Рішення № 79549475, 31.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м. Київ № 810/2319/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної

адміністрації,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної

адміністрації,

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, ОСОБА_2) за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації (далі - Управління), з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 22 - 25), в якому просить суд (зурахуванням уточненого адміністративного позову від 04.06.2018):

- визнати протиправними дії Київської обласної державної адміністрації щодо відмови надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1;

- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має відповідне посвідчення категорії 4, у 2016 році їй встановлено другу групу інвалідності та встановлено причинний зв’язок захворювання, що призвело до інвалідності з впливом аварії на ЧАЕС.

З урахуванням викладеного, позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА з заявою про надання статусу потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1 та отримала відмову викладену у листі № 518 від 13.07.2017.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулася до Кагарлицького районного суду Київської області, який постановою від 15.08.2017 у справі № 368/966/17 визнав незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА та зобов’язав оформити та направити подання до Київської обласної державної адміністрації щодо надання позивачу статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1.

На виконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 15.08.2017 Управління Праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА направило до Київської обласної державної адміністрації відповідне подання щодо позивача.

ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 09.11.2017 № 05-59-2865 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Зазначене рішення позивач вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, присвоюється статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1.

За наведених обставин, позивач стверджує, що відмова ОСОБА_2 є незаконною та порушує право позивача на отримання статусу потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА.

В порядку підготовки справи до розгляду суд витребував від відповідача письмові пояснення, щодо спірної відмови та запропонував відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву. Суд також роз’яснив, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявним матеріалами.

У судове засідання, призначене по справі, сторони не з’явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штриховими ідентифікаторами № 0113328951451, №0113328951460, № 0113328951478.

Водночас, судом встановлено, що 06.09.2018 позивачем було подано заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження та долучення до матеріалів позовної заяви копії довідки до Акта МСЕК від 08.09.2016.

В той же час, представником відповідача було подано до суду пояснення по справі в яких зазначено, що причинний зв'язок захворювання з наслідками Чорнобильської катастрофи було встановлено позивачу як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, на підставі посвідчення четвертої категорії.

При цьому, відповідач зауважив, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас, на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (від 28.12.2014 року № 76-VІІІ), який набрав чинності 01.01.2015 було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.

Крім того, відповідач, звертає увагу суду, що позивачем не надано доказів того, що на момент розгляду справи вона постійно проживає або постійно працює чи постійно навчається на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

За наведених обставин, відповідач стверджує, що правові підстави для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення - відсутні.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Також представник відповідача у вказаних поясненнях просив суд розглядати справу без участі представника ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник третьої особи в судове засідання не прибув, жодних пояснень щодо предмету спору суду не надав (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113328951478).

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

27.07.1993 ОСОБА_1 отримала посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках серії В-І № 870876 (категорія 4).Вказане посвідчення є безстрокове і ніким не вилучалось та не визнавалося таким, що втратило чинність.

08.09.2016 ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності по захворюванню пов’язаному з впливом аварії на ЧАЕС з 08.09.2016 року довічно, що підтверджується копією довідки до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0513576.

Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України видано експертний висновок № 9374 від 11.07.2016 про встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС, де зазначено, що захворювання ОСОБА_1 пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС

У липні 2017 року позивач, керуючись приписами статті 14 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" звернулася до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації з заявою про надання статусу потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1, на підставі довідки МСЕК, копії посвідчення категорії 4 та копії експертного висновку. Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації листом від 13.07.2017 № 518 відмовило позивачу в оформленні подання до ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Не погодившись з відмовою Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації позивач оскаржив дії Управління до Кагарлицького районного суду Київської області.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 15.08.2017 у справі № 368/966/17 визнано відмову Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації в оформленні та направленні подання до Київської ОДА протиправною та зобов'язано оформити та направити подання до Київської обласної державної адміністрації для надання позивачу статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення.

Виконавчим комітетом Кагарлицької райдержадміністрації, на виконання вимог постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 15.08.2017 у справі № 368/966/17 19.10.2017 направлено подання до ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо встановлення позивачу статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 та видачі відповідного посвідчення.

Рішенням ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 09.11.2017 № 05-59-2865, викладеним у листі, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Вказану відмову відповідач обґрунтував тим, що, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII виключено абзац п'ятий частини другої статті Закону України "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а також виключено визначені категорії зон радіоактивного забруднення та компенсації і пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 значений Закон .

Також відповідач у листі від 09.11.2017 № 05-59-2865 зазначає, що позивач не проживає на території забрудненої зони та до потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії не належить, а наявне у нього посвідчення потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи категорії 4 фактично втратило чинність та підлягає вилученню.

Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та абзацу третього пункту 10 Порядку видачі посвідчень постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи мешканцям Київської області здійснюється Київською обласною державною адміністрацією за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання громадян на підставі оригіналів відповідних документів. Оригінал посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та експертний висновок не надано.

За наведених обставин та враховуючи, що причинний зв'язок захворювання та інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи позивачу було встановлено після набуття чинності вказаного Закону про внесення змін (від 28.12.2014 року № 76-VIII), тобто за відсутності статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, ОСОБА_2 дійшов висновку про відсутність на даний час правових підстав для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі їй відповідного посвідчення.

Вважаючи, незаконною відмову ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської облдержадміністрації щодо надання ОСОБА_1 статусу постраждалої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із видачею відповідного посвідчення, позивач звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.

Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 1, 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Судом встановлено, що отримане 27.07.1993 та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії В-І № 870876 є діючим безстроково, няким не вилучалось та не визнавалось не дійсним.

Відповідно до частин 1-3 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом ОСОБА_4 України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено.

Цим же Законом було виключено статтю 2 ("Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій") та статтею 23 ("Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4") Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач станом на час встановлення медико-соціальною експертною комісією причинного зв'язку його інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС вже мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 12 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії - 1, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.

Разом з цим, суд наголошує, що вказані зміни в законодавстві стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, суд звертає увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.

Так, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

У свою чергу, зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема категорії - 1, є одночасна сукупність таких умов: 1) встановлення цій особі інвалідності та 2) - наявність довідки МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.

Таким чином, посилання державних органів на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 65 Закону № 796 видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Аналогічна правова позиція закріплена приписами пункту 10 Порядку № 51 де зазначено, що видача посвідчень провадиться ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Отже, видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі 1 категорії у даному випадку належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом державної адміністрації, діє на підставі Положення про ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 05.02.2013 № 43 та відповідно до пункту 34 цього Положення серед повноважень цього органу є, зокрема, виконання таких функцій, як організація та координація роботи, пов'язаної з визначенням статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що в даному випадку саме ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є уповноваженим органом для видачі посвідчення особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Разом з цим, суд зауважує, що підставою для видачі відповідного посвідчення є подання місцевого органу виконавчої влади за місцем проживання цієї особи. В даному випадку таким органом є Кагарлицька районна державна адміністрація (Управління соціального захисту населення).

Як встановлено судом, на підставі постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 15.08.2017 у справі № 368/966/17 Кагарлицькою районною державною адміністрацією направлено відповідні документи до ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Водночас, ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації було відмовлено позивачу у встановленні йому статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І з видачею відповідного посвідчення.

У свою чергу, як вбачається з оскаржуваного рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, останній роз'яснив ОСОБА_1, що на момент отримання довідки МСЕК від 08.09.2016 АВ № 0513576 вона вже не проживала на території забрудненої зони, а тому до потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії не належить, наявне у неї посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серія В-І № 870876 від 27.07.1993 фактично втратило чинність у зв'язку з чим правові підстави для віднесення її до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі їй відповідного посвідчення - відсутні.

Судом встановлено, що вказані доводи відповідача не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Отже, враховуючи викладене, а також з огляду на те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1, суд дійшов висновку, що відмова ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, викладена у листі від 09.11.2017 № 05-49-2865, у визнанні ОСОБА_1 постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з наведених у вказаному листі підстав є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, позовна вимога визнати протиправними дії Київської обласної державної адміністрації щодо відмови надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дій чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції стосовно відсутності в осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи категорії 4 права на отримання статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою після 01.01.2015, більш того, саме завдяки правовій позиції, обраній відповідачем, позивач була позбавлена можливості на належний розгляд документів про присвоєння статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи першої категорії та отримання пільг та компенсацій, передбачених для осіб цієї категорії.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, у тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

У свою чергу, приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, враховуючи той факт, що саме ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської ОДА, який є структурним підрозділом Київської ОДА, про що зазначалось вище, позивачу було відмовлено у видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1, то відповідно позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії повинні бути адресовані саме ОСОБА_2. Так, відповідно до приписів пункту 5.30 Положення про ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 01.08.2017 № 397 організовує та координує роботу, пов’язану із визначенням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”.

Згідно пункту 10 Порядку № 51 рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Як було уже встановлено судом, раніше видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Таким чином відповідно до вказаних положень відповідач наділений повноваженнями діяти із певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень, а саме: про видачу або про відмову в видачі посвідчення .

Тобто, приймаючи відповідне рішення за наслідком розгляду документів позивача, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, а тому підстави для визнання дій Київської обласної державної адміністрації щодо відмови, у видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 відсутні.

Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, викладену у листі № 05-59-2865 від 09.11.2017.

При цьому, щодо позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 соціального захситу населення Київської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І та видати їй відповідне посвідчення, суд зазначає про таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету ОСОБА_4 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_4 Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

З огляду на зазначене, позовна вимога щодо зобов'язання ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення - задоволенню не підлягає.

Водночас, суд враховує, що відмова відповідача у наданні ОСОБА_1 статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення мотивована єдиною підставою, яка, у свою чергу, визнана судом у цій справі протиправною, а тому будь-які інші перешкоди для наданні позивачу відповідного статусу та посвідчення відсутні.

У свою чергу, суд звертає увагу, що як вже зазначалось, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (стаття 65 Закону № 796-XII). Проте, як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачем не було заявлено позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання відповідної районних державних адміністрацій.

Разом із цим, суд враховує, що Європейським судом з прав людини у пункті 145 рішення від 15.11.1996 року по справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" вказано про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

У свою чергу, приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо видачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та видати ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Необхідність здійснення правосуддя саме на підставі принципу верховенства права (а не законності) закріплена також в статті 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції відносно відсутності у осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, категорії 4 права на отримання статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою після 01.01.2015.

У свою чергу, на підставі наявних у справі доказів та встановлених в ході судового розгляду справи обставин, позивачем доведено суду її законне право на отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у рішенні суд також вирішує питання щодо судових витрат.

Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI про судовий збір відноситься до категорії осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях - судові витрати на його користь стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 77, 90, 205, 242 - 246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову від 09.11.2017 № 05-49-2865 ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; ЄДРПОУ 03193459) в наданні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНКПО НОМЕР_1, 09246, Київська область, Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Кільцева, 28) статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

3. Зобов'язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03193459; 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) розглянути подання Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації та видати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНКПО НОМЕР_1, 09246, Київська область, Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Кільцева, 28) посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.