Рішення № 79550771, 31.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/4292/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Єгунової О.М.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Балишева М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

27.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить: визнати неправомірними дії Головного Управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області, щодо нарахування та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2943-50 від 08 листопада 2018 року в формі єдиного соціального внеску в розмірі 15819,54 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 54 копійки) на ім'я ОСОБА_1; зобов'язати Головне Управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області, відкликати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 2943-50 від 08 листопада 2018 року в формі єдиного соціального внеску в розмірі 15819,54 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 54 копійки) на ім'я ОСОБА_1 та скасувати нарахування зазначеної суми до державного бюджету та відповідних державних цільових фондів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13 березня 2006 року ОСОБА_1 подав заяву на закриття фізичної особи - підприємця і, з того часу був впевнений, що не повинен подавати звіти та сплачувати єдиний соціальний внесок.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Менській районній державній адміністрації Чернігівської області з 05.02.1998, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №40.

На обліку в Менської ОДПІ фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував з 05.02.1998. Реєстраційний номер в Менській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області -№17-11 Г.

13 березня 2006 року ФОП ОСОБА_1 подав заяву на закриття фізичної особи - підприємця за №1.

11 квітня 2006 року був знятий з обліку в Менській ОДПІ за №1 але припинення підприємницької діяльності не здійснив, як це передбачено ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

На момент зняття з обліку в Менській ОДПІ ФОП ОСОБА_1 державна реєстрація фізичних осіб - підприємців регулювалась, як і в даний час, Законом України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон N 755 із змінами та доповненнями).

Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена п. 4 ст. 18 Закону № 755.

Згідно з п. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Отже, підприємницька діяльність фізичної особи вважається припиненою з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.

Відмітка про визнання недійсним реєстраційного посвідчення зазначена у витязі з ЄДР не свідчить про припинення підприємницької діяльності. Оскільки розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010 № 2390 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» передбачено створення тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, за результатами роботи яких відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, та до 03.03.2012 не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР), будуть включатися до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 за № 569/20882 (далі - Положення).

Після включення, у вказаному вище порядку, до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такі особи матимуть змогу подавати державному реєстратору документи відповідно до положень Закону про реєстрацію для проведення реєстраційних дій.

Перелік відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який визначений статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є об'ємнішим, ніж перелік відомостей про зазначених суб'єктів, який міститься у списках, що надаються міжвідомчими спеціальними тимчасовими комісіями державним реєстраторам для включення до Єдиного державного реєстру.

Ураховуючи зазначене, при зверненні до державного реєстратора юридичної особи чи фізичної особи-підприємця для проведення будь-яких реєстраційних дій, передбачених Законом про реєстрацію, або для отримання виписки з ЄДР, державному реєстратору після включення про таку особу відомостей у зазначеному вище порядку необхідно спочатку провести реєстраційну дію на підставі поданої фізичною особою-підприємцем - реєстраційної картки форма № 15.

Частиною дев'ятою зазначеного Розділу встановлено, що порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), ст. 5 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464), розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300) (далі - Порядок N 1588), та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330) (далі - Порядок № 1162).

Згідно з п. 11.22 Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Особливості зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників ЄСВ у контролюючих органах визначено п. 8 розд. IV Порядку N 1162.

При цьому, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону № 2464).

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435).

Пунктом 9 розд. II Порядку № 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов'язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов'язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розд. III Порядок № 435).

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774».

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774).

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

15 січня 2019 року ФОП ОСОБА_1 подав заяву до державного реєстратора на припинення підприємницької діяльності.

Згідно витягу з ЄДР запис про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відсутній станом на 15.01.2019.

Оскільки станом на 15.01.2019 ФОП ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинив свою підприємницьку діяльність, в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 21.10.2018 було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 міс. = 8448,00 грн.) та за 1, 2, 3 квартали 2018 року (819,06 грн. х 9 міс. = 7371,54 грн.), всього в сумі 15819,54 грн., яка платником залишається не сплаченою.

Вимоги по платниках формуються згідно даних ІКП. Керуючись інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зі змінами), що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №4499 у редакції наказів Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, 21.11.2018 - у термін 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, боржнику ФОП ОСОБА_1 було направлено вимогу №Ф2943-50 від 08.11.2018 на суму 15819,54 грн. поштою рекомендованим листом.

22.11.2018 вимогу вручено боржнику, про що є відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що виносячи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), відповідач діяв в межах своїх повноважень обгрунтовано, та правомірно.

За таких підстав у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот