Вирок № 79552759, 25.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9974/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області під головуванням:

судді: Іванова А.П.

при секретарі: Боті О.І.

за участю прокурора: Дробиняка Ю.М.

обвинувачених: ОСОБА_1

ОСОБА_2

адвокатів: Меженної В.І.

Деяк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду кримінальне провадження № 12018070030002416 від 01.08.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ужгород, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, ромської народності, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Ужгород, українки, громадянки України, неграмотної, тимчасово не працюючої, одруженої, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей 2011, 2012, 2013, 2015 років народження, ромської народності, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимої: Ужгородським районним судом Закарпатської області від 19.10.2017 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 304, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2017 року і остаточно 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 28.11.2017 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України за відбуттям покарання; вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнена від відбуття покарання до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 семирічного віку з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1,2 ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,-

встановив:

ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ще з однією невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження № 12018070030002721 від 30.08.2018 року), діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, діючи повторно, 01 серпня 2018 року близько 16 годині 00 хвилин шляхом вільного доступу, а саме через незачинені двері, проникли до приміщення будинку АДРЕСА_5 звідки викрали гроші в сумі 80700 гривень 00 коп., після чого були помічені потерпілим ОСОБА_6 та, незважаючи на це, відкрито продовжили свої дії щодо незаконного заволодіння та утримання вказаних грошових коштів і з місця вчинення даного кримінального правопорушення втекли, чим спричинили потерпілому матеріального збитку на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в пред'явленому їм обвинуваченні вину визнали повністю, щиро покаялися і показали суду, що дійсно 01 серпня 2018 року біля 16 годині 00 хвилин, попередньо домовившись про вчинення злочину, через незачинені двері зайшли до будинку АДРЕСА_5 де в коридорі на стулці побачили сумку, звідки викрали гроші та вийшли з будинку. В дворі їх помітив потерпілий ОСОБА_6, вони злякались та почали убігати. ОСОБА_2 частину грошей передала ОСОБА_1 Вони розбіглись в різні сторони, але ОСОБА_1 був затриманий потерпілим. ОСОБА_2 пояснила, що повернула потерпілому 39400 гривень. ОСОБА_1 пояснив, що після затримання у нього вилучили 7436 гривень.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 01.08.2018 року приблизно о 16 годині 00 хвилин він повернувся додому з роботи, залишив сумку із виручкою в будинку, а сам вийшов до вбиральні. Через декілька хвилин він почув, як впала на підлогу його сумка. Вийшовши із вбиральні він побачив двох чоловік та жінку у своєму дворі. Коли вони його помітили то почали тікати в різні сторони. Переслідуючи одного із цих людей, він його затримав та викликав поліцію. Під час огляду поліцейськими у затриманого чоловіка вилучили приблизно 7000 гривень, такими самими купюрами, які були викрадені із його сумки. Затриманим чоловіком оказався ОСОБА_1 В подальшому по фотознімкам, наданим поліцейськими, він впізнав жінку, яка була у нього в дворі. Нею виявилась ОСОБА_2, яка була затримана працівниками поліції. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він дуже добре розгледів, коли вони були в його дворі. В подальшому йому повернули гроші вилучені у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто повернула йому 39000 гривень. На суворій мірі покарання для обвинувачених не наполягає.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачені та їх захисники не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, потерпілого, та дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують особи обвинувачених, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд кваліфікує, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно, поєднане із проникненням у житло, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який засуджений вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.11.2018 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі за ч. 3 ст. 185 КК України, що свідчить про небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення, не працює та суспільно-корисною працею не займається, та обставини, що пом'якшують покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1, який негативно характеризується за місцем проживання, пом'якшуючи покарання обставини, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України, ближче до нижчої межі із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає з огляду на вчинення обвинуваченим ряду корисливих злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винної, яка раніше неодноразово судима за вчинення злочинів проти власності, скоїла злочин під час судового розгляду у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області кримінального провадження про її обвинувачення у скоєнні тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що свідчить про відверте небажання ОСОБА_2 стати на шлях виправлення, яка не працює та суспільно-корисною працею не займається, а також обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд відносить щире каяття, часткове відшкодування потерпілому спричиненої шкоди.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд відносить рецидив злочинів.

Зважаючи на положення статті 50 КК України, якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченої ОСОБА_2, яка неодноразово судима за вчинення злочинів проти власності, враховуючи обставини що пом'якшують та обтяжують покарання, наявність на утримання ОСОБА_2 чотирьох малолітніх дітей, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України, ближче до нижчої межі.

Підстав для застосування до ОСОБА_2 ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає, оскільки вона на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, будучи неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, скоїла злочин під час розгляду кримінального провадження про її обвинувачення у корисливому злочині.

Оскільки вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2018 року ОСОБА_2 засуджена за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнена від відбуття покарання до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 семирічного віку з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1,2 ст. 76 КК України, а за цим вироком суд призначає покарання у вигляді реального позбавлення волі, то застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання покарань не можливе і тому вказані вироки слід виконувати окремо.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі - не заявлений.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376, 395, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.11.2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України, яким ОСОБА_1 засуджено до 3 років 6 місяців позбавлення волі, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати із 01.08.2018 року та зарахувати в строк відбуття покарання період знаходження його під вартою з 01.08.2018 року по 28.01.2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі .

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2018 року у справі №303/3781/18, яким ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнено від відбуття покарання до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 семирічного віку з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1,2 ст. 76 КК України - виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати із 01.08.2018 року та зарахувати в строк відбуття покарання період знаходження його під вартою з 01.08.2018 року по 28.01.2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

Стягнути в частковому порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 858,00 грн. за проведення дактилоскопічної експертизи.

Речові докази по справі:

«скотч» зі слідами папілярних ліній пальців рук, які упаковані до паперового конверту з підписами учасників, що зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

3 штуки пляшок з-під пива «Закарпатське» об'ємом 2 літри, масло «Селянське», пачку сигарет «Бонд», пачку сигарет «Хетс», всередині якої знаходиться недопалок «Бонд», які зберігаються в камері зберігання речових доказів Ужгородського ВП знищити, як такі, що не мають цінності;

пару жіночих тапок, що знаходяться в пакеті синього кольору «БМВ», які упаковано в паперовий конверт, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Ужгородського ВП повернути ОСОБА_2;

пару чоловічих кросівок «Найк» червоного кольору та ремінь, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Ужгородського ВП, повернути ОСОБА_1;

чоловічу сумку марки «Feger», гроші в сумі 7436,00 гривень, що передані під розписку потерпілому ОСОБА_6 залишити у власності останнього.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов