Рішення № 79553622, 24.01.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13738/18

Категорія 45

2/295/289/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді - Перекупка І.Г.

при секретарі - Поліщук К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття осіб з реєстрації місця проживання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду даною позовною заяву, в якій просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право на користування квартирою № 3 по вул. Домбровського, 28-а в м. Житомирі. В обґрунтування позовних вимог вказала, що відповідачі за вказаною адресою не проживають, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей у квартирі не мають, а тому позивач вважає, що відповідачів втратили право користування вказаною квартирою.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги, викладені в позові підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, будь-яких заяв та відзиву до суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився направив на адресу суду заяву про розгляду справи у відсутність представника Управління, при винесенні рішення покладається на розсуду суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності на житло № 47257від 2.09.2004 року, квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності ОСОБА_6 та членам його сім’ї ОСОБА_7, ОСОБА_1 в рівних долях. (а.с. 9)

ОСОБА_1 на праві власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору дарування частини квартири від 28.05.2008 року та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. (а.с. 7-8)

Відповідно до копії довідки ПП «ВЖРЕП 15» ЖКК № від 03.10.2018 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с. 12)

Згідно копії акту, який складений 02.10.2018 року комісією у складі паспортиста та майстера у присутності сусідів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, останні зазначили, що відповідачі за адресою АДРЕСА_3 не проживають з 2007 року (а.с. 11).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У сенсі ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає можливість дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першим протоколом та протоколами N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Таким чином, закон гарантує захист права власності шляхом застосування певних способів захисту, передбачених ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованим в квартирі, фактично в ній не проживає, не несе будь-яких обов’язків, що передбачені ст. 156 ЖК України, не утримує житло та не сплачує комунальні послуги. Перешкоди в користуванні житлом відповідачем не чинились. Встановлених законом випадків збереження за ним права користування квартирою в судовому засіданні не встановлено.

Наведене вище є підставою для визнання відповідача відповідно до вимог ст.ст. 391, 405 ЦК України таким, що втратив право користування спірним житлом у зв’язку з його відсутністю без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Що стосується позовної вимоги щодо зняття з реєстраційного обліку відповідачів за адресою, вказаної у позові, суд вважає, дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки статтею 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зі змінами та доповненнями, передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Наявність рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, є підставою для зняття його з реєстрації місця проживання.

Як зазначено у п. 34, 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, вирішуючи позовні вимоги в частині зняття відповідачів з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, суд виходить з того, що повноваження реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання до компетенції суду не належать.

Тому, стосовно позовної вимоги позивача ОСОБА_1 в частині примусового зняття з реєстрації відповідачів, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки підставою для зняття з реєстрації місця проживання є судове рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, якого на час звернення позивача до суду ще не було, а відтак позивач не звертався із відповідним рішенням суду до відповідного державного органу із заявою про зняття відповідача з реєстрації і не отримував відмову у проведенні таких дій, що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття осіб з реєстрації місця проживання, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право на користування квартирою № 3 по вул. Домбровського, 28-а в м. Житомирі.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідачі: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_3).

ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3).

ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, Житомир, АДРЕСА_4).

ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_3).

Третя особа: Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради (м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2).

Суддя І.Г. Перекупка