо від 7 березня 2018 року. Згідно до п. 36 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року, позивачем з'ясовувалася дата смерті ОСОБА_8, як сторони в договорі оренди землі від 02.12.2015 року, а також те, хто має намір нести зобов'язання по вказаному договору оренди землі замість померлого ОСОБА_9 На час звернення до суду від спадкоємців першої черги померлого орендаря ОСОБА_9 позивачу відповіді не надійшли, але кожному з них достовірно відомо про існування боргу по орендній платі.

Відсутність у відповідачів, спадкоємців померлого ОСОБА_9, бажання спілкуватися з позивачем, як орендодавцем по договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року дають позивачу підстави вважати, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_9 відмовляються від виконання умов договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року, але в позивача відсутні письмові заяви спадкоємців орендаря про їх відмову стати орендарями. В такому разі позивач позбавлений можливості у визначеному порядку звернутися до державного реєстратора. Згідно до ч. 2 ст. 526 ЦК України, виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настання інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставини, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Позивач закономірно претендував на те, щоб існувала визначеність про існування сторони орендаря в якості спадкоємців ОСОБА_9 у договорі оренди земельної ділянки від 02 грудня 2015 року, але безрезультатно.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. В п. 34 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. В позивача відсутні письмові заяви спадкоємців орендаря ОСОБА_9 про їх відмову стати орендарями, щоб позивач міг визначитися з припиненням правовідносин між ними згідно до вимог ст. ст. 7, 31 Закону України « Про оренду землі» в позасудовому порядку та звернутися до державного реєстратора. Крім того, жодним з них позивач не повідомлений про наявність в них бажання стати орендарем, але земельна ділянка позивачу не повернута згідно акту прийому-передачі. Викладені обставини вимушують позивача звернутися до суду за захистом порушених прав орендодавця у відповідності до ст. 16 ЦК України. Усними зверненнями влітку 2017 року та письмовими зверненнями від 7.03.2018 року до спадкоємців орендаря ОСОБА_9 підтверджуються вжиття позивачем заходів для досудового врегулювання спору, одночасно позивачем зверталася їх увага на те, що позивача звернення до суду буде передбачати судові витрати. Разом із позовною заявою позивача не може бути надана копія свідоцтва про смерть ОСОБА_9, оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_9 знаходиться у відповідачів. Також документи на підтвердження того, хто із спадкоємців та коли прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_9 в оригіналі знаходяться в нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив наступне. До підписання договору оренди він написав розписку, коли в 2016 році він отримав за оренду 5000 грн. Ще у 2012 році він передав всю землю, договір оренди якої він хоче розірвати. Він у ОСОБА_9 брав 15 000 грн. за оренду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та обставини, якими вони обгрунтовані в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, в судовому засіданні позов не визнав надав відзив наступного змісту.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 02.13.2015 року зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.12.2015 року, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_9 досягнуто домовленості про оренду земельної ділянки площею 5,81 га., кадастровий номер НОМЕР_3, строком на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_7 орендар за договором - ОСОБА_9 помер.

Абзацем 4 частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про оренду землі» встановлено право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Відповідно до абзацу 2 пункту 36 Договору оренди від 02.12.2015 року - право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі за № 6-375цс15, за змістом частини першої статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря у разі, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців. У випадку їх відмови чи відсутності таких спадкоємців право оренди переходить до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та вищевказаного Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря, (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, які є предметом цього договору.

Після отримання спадщини, можливо внести зміни до договору оренди земельної ділянки, зокрема у частині визначення сторони орендаря. Жодних відмов у виконання зобов'язань за договором оренди спадкоємцями не здійснювались.

Відповідно вимог цивільного законодавства, протягом строку прийняття спадщини, спадкоємцями першої черги - ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_8 (батько) звернулися до Токмацької районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Нотаріусом Токмацької районної державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу, однак у зв'язку із великим навантаженням нотаріусом до теперішнього часу не видано спадкоємцям жодного документу, що підтверджує право спадщини за законом. Зі слів працівників Токмацької районної державної нотаріальної контори орієнтовний строк видачі свідоцтв про право спадщини за законом липень - вересень 2018 року.

У зв'язку з чим укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року не є можливим, так, як державний реєстратор під час проведення державної реєстрації вимагає надання документів, що підтверджують прийняття спадщини.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 1853,86 грн. за 2017 рік, не відповідають фактичним обставинам.

Так позивач у позові визнає отримання від ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 15000 грн. у 2012 році та 5000 грн. у 2016 році. Під час отримання грошових коштів позивачем ОСОБА_1 надано розписки про отримання грошових коштів.

У розписці від 06.04.2012 року, складеною відповідачем ОСОБА_4, та підписаною особисто ОСОБА_1 в присутності двох свідків зазначено, що останній отримав грошові кошти в сумі 15000 грн., як орендна плата за земельний пай з 2013 року по 2018 рік, та у подальшому претензій у зв'язку з підвищенням, орендної плати не має. (копія розписки надається до відгуку, оригінал перебуває у відповідача ОСОБА_4)

Крім того, 03.07.2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_17 грошові кошти в сумі 5000 грн. за оренду земельної ділянки, (копія розписки надається до відгуку, оригінал перебуває у відповідача ОСОБА_4).

Таким чином, орендарем ОСОБА_9 належним чином виконувались умови договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року, та сплачено орендну плату, виходячи з викладено, до 2019 року.

Також відповідачі заперечують, щодо наданого розрахунку судових витрат позивача з наступних підстав.

Так, позивечем ОСОБА_1, не вірно визначено ціну позову так, як відповідно п.8 ч.1 до ст.176 ЦПК України - ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

У зв'язку з чим вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки є майновою вимогою.

Відповідно абзацу 2 підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» - у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою неооплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Витрати на професійну правничу допомогу позивачу не підтверджені документами визначених статтею 26 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На підставі викладеного вважають, що позовна заява ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за орендну плату є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 8 ч.3 ст. 178 ЦПК відповідачі повідомляють суд про розрахунок суми судових витрат на правову допомогу в розмірі 6500 грн.

Відповідач ОСОБА_4 підтримала заперечення свого представника.

Представник неповнолітнього відповідача - орган опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідач ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, представники третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «ЮГОС ПЛЮС» в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Позивач надав відповідь на відзив наступного змісту.

По-перше, міркування з боку відповідачів про велике навантаження державного нотаріуса, у зв'язку з чим орієнтований строк видачі свідоцтва про право на спадщину за законом може бути, нібито зі слів працівників нотаріальної контор, лише липень - вересень 2018 року, для вирішення даного спору по суті не мають жодного значення, а тому не можуть бути прийняті судом як аргументами проти позову позивача. Відповідачами підтвердженого те, що вони звернулися до Токмацької районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та не відмовлялися від спадщини у встановлений законом строк, а тому позивач правильно визначив відповідачів у своєму позові.

Між тим, вказаний факт у всякому випадку повинен бути підтверджений належними доказами, у зв'язку з чим позивачем викладалося у позовній заяві прохання до суду витребувати з Токмацької районної державної нотаріальної контори копії документів з спадкової справи після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7.

Якщо спадкоємці прийняли спадщину, але зволікають з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця або з метою ухилення від сплати податків та інше, то для позивача не існує правових перешкод для звернення до суду у визначеному законом порядку. Такі свої доводи проти відзиву відповідачів ОСОБА_9 позивач викладає, керуючись п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування». Заслуговує на увагу те, що згідно з п. 4.10 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Мінюсту України №296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю, який прийняв спадщину, ніяким строком не обмежена. Логічне мислення дозволяє зробити висновок про те, що не відповідає вимогам закону таке становище, щоб позивач - орендодавець ставився в залежні умови від примх інших осіб та був би вимушений чекати, коли спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 - орендаря за договором оренди земельної ділянки, виявлять дійсне бажання отримати свідоцтво про право на спадщину. До того ж, момент виникнення майнових прав спадкоємця чітко визначений ст.ст. 1268,1269 ЦК України, а тому по обставинам даної справи у спадкоємців з 21 жовтня 2017 року було достатньо часу для того, щоб сформувати спочатку власні уявлення, чи є в них намір стати орендарем у правовідносинах з позивачем, що може мати значення тільки у тому разі, коли волевиявлення підтверджується вчиненням конкретних дій, а не пасивними роздумами. Таким чином суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що у спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 орендаря ОСОБА_9 існували наміри продовжувати з позивачем орендні відносини за договором оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року. Відсутність у відповідачів, спадкоємців померлого ОСОБА_9, бажання спілкуватися з позивачем, як орендодавцем по договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року дали позивачу безперечні підстави вважати, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_9 відмовляються від виконання умов договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року. Те, що в позивача відсутні письмові заяви спадкоємців орендаря про їх відмову стати орендарями вимусило позивача звернутися до суду. Посилаюся на те, що загальна сутність всякого договору зводиться до партнерських взаємовідносин між сторонами договору, на що було волевиявлення позивача 02 грудня 2015 року при укладанні договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_9 Укладаючи з відповідачем ОСОБА_9 договір оренди земельної ділянки позивач закономірно розраховував на те, що оренда землі буде носити законний та відкритий характер з наслідками відповідної державної реєстрації, а також реєстрації платника податку та обліку орендаря у податковій інспекції, здійснення сплати податків у визначеному законом порядку. Згідно до ч. 2 ст. 526 ЦК України, виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настання інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставини, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Позивач закономірно претендував на те, щоб існувала визначеність про існування сторони орендаря в якості спадкоємців ОСОБА_9 у договорі оренди земельної ділянки від 02 грудня 2015 року, але безрезультатно.

Позивачем надані суду докази вжиття позивачем заходів для досудового врегулювання спору, але відповідачі проігнорували позивача звернення, що свідчить про відсутність інтересу до позивача як сторони договору. Інтерес до об'єкту оренди, не може задовольнятися шляхом ігнорування прав особи орендодавця, який одночасно являється власником земельної ділянки згідно Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_6, виданого 08 травня 2003 року.

По-друге, позивач не погоджується з доводами відповідачів з приводу сплаченої суми орендної плати до 2019 року. Відповідачами суду не надано іншого розрахунку. В своїй позовній заяві позивач добросовісно вказав про те, що отримував від ОСОБА_9 в якості орендної плати загальну суму 20 000 грн. Однак, на даний час існує заборгованість по орендній платі в сумі 1853,86 грн. за 2017 рік, на отримання якої позивач претендує на законних підставах. Згідно до п. 10 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Тим, що позивачу не сплачена своєчасна орендна плата порушені умови п. 10 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року, а також ст. 25 Закону України « Про оренду землі». Позивач вказував в позові, що для позивача сума заборгованості являється значною, бо в позивача існують суттєві матеріальні труднощі та вона перевищує мінімальний прожитковий мінімум за 2017 рік. Довідкою Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак від 02.02.2018 року № 145/120-18 підтверджується нормативна грошова оцінка одного гектара (рілля) з урахуванням коефіцієнту індексації станом на період 2013- 2017 років включно. Розрахунок заборгованості по орендній платі наступний: у 2013 р. 20071,06 грн. - нормативна грошова оцінка одного гектара, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 5,81 га. (рілля), в договорі оренди передбачена орендна плата в розмірі 3%. Таким чином 20071,06 грн. х 5,81 га. = 116612,85 грн.; 116612,85 грн. х 3%= 3498,39 грн.; у 2014 році 20072,06 грн. х5,81 га .= 116612,85грн.; 116612,85 грн. х3%= 3498грн. 39 коп.

У 2015 році 25071,86 грн. - нормативна грошова оцінка одного гектара, в оренду передана земельна ділянка площею 5,81 га. (рілля), в договорі оренди передбачена орендна плата в розмірі 3%. Таким чином 25071,86 грн. х 5,81 га = 145667,5грн.; 145667,5x3%= 4370,025 грн. У 2016 році 30083,38 грн. - нормативна грошова оцінка одного гектара, в оренду передана земельна ділянка розміром 5,81 га. (рілля), в договорі передбачена орендна плата в розмірі 3%. Таким чином 30083,38x5,31 га. = 174784,43 грн.; 174784,43x3%= 5243,53 грн.; у 2017 році 30083,38x5,31 га. = 174784,43 грн.; 174784,43x3%= 5243,53 грн. За змістом позовної заяви позивач вже вказував про те, що ОСОБА_9 фактично обробляв позивачем землю з 2012 року, тобто до офіційного укладення між ними договору у 2015 році, а тому позивачем враховуються всі роки існування наших взаємовідносин відносно земельної ділянки. За період 2013 р., 2014 р., 2015 р. підлягало сплаті 11366,80 грн. орендної плати, фактично було сплачено 15000 грн., переплата становить суму 3633,19 грн. За період 2015, 2016 роки орендна плата становить загальну суму 10487,06 грн. - 3633,19 грн. -5000 грн.=1853,86 грн. Таким чином на даний час не сплачена позивачу орендна плата за 2017 рік в розмірі 1853 грн. 86 коп. Заборгованість виникла із-за не виконаного зобов'язання ОСОБА_9 внаслідок його смерті 21.04. 2017 року.

У 2012 році позивачу було не відомо про те, яка сума орендної плати буде становити у 2017 році. У розписці позивача від 06.04.2012 року відсутня визначеність суми, на яку позивач у подальшому не буде претендувати. Сутність розписки з вказаного приводу суперечить п.п.8,9,10,12 договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2015 року. Відповідачами не надано суду доказів про зміну вказаних позивачем умов договору оренди земельної ділянки або іншого розрахунку. Крім того, не може вважатися волевиявленням особи відносно не визначеної суми, а тому для суду не має законних підстав розцінювати доводи відповідачів та надану ними розписку від 06.04.2012 року, як відмову орендодавця від права отримати орендну плату в розмірі передбаченому Указом Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» та договором оренди земельної ділянки. Отже, розмір та умови оплати, зазначені в договорі, не суперечать чинному на час укладення договору законодавству, а тому доводи відповідачів являються не обгрунтованими. У зв'язку з чим вважає безпідставною заяву відповідачів про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Аргументує тим, що їх свідчення не являється належним та допустимим доказом. У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо сплати судового збору, то позивач вважає, що позивачем сплачений правильно у повній відповідності до визначених ставок Законом України « Про судовий збір», а саме частини 2 статті 4 вказаного Закону.

Відносно посилання на ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», то цей перелік документів стосується підтверджень повноважень при розгляді справ тобто безпосередньо у судовому засіданні, але у самому судовому засіданні позивач не користувався послугами адвоката як представника. Просить суд задовольнити позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_8, що викладені у позовній заяві позивача до них від 21 березня 2018 року.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні суду пояснила наступне. Вона знайома з усіма сторонами у справі, працює в сільській раді касиром по податкам. ОСОБА_1 прийшов разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_8, ОСОБА_4 сказала, що ОСОБА_1 отримав гроші, склали розписку. Вона та ще один свідок завірили своїми підписами розписку. Оглянувши розписку з матеріалів справи підтвердила, що завірили саме цю розписку. Підтверджує, що ОСОБА_1 погоджуався на час завірення розписки, що він отримував 15 000 грн. Розписку написала ОСОБА_4 дружина покійного ОСОБА_9. Підпис ОСОБА_1 ставив в її присутності, чи до того, вона не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_13 дала пояснення, які за змістом аналогічні поясненням свідка ОСОБА_12

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач є власником земельної ділянки, площею 5,81 га., що розташована в межах території Кіровської сільської ради, Токмацького району, Запорізької області.

02 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_9 було укладено договір оренди землі, терміном на 10 років з урахуванням ротації культур.

Відповідно до п. 8, 10, Договору, орендна плата за договором становить 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 4438,40 грн. та вноситься до 31 грудня кожного поточного року.

18 серпня 2016 року між позивачем та ОСОБА_9 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 02.12.2015 року, відповідно до якої Орендодавець має право передати орендовану земельну ділянку в суборенду.

23 вересня 2016 року між Орендодавцем ОСОБА_9 та Суборендар ТОВ «ЮГОС ПЛЮС» було укладено договір суборенди землі, відповідно до якого в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 5,81 га., у тому числі 5,81 га. рілля кадастровий номер НОМЕР_7, яка знаходиться у оренді Орендаря у відповідності до Договору від 02.12.2015 року за №12715853 між Орендарем та Орендодавцем ОСОБА_14, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_8, виданий Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області, 13.11.1997 року.

Відповідно до копії розписки від 06.04.2012 року, складеною відповідачем ОСОБА_4, та підписаною особисто ОСОБА_1 присутності двох свідків зазначено, що останній отримав грошові кошти в сумі 15000 грн., як орендна плата за земельний пай з 2013 року по 2018 рік, та у подальшому претензій у зв'язку з підвищенням орендної плати мати не буде, що підтверджується розпискою від 06.04.2012 року.

Відповідно до копії розписки від 03.07.2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5000 грн. за оренду земельної ділянки.

Таким чином, орендарем ОСОБА_9 належним чином виконувались умови договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року, та сплачено орендну плату, виходячи з викладено, до 2019 року.

Отримання вказаних коштів позивачем під час судового засідання не оспорюється та не спростовано. Твердження позивача що в 2012 році він отримував гроші в якості орендної плати починаючі з 2012 року суперечить змісту розписки від 06.04.2012 р., в якій зазначено, що гроші отримано в якості орендної плати з 2013 по 2018 роки. Наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати суд не бере до уваги, оскільки, орендна плата ним була отримана наперед в узгодженому ним розмірі, що підтверджується розпискою від 06.04.2012 р.

Тобто, твердження позивача що відповідачами не виконувався обов'язок щодо сплати орендної плати за 2017 рік у розмірі 1853,86 грн., спростовується матеріалами справи, та наданими розписками.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть відповідач ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 22.04.2017 року.

Відповідно до копії листа - відповіді Токмацької районної державної нотаріальної контори від 06.04.2018 року №382/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 заведена. Спадщину прийняли ОСОБА_16 (донька) ОСОБА_4 (дружина) неповнолітній син ОСОБА_5, ОСОБА_8(батько).

Пунктом 34 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадку знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання по ньому має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини другої статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частини першої статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Аналогічні положення викладено у ст. 32 Закону.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тобто, розірвання договору оренди вимагає систематичність невиконання користувачем обов'язку щодо сплати орендної плати.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма та строки сплати визначаються за домовленістю сторін договору.

Абзацем 4 частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про оренду землі» встановлено право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Відповідно до абзацу 2 пункту 36 Договору оренди від 02.12.2015 року - право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі за № 6-375цс15, за змістом частини першої статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря у разі, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців. У випадку їх відмови чи відсутності таких спадкоємців право оренди переходить до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та вищевказаного Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря, (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яки є предметом цього договору.

Після отримання спадщини, можливо внести зміни до договору оренди земельної ділянки, зокрема у частині визначення сторони орендаря. Жодних відмов у виконання зобов'язань за договором оренди спадкоємцями не здійснювались.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем зазначений обов'язок не виконано, не доведено наявність заборгованості щодо сплати орендної плати за договором оренди землі за 2017 рік.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі та як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа ТОВ «ЮГОС ПЛЮС» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 29.01.2019 року.

Суддя: