Рішення № 79554145, 28.01.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5124/18

Провадження № 2/333/347/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Уляницької Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року позивач - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району звернувся до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання, утримання та розвитку малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1, актовий запис № 786, видане 18 липня 2017 року Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Малолітня дитина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на обліку в службі (управлінні) у справах дітей Запорізької міської ради, як така, що опинилася у складних життєвих обставинах з 30.10.2017 року, у зв'язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків. Згідно акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 19.10.2017 року, мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, покинула свого сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у КУ «Запорізькій міській багатопрофільній дитячій лікарні №5», де він перебував до 08.11.2017 року. На теперішній час дитина перебуває на повному державному забезпеченні у КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко». ОСОБА_2 звернулась до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, щодо повернення малолітнього сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. Враховуючи те, що вказана ОСОБА_2 адреса проживання не підтвердилася, також враховуючи неявку ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, яке відбулося 12.04.2018 року, 26.04.2018 року, а також те, що ОСОБА_2 не було надано документів для розгляду на комісії, члени комісії з питань захисту прав дитини вважають недоцільним повернення малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на виховання в родину ОСОБА_2 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. На теперішній час місце знаходження ОСОБА_2 невідоме. Згідно листа КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» від 16.04.2018 року мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жодного разу не відвідувала свого малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5. Дитина ОСОБА_1 поступив до будинку дитини «Сонечко» 08.11.2017 року із Запорізької дитячої лікарні №5 в супроводі медпрацівника. Згідно довідки Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 06.03.2018 року №866/17.7-04-37, державна реєстрація народження малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проводилася відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Відповідно до листа Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спеціалістами відділу соціальної роботи по Шевченківському району, було здійснено вихід за адресою, наданою ОСОБА_2 у державній установі: вул. І. Сікорського, буд. 101, з метою проведення соціального обстеження родини малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. Однак, провести соціальне обстеження та виявити подальші наміри матері дитини не вдалося у зв'язку з тим, що вдома нікого не було. За спостереженнями спеціалістів, будинок за вищевказаною адресою, малопридатний для проживання родини з дітьми, та потребує капітального ремонту.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, адреса: м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 6-а, розрахунковий рахунок: 31557313145887, банк: ГУДКСУ у Комунарському районі м. Запоріжжя у Запорізькій області МФО 813015, ОКПО 05499139, на утриманні якої буде знаходитись ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1, актовий запис № 786, видане 18 липня 2017 року Шевченківським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, аліменти у твердій грошовій сумі 779 грн. 50 копійок щомісяця, з індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

У судове засідання представник позивача не з'явилася, але до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, доводи наведені в обґрунтування позовних вимог підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду була повідомлена в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомила. Заяв з проханням розглядати справи без її участі або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило, заперечень стосовно позовних вимог позивача суду не надала.

У судове засідання представник третьої особи - КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» не з'явилася, але до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовну заяву підтримала повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалою від 28.01.2019 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2018 року провадження у цій справі відкрито, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні. Одночасно вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.12.2018 року підготовче провадження по даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, взявши до уваги висновок, наданий районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя як органу опіки та піклування, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1, батьками якого є: матір - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 18.07.2017 року Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 786, що додане до матеріалів справи.

Згідно довідки Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 06.03.2018 року №866/17.7-04-37 державна реєстрація народження малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проводилася відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Згідно акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 19.10.2017 року, мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, покинула свого сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у КУ «Запорізькій міській багатопрофільній дитячій лікарні №5».

Згідно наказу № 01-11/893 від 30.10.2017 року у зв'язку із перебуванням малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 у КУ «Запорізька міська багатопрофільна лікарня № 5№», ОСОБА_1 взяли на облік як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Згідно листа КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» від 16.04.2018 року мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жодного разу не відвідувала свого малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, станом здоров'я, умовами виховання не цікавилася. Дитина ОСОБА_1 поступив до будинку дитини «Сонечко» 08.11.2017 року із Запорізької дитячої лікарні №5 в супроводі медпрацівника.

Відповідно до листа Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спеціалістами відділу соціальної роботи по Шевченківському району № 1082/03-ІІІ від 02.05.2018 року спеціалістом центру неодноразово було здійснено вихід за адресою, наданою ОСОБА_2 у державній установі: вул. І. Сікорського, буд. 101, з метою проведення соціального обстеження родини малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. Однак провести соціальне обстеження та виявити подальші наміри матері дитини не вдалося у зв'язку з тим, що вдома нікого не було. За спостереженнями спеціалістів будинок за вищевказаною адресою малопридатний для проживання родини з дітьми та потребує капітального ремонту.

Згідно висновку № 10/01-34/0719 від 31.08.2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, складеного заступником голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування, ОСОБА_4, ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, не виконує свої батьківські обов'язки щодо неї, покинула дитину у КУ «Запорізькій міській багатопрофільній дитячій лікарні №5» і по теперішній час дитина перебуває на повному державному забезпеченні у КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко».

Частина 7 статті 7 СК України проголошує, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 року, яку було ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу та своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, а також інші особи.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав та призначення опікуна (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом випливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Згідно роз'яснень п. 16 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої дитини, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний, і моральний розвиток, не готує до самостійного життя, не бере участь у навчально-виховному процесі.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 166 Сімейного кодексу України передбачено, що одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, що на час звернення позивача до суду з позовною заявою складало 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позов органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському районускладається з двох позовних вимог.

В даному випадку, виходячи із змісту позову, позивач об'єднав дві вищезазначені позовні вимоги немайнового характеру, а отже, на підставі вищевикладених норм Закону України «Про судовий збір», за три вимоги немайнового характеру повинен був сплатити судовий збір на загальну суму 3524,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, тому він стягується з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 141, 150, 164, 165, 180 СК України, ст.ст. 43, 49, 141, 142, 206, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, паспорт серія НОМЕР_3, виданий 15 липня 2015 року Барвінківським РСГУДМС України в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, адреса: м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 6-а, розрахунковий рахунок: 31557313145887, банк: ГУДКСУ у Комунарському районі м. Запоріжжя у Запорізькій області МФО 813015, ОКПО 05499139, на утриманні якої буде знаходитись ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1, актовий запис № 786, видане 18 липня 2017 року Шевченківським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, аліменти у твердій грошовій сумі 779 грн. 50 копійок щомісяця, з індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову, з 03.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, паспорт серія НОМЕР_3, виданий 15 липня 2015 року Барвінківським РСГУДМС України в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2019 року.

Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова