Рішення № 79552615, 24.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2019 року № 640/21464/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катерини Сергіївни, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катерини Сергіївни (далі - відповідач1), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - відповідач2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катерини Сергіївни № РВ- 8000171682018 від 12 грудня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катерини Сергіївни № РВ- 8000171422018 від 11 грудня 2018 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 (місце розташування: АДРЕСА_3 з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» та змінити код КВЦПЗ з 02.01 на 02.03;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 (місце розташування: АДРЕСА_5) з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» та змінити код КВЦПЗ з 02.01 на 02.03.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки державний реєстратор дійшов хибних висновків щодо ототожнення понять «зміна цільового призначення земельної ділянки» та «зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель». Відтак, враховуючи викладені у адміністративному позові обставини позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач1 проти задоволення адміністративного позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 10.01.2018 року, зазначивши, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у проведенні державної реєстрації діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач2 надав до суду відзив на позовну заяву, у якій виклав аналогічні заперечення стосовно заявлених позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1, є власником земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_2 (місце розташування: АДРЕСА_3 та кадастровий номер НОМЕР_3 (місце розташування: АДРЕСА_4

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру (категорія земель) цільовим призначенням земельних ділянок є : землі житлової та громадської забудови.

Видом використання земельних ділянок, відповідно до відомостей Державного Земельного кадастру є: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що відповідає коду 02.01 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

05 грудня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві із заявами (реєстраційний № ЗВ-8001001562018 від 07.12.2018 р. та реєстраційний № ЗВ-8001001572018 від 07.12.2018 р.) про внесення змін до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельних ділянок з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» зі зміною коду КВЦПЗ з 02.01 на 02.03.

Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катериною Сергіївною 12 грудня 2018 року прийнято рішення № РВ-8000171682018 та 11 грудня 2018 року було прийнято рішення № РВ-8000171422018 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Позивач вважає прийняті рішення такими, що порушують його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Земельного Кодексу України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; зеті рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст. ст. 31, 33-37 ЗК України. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Судом встановлено, що відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-0002386102018 та №НВ-0002386112018 земельні ділянки відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального, користування.

На виконання пункту «г» статті 15 та статті 19 Земельного кодексу України, пункту «ґ» статті 14 Закону України «Про землеустрій», підпункту 11 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224, та з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у Державному земельному кадастрі наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація видів цільового призначення земель).

Так, зазначеною Класифікацією до секції В «Землі житлової та громадської забудови» віднесено за кодом (розділом) 02 Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва), куди увійшли землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - код 02.01, а також, землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку - код 02.03.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру нормативно закріплені в Законі України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», серед основних вимог щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру законодавцем віднесено внесення відомостей про цільове призначення земельних ділянок, які включають в себе дві складові, а саме:

п. «а» ч.2 ст. 21 Закону- щодо категорії земель: на підставі відповідної документації і з землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

п. «б» ч.2 ст. 21 Закону - щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності. - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Статтею 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», визначено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ч.4 ст. 26 Закону, для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Згідно ч.5 ст. 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну Відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Згідно ч. 6 ст. 26 вищевказаного Закону, відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру унормовані Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідно до пункту 116 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Відповідно до пункту 118 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім .випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява за формою згідно з додатком 12; 2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії); 3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Відповідно до пункту 122 Порядку ведення Державного земельного кадастру, підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є:1) розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; 2) звернення із заявою неналежної особи;3) невідповідність поданих документів вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 пункту 111 цього Порядку, 4) наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Як, встановлено судом у ході розгляду адміністративної справи 05 грудня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві із заявами (реєстраційний № ЗВ-8001001562018 від 07.12.2018 р. та реєстраційний № ЗВ-8001001572018 від 07.12.2018 р.) про внесення змін до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельних ділянок з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» зі зміною коду КВЦПЗ з 02.01 на 02.03.

При цьому, Земельним кодексом України встановлено, що зміна категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки приватної власності та зміна виду її використання (в межах однієї категорії) відбуваються за різними процедурами: зміна основного цільового призначення (категорії) земельної ділянки здійснюється рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за проектом землеустрою щодо її відведення, який має бути погоджений у встановленому законом порядку та затверджений , відповідним органом; зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється рішенням власника такої ділянки, яке він приймає самостійно, без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без його подальшого погодження і затвердження.

У свою чергу. ч.5 статті 20 ЗК України встановлює, що будь-які напрямки використання земельної ділянки, що не виходять за межі однієї категорії земель, є не різними цільовими призначеннями, а різними видами використання в межах одного основного цільового призначення, водночас за проектами землеустрою та за рішенням відповідного органу здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок, тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної у ч. 1 ст. 19 ЗК України, в іншу. Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно.

З аналізу норм вищезазначених статей встановлено, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які згідно з ч. 1 - ч. З ст. 20 Земельного кодексу України застосовуються при зміні цільового призначення земельної ділянки (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, отримання погоджень органів влади тощо).

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, яку просив здійснити Позивач: зміни виду використання земельних ділянок з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» зі зміною коду КВЦПЗ з 02.01 на 02.03, у розумінні статті 20 ЗК України, не є зміною її цільового призначення, а є зміною виду її використання, яке відбувається в межах однієї категорії земель та у відповідності до містобудівної документації, що підтверджено витягом з містобудівного кадастру Києва.

З огляду на викладене, рішення від 12.12.2018 № РВ-8000171682018 та від 11.12.2018 року №8000171422018 не ґрунтується на згадуваних нормах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позову в частині зобов'язання внести зміни до Державного земельного кадастру про земельні ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 (місце розташування: АДРЕСА_3 та кадастровий номер НОМЕР_3 (місце розташування: АДРЕСА_5) з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» та змінити код КВЦПЗ з 02.01 на 02.03, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні суди не наділені повноваженнями приймати судові рішення про внесення змін до Державного земельного кадастру.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 19$0 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. З статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Таким чином, повноваження Головного управління Держгеокадастру у м. Києві у контексті позовних вимог щодо внесення зміни до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, окрім випадку, зазначеного у наведених положеннях судової практики Європейського суду з прав людини, наявність якого в межах розгляду даної справи доведена позивачем, з огляду на викладене, позов в частині зобов'язання внести зміни до Державного земельного кадастру про земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 (місце розташування: АДРЕСА_3 та кадастровий номер НОМЕР_3 (місце розташування: АДРЕСА_5) з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» та змінити код КВЦПЗ з 02.01 на 02.03 підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини п'ятої зазначеної статті, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ІНН НОМЕР_1 ) у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катерини Сергіївни № РВ- 8000171682018 від 12 грудня 2018 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катерини Сергіївни № РВ- 8000171422018 від 11 грудня 2018 року.

4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 (місце розташування: АДРЕСА_3 з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» та змінити код КВЦПЗ з 02.01 на 02.03.

5. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 (місце розташування: АДРЕСА_5) з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» та змінити код КВЦПЗ з 02.01 на 02.03.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69 код ЄДРПОУ 39802366) понесені ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код ІНН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев'ять гривен 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур