Ухвала суду № 79548868, 29.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 січня 2019 р. Справа №200/1309/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Бахмутської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення від 21 листопада 2018 року № НОМЕР_1, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення від 21 листопада 2018 року № НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 11 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення зазначеної норми позивачем не надано письмового підтвердження того, що ним не подано іншого позову до відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення зазначеної норми позивачем в позовній заяві не зазначено ідентифікаційний код відповідача (юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України).

Відповідно до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема зміст позовних вимог згідно з частиною четвертою статті 160 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

При цьому суд звертає увагу позивача на приписи ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Також, суд звертає увагу позивача на приписи ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Таким чином, позивачу необхідно викласти позовні вимоги з урахуванням норм статей 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

В порушення зазначеної норми позивачем надано тільки копію позовної заяви без додатків для відповідача. Таким чином позивачу необхідно надати копії доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Відповідно до ч. 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до позовної заяви не надано платіжне доручення про сплату судового збору відповідно до норм Закону України «Про судовий збір».

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтоване тим, що майновий стан позивача не дозволяє сплатити судовий збір внаслідок того, що отримує мінімальну заробітну плату з окладом 2890,00 гривень, має двох неповнолітніх дітей. Також зазначає, що чоловік перебуває на обліку у центрі зайнятості.

Розглянувши заяву позивача про звільнення від сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат або звільнити від їх оплати повністю або частково.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати є знаходження сторони у тяжкому майновому стані, який не дає можливості сплатити судовий збір. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з позовною заявою. Відповідна позовна заява розглядається судом виходячи з наведених у ній обставин, підтверджених належними доказами. Разом з тим, матеріали позовною заяви та додатки не містять достатніх доказів для відстрочення сплати судового збору.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення (звільнення) сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов’язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Достатніх доказів позивачем не надано для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, суд зазначає, що перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору передбачений статтею 5 Закону України «Про судовий збір» та є вичерпним. Позивач не відноситься до осіб які звільняються від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривень.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлена позовна вимога майнового характеру щодо скасування рішення від 21 листопада 2018 року № НОМЕР_1.

У зв’язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 768,40 гривень за подачу позову майнового характеру до Донецького окружного адміністративного суду за наступними реквізитами: отримувач коштів Слов’янське УК/м. Слов’янськ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 34318206084034; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: «Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа)» та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, а саме, відповідно до частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, скріплені власноручним підписом позивача (його представника) із зазначенням дати такого засвідчення.

В порушення вказаних норм позивачем надані до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява подана позивачем без дотримання вимог ч. 5 ст. 160, ч. 1, 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.

У зв’язку з чим, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову майнового характеру в розмірі 768,40 гривень, власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, зазначити ЄДРПОУ відповідача, копій доданих до позовної заяви документів для відповідача, копій документів доданих до позову, які засвідчені належним чином (скріплені власноручним підписом позивача (його представника) із зазначенням дати такого засвідчення), уточнюючої позовної заяви з викладеними позовними вимогами відповідно до ч. 4 ст. 160 КАС України із копією для відповідача.

Також слід роз’яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде повернута позивачеві.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 133, 161, 169, 248, 256, 293, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення від 21 листопада 2018 року № НОМЕР_1 – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову майнового характеру в розмірі 768,40 гривень, власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, зазначити ЄДРПОУ відповідача, копій доданих до позовної заяви документів для відповідача, копій документів доданих до позову, які засвідчені належним чином (скріплені власноручним підписом позивача (його представника) із зазначенням дати такого засвідчення), уточнюючої позовної заяви з викладеними позовними вимогами відповідно до ч. 4 ст. 160 КАС України із копією для відповідача, роз’яснивши при цьому позивачеві, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Голубова Л.Б.