Рішення № 79551557, 01.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2019 року № 826/9865/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому після уточнення позовних вимог просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо невжиття правових заходів з індексації та перерахунку призначеної позивачу пенсії державного службовця, з врахуванням нових розмірів посадового окладу, надбавки за ранг, вислугу років та всіх інших видів оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, включаючи матеріальну допомогу, неправовою.

- зобов'язати відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу індексацію його пенсії за 2015-2016 роки і дев'ять місяців 2017 року, та перерахунок призначеної йому пенсії державного службовця і виплатити її станом на 01.01.2018 року, виходячи із нових складових заробітної плати працюючого державного службовця на посаді начальника Управління Міністерства Фінансів України, відповідного рангу та стажу роботи на державній службі, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 18.01.2017р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» та від 25 січня 2018р. №24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році», та всіх інших складових видів оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у встановленому законодавством розмірі 80 відсотків від загальної суми заробітної плати, а саме: посадового окладу - 12000,00 грн. надбавки до посадового окладу за 4 ранг державного службовця - 700 грн. надбавки до посадового окладу за вислугу років на державній службі (за 10 років вислуги - 30 відсотків до посадового окладу) - 3600,00 грн. і врахованих раніше інших складових заробітної плати, включаючи надбавку за інтенсивність праці, надбавку за виконання особливо важливої робот и, премії та матеріальну допомогу, для вирішення соціально-побутових питань і оздоровлення за останні 24 календарні місяці роботи, тощо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він з 07.11.2005р. вийшов на пенсію державного службовця, проте останній раз пенсія позивачу була перерахована у 2008 році. За посиланням позивача, упродовж 2015-2018 років за відповідним рішенням Уряду України декілька разів відбувалося підвищення заробітної плати державним службовцям, проте відповідачем в порушення Закону України «Про державну службу» позивачу перерахунку проведено не було, а неодноразові звернення позивача щодо такого перерахунку залишилися без задоволення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що з 01.05.2016р. відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що ОСОБА_1 з 07.11.2005р. вийшов на пенсію державного службовця на підставі Закону України «Про державну службу», перебуває на обліку в Управлінні ПФУ з 11.11.2005р. (пенсійна справа № 196720/187) та отримує пенсію державного службовця.

23 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та індексацію його пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Листом № 1923/03/Д-1717 від 01.11.2017 року Правобережного об'єднаного управлінням ПФУ в м. Києві позивача було повідомлено, що розрахунок його пенсії проведено з урахуванням стажу державного службовця 10 років 8 місяців 17 днів та окладу - 8985,47 грн. Загальний процент розрахунку від середнього заробітку складає 80%. Основний розмір пенсії від середнього заробітку склав - 7188,37 грн. Окрім того, позивачу встановлена доплата (бюджет 2010) - 28,40 грн., фіксована індексація з 01.10.2012 року - 368,21 грн.

13 грудня 2017 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та індексацію його пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Листом № 33/03/Д-2347 від 02.01.2018 року Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивача повторно було повідомлено, що розрахунок його пенсії проведено з урахуванням стажу державного службовця 10 років 8 місяців 17 днів та окладу - 8985,47 грн. Загальний процент розрахунку від середнього заробітку складає 80%. Основний розмір пенсії від «середнього заробітку склав - 7188,37 грн. Окрім того, позивачу встановлена доплата (бюджет 2010) - 28,40 грн., фіксована індексація з 01.10.2012 року - 368,21 грн. Основний розмір пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» становить - 7584,99 грн.

Не погоджуючись з такими діями управління Пенсійного фонду України позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993р. (далі - закон № 3723-XII). Зокрема, статтею 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону № 3723-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону N 3723-XII викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України N 865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України N 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом N 3723-XII, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України N 865).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року N 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України N 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України N 1013 не містить.

Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону N 3723-XII. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону N 3723-XII не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

У зв'язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом № 889-VIII, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N 889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону N 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону N 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Слід також зауважити, що ні Закон N 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону N 3723-XII викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону N 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" ("Soering v. United Kingdom") Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.

У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" ("Rees v. United Kingdom") Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" ("Airey v. Ireland") Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії" (CASE OF KJARTANv. ICELAND)).

У рішенні від 03 червня 2014 року у справі за заявою "Валентини Ніканорівни Великоди проти України" N 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування постанови Кабінету Міністрів України N 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України N 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом N 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону N 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 20.02.2018р. у справі № 740/3674/16-а (№ К/9901/6299/18).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відповідач, в свою чергу, при нарахуванні та виплаті пенсії позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій