Рішення № 79552494, 30.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2018 року № 826/8214/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна К.С., Смолія І.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства закордонних справ України провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач або ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України (далі також - Відповідач або МЗС України), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Державного секретаря Міністерства закордонних справ України № 824-ос від 29.05.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря відділу з економічних питань Посольства України в Швейцарській Конфедерації.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого секретаря відділу з економічних питань Посольства України в Швейцарській Конфедерації.

3. Стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що порушуючи гарантовані статтею 76 Закону України «Про державну службу» права Позивача, всупереч положень частини третьої статті 65, частини третьої статті 71 зазначеного закону, за відсутності на те правових підстав, Відповідачем прийняте протиправне рішення про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді незаконного припинення проходження ним публічної служби.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що звільнення Позивача здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже є законним, натомість заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Посла Посольства України у Швейцарській Конфедерації від 02.11.2012 № 45 ОСОБА_1 з 02.11.2012 було призначено на посаду першого секретаря з економічних питань Посольства на час довготермінового відрядження (наказ МЗС України від 26.10.2012 № 2592-ос).

Цим же наказом за ОСОБА_1 було закріплено службовий автомобіль Посольства Opel Astra (державний номер НОМЕР_1) та встановлено місце стоянки гараж Посольства АДРЕСА_1.

У подальшому, у зв'язку зі скороченням службового автотранспорту установи та реалізацією автомобілів відповідно до дозволу ДРЗДС № 213/61216-930-1849 від 24.07.2015, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.08.2015 придбав зазначений автомобіль у Посольства України у Швейцарській Конфедерації (акт приймання-передачі службового автомобіля від 19.08.2015).

Згідно з умовами зазначеного договору, покупець зобов'язувався вжити заходів з переоформлення автомобіля на своє ім'я (пункт 6.1.33).

Наказом МЗС України від 08.11.2016 № 2345-ос ОСОБА_1 було відкликано в Україну 30.11.2016 у зв'язку із закінченням довготермінового відрядження.

Наказом МЗС України від 26.12.2016 № 2940-ос ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на 1 календарний день - 30.11.2016 та щорічну відпустку на 100 календарних днів з 04.12.2016 по 16.03.2017.

Разом з тим, на адресу Посольства України у Швейцарській Конфедерації 05.12.2016 надійшла нота ФДЗС Швейцарії від 30.11.2016 № Р.262.01-UKRAI про інцидент за участю автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_1, з якої стало відомо, що Дирекція поліції та військової служби кантону Берн інформує, що « 16.09.2016 о 14.35 автомобіль, що рухався з боку моста Кірхенфельдбрюке, повинен був чекати через трамвай, щоб проїхати на вулицю Амтгаусгассе. Після трамвая дорогу переходив темноволосий чоловік. Водій посигналив, потім висів, пішов до багажника і взяв у руки бейсбольну биту. Після цього він пішов у напрямку до пішохода. Потім водія змогла заспокоїти пасажирка переднього сидіння. Темноволосий чоловік ще лежав на землі. Однак він очевидно впав, а не отримав бейсбольною битою. Після Нього водій пристроїв биту і поїхав. Бейсбольна бита була частково чорною. Цей інцидент був підтверджений поліції (шістьма) особами. Ні автомобіль, ні причетний пішохід не змогли бути застані (поліцейським патрулем). Усі особи, які надали інформацію, навели одностайні дані щодо номерного знаку автомобіля. Автомобіль з номерним знаком (CD) BE 25.91, зареєстрований на Посольство України в Берні. Детальніших даних щодо водія зробити не вдалося. Цей рапорт робиться з огляду на поведінку невідомого і потенційне створення загрози бейсбольною битою. Поведінка має бути оцінена як нестримна".

Отримавши лист Посольства України у Швейцарській Конфедерації від 05.12.2016 № 61216/201-910-750 щодо ноти ФДЗС Швейцарії від 30.11.2016 № Р.262.01-UKRAI, з метою визначення форми дисциплінарного провадження та подальшого його здійснення, Голова дисциплінарної комісії зверталась до Тимчасового повіреного у справах України в Швейцарській Конфедерації з листом від 19.12.2016 № 110/61216-995-402 щодо надання наявних документів відносно вказаного в ноті інциденту (щодо особи водія, приналежності автомобіля та порядку користування ним, тощо).

У відповідь, листом від 23.12.2016 № 61216/110-910-811, Тимчасовий повірений повідомив зокрема, що автомобіль з номерними знаками НОМЕР_1, належав особисто першому секретарю з економічних питань ОСОБА_1 і не використовувався іншими працівниками. Він був придбаний ним у Посольства у зв'язку зі скороченням службового транспорту установи та реалізацією автомобілів. До цього цей автомобіль належав Посольству, однак з часу прибуття ОСОБА_1 на роботу до установи у листопаді 2012 р. весь час був закріплений за ним. Посольству невідомі жодні додаткові відомості про інцидент, що стався. Єдиним джерелом інформації про нього є нота ФДЗС Швейцарії від 30.11.2016 № Р.262.01-UKRAI. Доволі значний період часу (кілька місяців) між подією та інформуванням про неї Посольства є загалом нормальною практикою для Швейцарії. Це, очевидно, пов'язано зі строками опрацювання справ і необхідністю дотримання відповідних процедур усіма причетними інстанціями. Приналежність автомобіля НОМЕР_1 першому секретарю ОСОБА_1 дає підстави вважати, що за його кермом не могли знаходитися інші співробітники Посольства.

Також вказаним листом, Тимчасовий повірений повідомив, що в листопаді 2014 року мав місце ще один інцидент подібного характеру за участю ОСОБА_1, коли він був залучений до "правопорушення з тілесним пошкодженням" (ноти ФДЗС Швейцарії Р.262.41- UKRAI від 12.01.2015. У цьому випадку ОСОБА_1 було визнано свою причетність до інциденту, однак висловлено свою версію того, що сталося (зокрема, спростовано завдання зумисних тілесних пошкоджень). Відповідна інформація була надана Посольством (офіцером безпеки) місцевій поліції, і більше звернень з цього питання до установи не надходило.

Окрім цього зазначено, що наприкінці жовтня ц.р. і на початку грудня ц.р. на адресу Посольства надійшли два звернення від служби грошових штрафів управління доріг/транспорту/безпеки м.Льоррах (Німеччина) з інформацією про правопорушення (паркування у недозволеному місці), скоєне 8 жовтня 2016 року водієм автомобіля НОМЕР_1 і проханням повідомити його дані або сплатити штраф у розмірі 15 євро. Після отримання першого з цих звернень першому секретарю ОСОБА_1 було доручено розібратися з цим випадком, а також у черговий раз привернуло його увагу до необхідності дотримання правил дорожньою руху. Водночас, отримання установою повторного звернення з цього ж питання після від'їзду ОСОБА_1 свідчить, що ним не було вжито необхідних заходів. З метою запобігання перекладення на установу відповідальності за цей інцидент службі-запитувачу м.Льоррах було надано інформацію, що автомобіль НОМЕР_1 належав ОСОБА_1, який більше не є працівником Посольства. Не виключено, що ця справа матиме певне продовження.

З огляду на вищезазначене, Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ МЗС України на засіданні 28.12.2016 (протокол № 10) було прийнято рішення про здійснення відносно Позивача дисциплінарного провадження у формі службового розслідування.

Наказом МЗС України від 16.01.2017 № 11 Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС України доручено у період з 17.01.2017 по 17.03.2017 здійснити дисциплінарне провадження у формі службового розслідування стосовно першого секретаря з економічних питань Посольства України у Швейцарській Конфедерації ОСОБА_1

В матеріалах справи наявний акт від 18.01.2017, яким зафіксовано, що у присутності трьох члені Дисциплінарної комісії, 18.01.2017 Позивачу передані для ознайомлення вищезгаданий наказ від 16.01.2017 № 11 та наявні матеріали дисциплінарної справи, а також запропоновано надати письмові пояснення. Ознайомившись з наявними документами, Позивач відмовився від ознайомлення з наказом МЗС від 16.01.2017 №11 під розпис та надання письмових пояснень. При цьому, він також заперечив свою будь-яку причетність до конфліктної ситуації з приводу якої було розпочато дисциплінарне провадження.

Наказом МЗС України від 14.03.2017 № 96 внесені зміни до наказу від 16.01.2017 № 11, а саме: внесені зміни до пункту 1 зазначеного наказу, змінивши слова і цифри « 17 березня» відповідно словами і цифрами « 17 травня», тобто продовжено строк службового розслідування.

Актом від 03.04.2017 зафіксовано, що членами Дисциплінарної комісії в рамках дисциплінарного провадження організовано та проведено зустріч з Позивачем, у ході якої останньому було повторно запропоновано ознайомитися під розпис з наказами МЗС про відкриття стосовного нього дисциплінарного провадження, а також підтвердити або спростувати свою попередню позицію щодо непричетності до інциденту, що ліг в основу цього дисциплінарного провадження та щодо своєї відмови у наданні пояснень по суті справи. На відміну від своєї попередньої позиції, ОСОБА_1 ознайомився під розпис зі згаданими наказами МЗС, а також повідомив про готовність надати письмові пояснення, що і зробив у присутності членів комісії.

Зокрема, у своїх письмових поясненнях від 03.04.2017 ОСОБА_1 зазначив, що не має будь-якого відношення до інциденту, який мав місце з автомобілем Opel Astra № знак НОМЕР_1, додатково пояснивши, що на той час автомобіль, який знаходився у його користуванні фактично був ним вже проданий, але не переоформлений. Залишення автомобіля на реєстрації Посольства було пов'язано з тим, що автомобіль використовувався ним також в службових цілях. Щодо штрафів Позивач повідомив, що вони сплачені ним, а квитанції надіслані до Німеччини.

Також, як вбачається зі змісту акту від 03.04.2017 на запитання членів Дисциплінарної комісії, кому саме був проданий автомобіль і чи є в ОСОБА_1 примірник відповідного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 усно повідомив, що він продав автомобіль громадянину Грузії, з яким познайомився в Інтернеті. Кому саме, ОСОБА_1 не пам'ятає, проте, він зазначив, що в нього є копія паспорту цієї особи і примірник договору купівлі-продажу автомобіля. За словами ОСОБА_1, згодом після того як цей громадянин Грузії сплатив йому всю суму грошей, автомобіль було перереєстровано на цю особу і повернуто їй заставний паспорт. Також, ОСОБА_1 зазначив, що на місці інциденту, про який йдеться, він не перебував і про інцидент нічого не знає.

Беручи до уваги, що для підготовки письмової відповіді на усі запитання, що виникли у членів Дисциплінарної комісії та надання додаткових пояснень, ОСОБА_1 був необхідний певний час, в ході зустрічі було досягнуто домовленості, що на наступний день, тобто 4 квітня, ОСОБА_1 принесе усі підготовлені ним матеріали разом з копією згаданого паспорта особи, якій було продано автомобіль та документами купівлі-продажу автомобіля, його перереєстрації та надасть їх Дисциплінарній комісії.

При цьому, в акті від 03.04.2017 зазначено, що в ході бесіди з ОСОБА_1 члени комісії звернули увагу на його зухвалу та зневажливу манеру спілкування, яка подеколи межує навіть з агресивністю. Ухиляння від конкретних відповідей по суті поставлених йому питань, замовчування інформації, свідчать про небажання ОСОБА_1 до конструктивного діалогу.

Враховуючи зазначені домовленості, членами Дисциплінарної комісії 04.04.2017 було складено черговий акт, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив, що він не зміг знайти ані копії паспорта згаданого громадянина, ані документів купівлі-продажу і перереєстрації свого автомобіля, у черговий раз заявивши про свою повну непричетність до згаданого інциденту. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що оскільки з моменту інциденту минуло вже більше 6 місяців, він не вбачає за необхідне надавати будь-які пояснення з цього приводу і має на це повне право згідно зі статтею 63 Конституції України. ОСОБА_1 також зазначив, що дисциплінарне провадження стосовно нього слід закрити.

Вищевикладене ОСОБА_1 конкретизував у своїх письмових поясненнях, наданих комісії 04.04.2017.

При цьому, в акті від 04.04.2017 зазначено, що в ході зустрічі ОСОБА_1 поводив себе зухвало, зокрема, підвищував голос, перебивав членів комісії та ставився зневажливо по відношенню до них.

Листом від 04.04.2017 № 110/61216-995-191 Голова Дисциплінарної комісії повторно звернувся до Тимчасового повіреного у справах України в Швейцарській Конфедерації з проханням надати інформацію, зокрема, щодо порядку відчуження транспортних засобів у країні перебування; щодо обставин продажу та державної реєстрації автомобіля Opel Astra № знак НОМЕР_1, його використання ОСОБА_1 в службових цілях та ін.

У відповідь, листом від 14.04.2017 № 61216/110-910-264 Тимчасовий повірений повідомив, що у Швейцарії відсутні вимоги щодо обов'язкового оформлення договору купівлі-продажу при зміни власника транспортного засобу. На практиці новий власник може прийти із старим реєстраційним свідоцтвом на транспортний засіб до спеціалізованого контрольного органу, який відповідає за реєстрацію ТЗ, здати його та отримати на своє ім'я нове посвідчення транспортного засобу.

Також, Тимчасовий повірений повідомив, що не володіє інформацією про відчуження зазначеного автомобіля до зняття його з обліку в Посольстві. При цьому зазначено, що очевидно, процедура продажу мала передбачати та відбуватися одночасно зі зняттям його з обліку.

Згідно з інформацією Бюро дорожнього руху та судноплавства кантону Берн, автомобіль Opel Astra з реєстраційними знаками НОМЕР_1 було знято з обліку в Бюро 01.11.2016, у цей же день було проведено його перереєстрацію на громадянина Грузії Костянтина Корідзе, який зареєстрований у м. Кутаїсі, Грузія.

Окрім того, Тимчасовий повірений не підтвердив достовірність інформації щодо «усної домовленості» з ОСОБА_1 на предмет використання відповідного автомобіля в службових цілях після придбання у Посольства, у зв'язку з чим зазначив, що установою не проводилось відшкодування витрат за використання приватних автомобілів.

Більше того, Тимчасовий повірений повідомив, що перед виїздом в Україну ОСОБА_1 придбав у Посольства та зареєстрував на себе ще один автомобіль з реєстраційними дипломатичними знаками НОМЕР_1 на якому був оштрафований 24.11.2016 о 09:26 ранку між містами Вільньов і Монтрьо (відстань від Берну близько 90 км) за перевищення швидкості, тобто в робочий час, коли ОСОБА_1 повинен був бути на робочому місці і не мав погоджених з керівництвом службових поїздок.

Листом від 18.04.2017 № 61216/110-910-265 Тимчасовий повірений звернувся до Голови Дисциплінарної комісії з проханням, по-можливості, спонукати ОСОБА_1 сплатити штраф в сумі 23,50 євро за скоєне 08.10.2016 водієм автомобіля НОМЕР_1 порушення ПДР, оскільки подальше зволікання загрожуватиме лише збільшенням його розміру і надходженням подальших вимог на адресу Посольства.

Згідно з характеристикою, ОСОБА_1 за професійними якостями має достатній рівень знать та підготовки, водночас залишає бажати кращого поводження у колективі (не завжди знаходить спільну мову з колегами, не дотримується трудового розпорядку тощо).

17.05.2017 на засіданні Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС України (протокол № 11), одноголосно, затверджено Висновок за результатами службового розслідування відносно Позивача.

Згідно зі зазначеним Висновком, на підставі зібраної в ході службового розслідування інформації, встановлено факт свідомого невиконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу транспортного засобу (Opel Astra з реєстраційними знаками НОМЕР_1) в частині взятого на себе зобов'язання щодо перереєстрації автомобіля на своє ім'я. Таким чином, автомобіль Opel Astra понад 1 рік не був перереєстрований в компетентних органах Швейцарії із зазначенням ОСОБА_1 новим власником замість Посольства України в Швейцарії. Крім того, ОСОБА_1, являючись власником згаданого автомобіля, лише 01.11.2016 здійснює перереєстрацію транспортного засобу не на своє ім'я, а від імені Посольства на ім'я третьої особи - громадянина Грузії.

Також, у Висновку зазначено, що в ході зустрічі з ОСОБА_1, що відбулась 03.04.2017, він повідомив членів Дисциплінарної комісії, на їх відповідні запитання, що під час свого перебування у довготерміновому відрядженні у Швейцарії він володів на правах власності, крім згаданого автомобіля Opel Astra, ще й автомобілями Ford Focus та Peugeot 308, що були придбані ним у 2016 році і на даний час перебувають у його власності.

З метою аналізу наданої ОСОБА_1 інформації на предмет наявності можливих ознак порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції», Дисциплінарна комісія перевірила відомості, що мали б бути відображені у декларації ОСОБА_1 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік та їх порівняння з електронною декларацією особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік. За результатами проведеної роботи виявлено, що у декларації за 2015 рік ОСОБА_1 не зазначив, що є власником транспортного засобу Opel Astra, державні реєстраційні знаки НОМЕР_1, який він придбав 17.08.2015 та відомості про відчуження якого відсутні в декларації за 2016 рік. Крім того, з щорічної декларації за 2016 рік видно, що ОСОБА_1 були здійсненні ви датки на придбання 4-х транспортних засобів. Водночас, ним зазначається, що у його власності перебуває лише 2 транспортні засоби. Дата набуття у власність задекларованих транспортних засобів не збігається з поясненнями ОСОБА_1, з яких видно, що саме ці транспортні засоби вже перебували у його власності на момент інциденту, про який йдеться у ноті ФДЗС Швейцарії.

Здійснивши аналіз матеріалів дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія констатувала, що в Дисциплінарній справі немає доказів того, що під час інциденту про який йдеться у ноті ФДЗС Швейцарії за кермом автомобіля Opel Astra з дипломатичними номерами української дипмісії знаходився ОСОБА_1. Водночас, немає в комісії переконливих доказів, крім свідчень самого ОСОБА_1 , і стосовно того, що за кермом був не він, а третя особа. Тому, довести участь ОСОБА_1 у згаданому інциденті не виявляється можливим. Проте, на думку Дисциплінарної комісії, після пояснень, наданих ОСОБА_1, головною його провиною є навіть не те, що він міг бути учасником інциденту, а те, що він свідомо передав третій особі-іноземцю не перереєстрований належним чином автомобіль з дипломатичними номерами ПУ в Швейцарії, що є неприпустимим ні за яких обставин. Своїми діям ОСОБА_1 не тільки порушив умови договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ним та ПУ в Швейцарії, але ж і в супереч присязі державного службовця поставив під загрозу честь, авторитет та імідж України за кордоном. Крім цього, на думку Дисциплінарної комісії, такі дії ОСОБА_1, з урахуванням усіх складових та виявлених фактів, мають ознаки корупційного правопорушення, оскільки цілком ймовірним є використання Позивачем, пов'язаних з його статусом можливостей для отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб від третьої особи за користування автомобілем з дипломатичним імунітетом ПУ в Швейцарії, який за міжнародним правом є недоторканим.

Окрім того, аналіз окремих даних, що містяться в деклараціях Позивача за 2015 та 2016 роки свідчать про подання Позивачем, як працівником дипломатичної служби, неправдивих відомостей щодо його майна, доходів, витрат та зобов'язань фінансового характеру за вказані роки згідно із Законом України «Про запобігання корупції», що, на думку Дисциплінарної комісії, має ознаки правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Більше того, Позивач свідомо ввів в оману Тимчасового повіреного щодо погашення штрафу, внаслідок чого ПУ в Швейцарії може зазнати певних збитків.

Під час службового розслідування Позивач не йшов на співробітництво з Дисциплінарною комісією, надавав суперечливу та неправдиву інформацію, відмовлявся від надання ґрунтовних пояснень, ухилявся від конкретних відповідей по суті поставлених йому питань, уточнюючих роз'яснень тощо. Під час спілкування Позивач вів себе зухвало, підвищував голос, виявляв зневажливе ставлення до членів комісії. Подеколи його поведінка межувала з агресивністю, що аж ніяк не свідчило про його бажання до конструктивного діалогу.

За результатами службового розслідування, аналізу фактологічної складової дисциплінарної справи, Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що Позивачем здійснено комплекс порушень законодавства України з питань державної та дипломатичної служби. Своїми діями Позивач завдав істотної шкоди честі, авторитету та міжнародному іміджу України, рівно як і інтересам дипломатичної служби.

Зазначене, згідно з Законом України «Про державну службу», кваліфіковано Дисциплінарною комісією як порушення присяги державного службовця, а згідно з Законом України «Про дипломатичну службу», як невиконання працівником дипломатичної служби обов'язку в період довготермінового відрядження поважати закони, правила та традиції країни перебування та гідно представляти Україну.

На думку Дисциплінарної комісії, враховуючи відсутність обставин, які б пом'якшували дисциплінарну відповідальність, зважаючи неусвідомлення провини у вчиненні дій, що завдали шкоди честі, авторитету та міжнародному іміджу України та дипломатичній службі в цілому, що лише обтяжує його провину, стягнення, яке б відповідало ступеню тяжкості та характеру вчинених Позивачем порушень - є звільнення з дипломатичної служби.

Виходячи з вищевикладеного, Дисциплінарною комісією було запропоновано звільнити Позивача з дипломатичної служби в порядку та за підстав, зазначених у статтях 147-149 Кодексу законів про працю України, пункті 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу», пункті 1 частини другої статті 41 Закону України «Про дипломатичну службу».

Позивач, ознайомившись зі вказаним Висновком, з їх результатами не погодився наголосивши у поясненнях від 17.05.2017 до Висновку, що автомобіль Opel Astra нікому не передавав, доручень щодо сплати штрафів від керівника установи не отримував, вважає, що у висновку комісії наведено неправдиві факти.

Наказом МЗС України від 29.05.2017 № 824-ос, на підставі Висновку Дисциплінарної комісії від 17.05.2017 (затвердженого протоколом № 11) та статей 147-149 Кодексу законів про працю України, пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини другої статті 41 Закону України «Про дипломатичну службу», ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 29.05.2017 за порушення Присяги державного службовця.

Позивачу 30.05.2017 було скеровано Відповідачем повідомлення про те, зокрема, що його звільнено зазначеним наказом, а також запрошено для отримання трудової книжки.

Вважаючи наказ Відповідача від 29.05.2017 № 824-ос протиправним, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України (далі також - КЗпП України) та Законами України «Про державну службу» (далі також - Закон № 889-VIII) і «Про дипломатичну службу» (далі також - Закон № 2728-III), відповідно, у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин (прийняття спірного наказу).

Закон № 2728-III визначає правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу працівників дипломатичної служби України.

Відповідно до статті 1 Закону № 2728-III дипломатична служба України (далі - дипломатична служба) - це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; дипломатичний працівник - державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг.

За статтею 3 Закону № 2728-III основними принципами дипломатичної служби є, зокрема: служіння Українському народові; професіоналізм, компетентність, ініціативність, об'єктивність, чесність, відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і додержання дисципліни.

Згідно зі статтею 10 Закону № 2728-III громадяни, які вперше приймаються на дипломатичну службу і раніше не перебували на державній службі, складають Присягу державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу». Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Для дипломатичних працівників, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, встановлюються такі посади, окрім іншого, перший секретар (пункт 6 частини другої статті 12 Закону № 2728-III).

За приписами частини першої-другої статті 29, статті 30, частини першої статті 34, частини першої статті 41 Закону № 2728-III працівник дипломатичної служби користується всіма правами, визначеними в Законі України «Про державну службу».

Працівники дипломатичної служби в період довготермінового відрядження користуються привілеями та імунітетами, встановленими для працівників дипломатичної служби відповідно до норм міжнародного права.

Працівники дипломатичної служби виконують обов'язки, встановлені для державних службовців у Законі України «Про державну службу».

Працівники дипломатичної служби в період довготермінового відрядження повинні поважати закони, правила і традиції країни перебування, здійснювати покладені на них завдання, гідно представляти Україну.

Працівники дипломатичної служби притягаються до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених Законом України «Про державну службу».

Дипломатична служба припиняється з підстав, передбачених Законом України «Про державну службу».

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний, окрім іншого: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно з частинами першою-третьою статті 36 Закону № 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».

Особа, призначена на посаду державної служби вперше, виголошує Присягу державного службовця у присутності державних службовців структурного підрозділу, на посаду в якому її призначено, представників служби управління персоналом відповідного державного органу, підписує текст цієї Присяги і зазначає дату її складення.

Підписаний текст Присяги державного службовця є складовою особової справи державного службовця. Про складення Присяги державного службовця робиться запис у трудовій книжці державного службовця.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем складено (підписано) присягу державного службовця 29.12.2000, тож Позивач мав усвідомлювати, зокрема, обов'язок з гідністю нести високе звання державного службовця та охороняти честь держави.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, який втратив чинність з 01.05.2016, однак діяв на момент складення Позивачем присяги державного службовця, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Таким чином, проаналізувавши наведений текст Присяги суд вважає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання/невиконання. У зв'язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також, не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця.

За невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 64 Закону № 889-VIII).

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону № 889-VIII).

Дисциплінарним проступком є, зокрема, порушення Присяги державного службовця (пункт 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 66 Закону № 889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частини першої-третьої статті 71 Закону № 889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», проводиться дисциплінарною комісією у державному органі.

Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб'єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

При цьому, згідно з абзацом 4 пункту 3 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (у редакції, яка діяла на момент проведення службового розслідування), період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій іноземних держав, а також час ознайомлення такої особи з актом службового розслідування.

В результаті системного аналізу наведених норм та оцінки наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що службове розслідування фактично проведено Відповідачем у встановлений законом строк (в межах двомісячного строку з 17.03.2017 по 17.05.2017), враховуючи перебування Позивача у довготерміновій відпустці (з 04.12.2016 по 16.03.2017), що спростовує доводи останнього про зворотне.

Відповідно до частин сьомої-дев'ятої статті 71 Закону № 889-VIII особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; бути присутнім під час виконання відповідних заходів; подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Виходячи з наведених норм, поряд з викладеними в описовій частині рішення обставинами, підтвердженими документально, суд дійшов висновку, що Відповідачем не порушувалися права Позивача щодо надання в ході службового розслідування пояснень та доказів на підтвердження своїх доводів, що спростовує твердження Позивача про зворотне. Натомість, судом встановлено, що Відповідач навпаки намагався з'ясувати якомога більше обставин, у чому Позивач з невідомих причин не сприяв, у тому числі, спочатку взагалі відмовляючись надавати будь-які пояснення, а в подальшому надаючи суперечливі пояснення щодо відповідних обставин.

Згідно зі статтею 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків (частина перша).

Як вбачається з матеріалів справи, що не спростовано Позивачем (навпаки підтверджено ним у поясненнях від 03.04.2017), проте підтверджено Відповідачем належними та допустимими доказами, ОСОБА_1 порушуючи прийняті на себе, за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 17.08.2015 (пункт 6.1.33), зобов'язання щодо переоформлення автомобіля на своє ім'я, свідомо передав третій особі-іноземцю (громадянину Грузії) неперереєстрований належним чином автомобіль Opel Astra з дипломатичними номерами НОМЕР_1 ПУ в Швейцарії (автомобіль був зареєстрований за Посольством до 01.11.2016, тобто й на момент вчинення інциденту, який став підставою для дисциплінарного провадження відносно Позивача), що призвело до виникнення відповідного інциденту, чим, фактично, всупереч присяги державного службовця, поставив під загрозу честь, авторитет та імідж України за кордоном, оскільки, як дипломатичний працівник користувався привілеями та імунітетами.

Так, відповідно до статті 30 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року усе майно дипломатичного агента користується недоторканістю, відповідно, зазначений автомобіль, будучи на дипломатичних номерах, мав дипломатичний імунітет та був недоторканим на момент вчинення інциденту сторонньою особою, якій він був незаконно переданий.

Окрім того, як вбачається з тексту ноти Федерального департаменту закордонних справ Швейцарської Конфедерації від 02.10.2017 № Р.264.41-UKRAI 72, дипломатичний тип номерного знаку фактично визначає особу, яка має право керувати транспортним засобом, виходячи з її спеціального статусу в країні перебування, зокрема, з номерними знаками «CD» реєструються транспортні засоби членів дипломатичного персоналу. При цьому не вбачається можливим керування транспортним засобом з дипломатичними номерними знаками особою, яка не акредитована ФДЗС як дипломат або член його сім'ї, представник адміністративно-технічного персоналу або член його сім'ї, представник консульської установи або член його сім'ї. Таким чином, керувати транспортним засобом з дипломатичними номерними знаками «CD» має право лише власник транспортного засобу та/або члени його сім'ї, які користуються дипломатичним статусом (за принципом бенефіціара). Проте, члени сім'ї, які не мають спеціального статусу, такі як громадяни Швейцарії, власники посвідки на тимчасове або постійне проживання чи власники іншого типу легітимаційної картки не можуть керувати транспортним засобом з дипломатичними номерними знаками типу «CD», «АТ» та «СС».

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що Позивачем вчинені дії, що є неприпустимими відповідно до законодавства країни перебування, у зв'язку з чим погоджується з доводами Відповідача про те, що ОСОБА_1 не тільки порушив умови договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.08.2015, укладеного між ним і Посольством України в Швейцарській Конфедерації, але ж і всупереч присязі державного службовця поставив під загрозу честь, авторитет та імідж України за кордоном, передаючи невідомій особі транспортний засіб з дипломатичними номерами, який відповідно до Віденської конвенції 1961 року має дипломатичний імунітет та є недоторканим.

При цьому, доводи Позивача про усну домовленість з керівником установи щодо переоформлення зазначеного автомобіля перед його виїздом із ПУ та залишення автомобіля на реєстрації Посольства у зв'язку з використанням у службових цілях, не знайшли свого підтвердження, натомість офіційно заперечені Тимчасовим повіреним Посольства України в Швейцарській Конфедерації (лист від 14.04.2017 № 61216/110-910-264), а також поясненнями працівників Посольства.

Також, критично сприймаються судом доводи Позивача про сплив строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, з огляду на те, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону № 889-VIII державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Згідно з частиною п'ятою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Разом з тим, про інцидент, який став підставою дисциплінарного провадження відносно Позивача Відповідач фактично дізнався лише 05.12.2016 з ноти ФДЗС Швейцарії від 30.11.2016 № Р.262.01-UKRAI про інцидент за участю автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_1. Отже, виходячи зі змісту частини третьої статті 65 Закону № 889-VIII, у тому числі враховуючи перебування Позивача у довгостроковій відпустці з 04.12.2016 по 16.03.2017, суд вважає, що звільнення останнього 29.05.2017 здійснено Відповідачем в межах наданого законом строку для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності (застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення).

Окрім того, з матеріалів справи також вбачається, що невиконанням Позивачем умов договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.08.2015 (пункт 6.1.33), в частині переоформлення автомобіля Opel Astra з дипломатичними номерами НОМЕР_1 на своє ім'я, призвело до того, що на адресу Посольства України надходили повідомлення компетентних органів Швейцарії про порушення правил дорожнього руху за участю зазначеного автомобіля. Разом з тим, у поясненнях від 03.04.2017 ОСОБА_1 зазначав, що усі штрафи ним сплачені, а квитанції надіслані до Німеччини.

Зазначене свідчить про надання Позивачем недостовірної інформації та намагання ввести суд в оману щодо дійсних обставин.

При цьому, відповідно до частини першої статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Частиною другою статті 67 Закону № 889-VIII передбачені обставини, що пом'якшують відповідальність державного службовця, до яких, окрім іншого, належать: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, відносно Позивача Дисциплінарною комісією не встановлено будь-яких обставин, які б могли бути враховані як пом'якшуючі його відповідальність. Зазначені обставини не були встановлені й судом в ході судового розгляду справи.

Відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.05.2017 державному секретарю МЗС України Позивачем надані письмові пояснення, в яких він навів інформацію, що є прямо протилежною тій, що надавалась ним Голові Дисциплінарної комісії у поясненнях під час дисциплінарного провадження, а саме зазначено, що з результатами висновків він не згоден; автомобіль Opel Astra він нікому не передавав; доручень щодо сплати штрафів від керівника установи не отримував; у висновку комісії наведено неправдиві факти.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Відповідачем не порушені права позивача щодо надання пояснень, що спростовує його доводи про зворотне.

Разом з тим, вищенаведене додатково підтверджує факт надання Позивачем суперечливих пояснень (тверджень) та намагання ввести суд в оману щодо дійсних обставин, у тому числі зважаючи на дані офіційних документів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Виходячи з положень наведених законодавчих норм, об'єктивної оцінки викладених в описовій частині рішення обставин справи та наданих учасниками справи доказів на їх підтвердження/спростування, суд дійшов висновку про непідтвердження доводів Позивача щодо порушення Відповідачем положень частини третьої статті 65, частини третьої статті 71, статті 76 Закону України «Про державну службу» при прийнятті спірного наказу про звільнення Позивача, які покладені в основу обґрунтування заявленого ним адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належним чином виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

І.В.Смолій