Ухвала суду № 79549969, 31.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

31 січня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/4179/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Колодяжного Д.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника третьої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області до Державного реєстратора Скороходівської об'єднаної Територіальної громади Чутівського району Полтавської області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2018 року Петрівська сільська рада Чутівського району Полтавської області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора Скороходівської об'єднаної Територіальної громади Чутівського району Полтавської області ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Скороходівської об'єднаної Територіальної громади Чутівського району Полтавської області ОСОБА_3 від 20.04.2018 №40725661 про державну реєстрацію іншого речового права.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4179/18, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, до участі у розгляді справи.

28 січня 2019 року від представника третьої особи до суду надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що в даному випадку наявний приватно-правовий спір між ним та Петрівською сільською радою Чутівського району Полтавської області.

Представник третьої особи підтримав заяву про закриття провадження та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі.

Суд при розгляді справи встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 17.06.2013 між Чапаєвською сільською радою (попереднє найменування позивача) та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325484001:01:001:0384, площею 0,322 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування торгівлі, строком на 49 років, з орендною платою 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (а.с.9-13).

04.03.2014 між Чапаєвською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до договору оренди від 17.06.2013. Зокрема, зменшено розмір земельної ділянки до 0,005 га та зменшено орендну плату (а.с.17).

17.04.2018 державним реєстратором Скороходівської об'єднаної Територіальної громади Чутівського району Полтавської області ОСОБА_3 за заявою третьої особи зареєстровано інше речове право - право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5325484001:01:001:0384 площею 0,322 га, яка розташована за адресою: Полтавська область, Чутівський район, село Петрівка, вулиця Привокзальна, 23, на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.06.2013.

Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заслухавши думку представника позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з наступним.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч.3 ст.19 КАС України).

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб’єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Одночасно суд зазначає, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного Кодексу України (далі – ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

При цьому відносини, пов’язані з орендою землі регулюються Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №911/4111/16 зазначено, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 15.05.2018 року у справі №809/739/17.

Крім того, ОСОБА_5 Верховного Суду рішеннями від 04.04.2018 року у справі 539/1957/16-а та від 30.05.2018 року у справі № 150/928/14-а визначила, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем зареєстровано за третьою особою інше речове право - право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5325484001:01:001:0384 площею 0,322 га, яка розташована за адресою: Полтавська область, Чутівський район, село Петрівка, вулиця Привокзальна, 23, на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.06.2013. Разом з тим, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 має право користування земельною ділянкою площею 0,05 га, згідно умов додаткової угоди від 04.03.2014.

Отже, з викладено слідує, що в даному випадку існує приватно-правовий спір між Петрівською сільською радою Чутівського району Полтавської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що правовідносини, які виникли між сторонами є не публічно-правовими, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області до Державного реєстратора Скороходівської об'єднаної Територіальної громади Чутівського району Полтавської області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При зверненні до суду із даним позовом кожним з позивачів сплачено судовий збір у розмірі 1841,00 грн, який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи вимоги пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути Петрівській сільській раді Чутівського району Полтавської області з Державного бюджету України сплачений на підставі платіжного доручення №694 від 20.11.2018 судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною другої вказаної статті визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З огляду на зменшення позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для повернення позивачу переплаченої згідно платіжного доручення №694 від 20.11.2018 суми судового збору у розмірі 79,00 грн.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 241, 243, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про закриття провадження у справі №440/4179/18 задовольнити.

Провадження у справі №440/4179/18 за адміністративним позовом Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області до Державного реєстратора Скороходівської об'єднаної Територіальної громади Чутівського району Полтавської області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повернути Петрівській сільській раді Чутівського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21047170) з Державного бюджету України сплачений на підставі платіжного доручення №694 від 20.11.2018 судовий збір у розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) та переплачений судовий збір у розмірі 79,00 (сімдесят дев'ять гривень).

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складений 01 лютого 2019 року.

Суддя Г.В. Костенко