Рішення № 79553038, 31.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2019 року № 826/19900/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ»

до

про

Державної аудиторської служби України

визнання протиправною та скасування вимоги,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної аудиторської служби України (далі по тексту – відповідач) про:

- визнання протиправною та скасування вимоги Державної аудиторської служби України від 16.11.2016р. №05-14/354 щодо усунення порушень законодавства.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваної вимоги «Щодо усунення порушень законодавства».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваної вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Державною аудиторською службою України відповідно до п. 2.14 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2016 року проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» за період з 01.04.2013р. по 31.05.2016р., за результатами якої 13.10.2016р. складено Акт ревізії №05-21/119.

16 листопада 2016 року Державною аудиторської служби України складено вимогу №05-14/354 «Щодо усунення порушень законодавства» (далі по тексту – вимога).

Так, відповідно до пункту 1 вимоги, «Ревізією встановлено безпідставне невиконання ДП “Укрзалізничпостач” у період з 30.06.2010 по 22.11.2012 п. 6.5 та п 6.8 договору від 07.03.2007 № ЦХП-07-00207-01, укладеного з ТОВ “Ністас-Україна”, за наявності на те реальної фінансової можливості та, як наслідок, порушення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 та 629 Цивільного кодексу України, що призвело до сплати на користь ТОВ “Ністас-Україна” фінансових санкцій (3% річних та інфляційних втрат) на загальну суму 2 319 279,62 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на вказану суму».

Пунктом 2 вимоги визначено, що «Безпідставне невиконання ДП “Укрзалізничпостач” п.6.1 договору від 28.08.2013 № ЦХП-02-05213-01 за наявності на те реальної фінансової можливості та, як наслідок, порушення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 та 629 Цивільного кодексу України призвели до сплати в період, що підлягає ревізії, штрафних та фінансових санкцій на користь ПП “Авітекс” на суму 1 423 090,72 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на вказану суму».

Пунктом 3 вимоги визначено, що «Безпідставне невиконання ПАТ «Укрзалізничпоетач» п. 6.1 договору від № ЦПХ-01-00813-01 за наявності на те реальної фінансової можливості та, як наслідок, порушення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 та 629 Цивільного кодексу України призвели до сплати фінансових санкцій на користь ПрАТ «ЛМЦ» на суму 96 824,91грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ДІЇ «Укрзалізничпостач» на вказану суму».

Пунктом 4 вимоги визначено, що «Безпідставне невиконання ДП “Укрзалізничпостач” п. 6.1 договору від 23.09.2013 № ЦХП-07-01914-01 за наявності на те реальної фінансової можливості та, як наслідок, порушення 4.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 та 629 Цивільного кодексу України, що призвели до сплати фінансових санкцій на користь ТОВ “Новабуд-Інвест” на суму 1 069 526,09 грн., чим завдано матеріальної (збитків) ДП “Укрзалізничпостач” на вказану суму».

Пунктом 5 вимоги визначено, що «Безпідставне невиконання ДП “Укрзалізничпостач” п. 6.1 договору від 30.10.2012 № ЦХП-03-05012-01 за наявності на те реальної фінансової можливості та, як наслідок, порушення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 та 629 Цивільного кодексу України, що призвели до сплати фінансових санкцій на користь ДП “Харківський машинобудівний завод “ФЕД” в сумі 169461,91 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ДП «Укрзалізничпостач» на вказану суму».

Пунктом 6 вимоги визначено, що «Унаслідок звернення ДП «Укрзалізничпостач» до суду з порушенням строків позовної давності, визначених ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, на порушення п. 1.3 Порядку ведення претензійної та позовної роботи, затвердженого наказом від 09.03.2004 № 49, Підприємство недоотримало доходів у вигляді штрафу на суму 54 641,9 грн та зазнало втрат від отримання неякісної продукції від ПрАТ «ЛМЦ» за договором від 09.04.2010 № ЦХП-0100910-01 на суму 273 209,50 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 327 851,4 гривні».

Пунктом 7 вимоги визначено, що На порушення ст. 24 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01 червня 2010 року № 2289 Підприємством не забезпечено надання письмової вимоги до ПАТ «Фінростбанк» щодо перерахування забезпечення конкурсних торгів на суму 132 600,0 грн. у період дії банківської гарантії після відмови переможця конкурсних торгів ТОВ «Євроінвестстрой» від укладання договору про закупівлю, внаслідок чого ДП «Укрзалізничпостач» недоотримано доходів на суму 132 600,0 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на вказану суму».

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні даної справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення врегульовані нормами Конституції України, Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26.01.1993р. № 2939-XII (далі – Закон № 2939-XII), Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 (далі – Порядок № 550), Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (далі – Порядок № 984), Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 310 (далі – Положення № 310).

Відповідно до статті 2 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю” головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Стаття 1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю” визначає, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до положень пунктів 7, 10, 13 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю” органу державного фінансового контролю надається право: пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України (далі - Положення), затверджену указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства.

Норми підпункт 4 пункту 4 Положення вказують, що Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Наведені правові норми дають підстави вважати, що орган державного фінансового контролю має право здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 16 вересня 2015 року у справі №21-1143а15, від 15 квітня 2014 року у справах №№21-40а14, 21-63а14), від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14).

Також вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 08.05.2018р. у справі №802/458/14-а.

Так, у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1143а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду із позовом про скасування вимоги, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та містять зобов’язання відшкодувати збитки.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Як встановлює частина перша статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на обов’язковість висновків Верховного Суду України, а також враховуючи, що оскаржувані пункти вимоги стосуються відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, суд приходить до висновку, що вимога Державної аудиторської служби України в цій частині не створює юридичних наслідків для позивача та не порушує його прав чи інтересів, а відтак, задоволення позову не буде мати на меті їх поновлення.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» задоволенні бути не можуть.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін