Рішення № 79548854, 25.01.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3378/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача прийняти рішення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем з надуманих, необґрунтованих та непередбачених чинним законодавством України підстав було відмовлено йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги передбачені законом для отримання такого дозволу.

Згідно наданого суду відзиву на позов представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити, оскільки обрана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, що є підставою для відмови у наданні зазначеного дозволу. Також, вказав, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку позивача, є протиправною, не має наслідком порушення його прав та інтересів як особи, яка має намір отримати земельну ділянку у власність (а.с.22-25).

Згідно до ст.ст.262, 263 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 04.10.2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільради Гайворонського р-ну Кіровоградської області. До заяви також було додано графічні матеріали щодо бажаного розташування такої земельної ділянки.

Заява зареєстрована відповідачем 08.10.2018 р. за №К-13914/0/16-18. (а.с.10)

Розглянувши подану заяву відповідач листом від 01.11.2018 № К-13914/0-7059/0/17-18 повідомив, що запропонована земельна ділянка вже включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.09.2018 р. № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах". (а.с.11)

Додатково, листом від 22.10.2018 р. за № ПІ-260/0-274/0/63-18 представнику позивача направлено копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.09.2018 р. № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" (а.с.12-13).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Ст.3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини 3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане є Головне управління Держгеокадастру в області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Таким чином, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що 19.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області було винесено наказ № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", до якого ввійшли землі с/г призначення на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району (а.с.13). При цьому, відповідачем не спростовано, що бажане розташування земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3521187600:02:000:2211 (а.с.14-15).

Відповідно до частини 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ч.2 статті 135 ЗК України передбачено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Згідно з частинами 1, 2 ст.136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Частиною 3 ст. 136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

При цьому, надання на підставі статті 118 Земельного кодексу України відповідним уповноваженим органом, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, дозволу громадянину на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки є одним із етапів її відчуження.

Таким чином, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, свідчить, що ця земельна ділянка до завершення торгів не може бути відчужена в інший спосіб, у тому числі у порядку безоплатної передачі громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, а відповідний уповноважений орган не вправі видавати іншим особам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Вказана обставина повністю узгоджується із приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України щодо невідповідності вимогам законів місця розташування земельної ділянки, яку особа має намір одержати безоплатно у власність, як підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Таким чином, положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, до їх завершення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 р. справі №815/3059/17, від 02.10.2018 року у справі №806/3708/15,

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 р. було витребувано у відповідача належним чином засвідчені докази того, що наказ від 19.09.2018 р. № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" охоплює земельну ділянку на території Чемерпільської сільради Гайворонського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521187600:02:000:2211, визначеної позивачем до відведення (а.с.27).

На виконання ухвали до суду 23.01.2019 р. за вх.№1293 відповідачем було подано копію наказу від 19.09.2018 р. № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", разом із додатком (а.с.29-31).

Водночас, з поданих документів судом не встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521187600:02:000:2211 включена до відповідного переліку земель згідно наказу 19.09.2018 р. № 820.

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду відповідачем заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, так само як і на час розгляду справи доказів того, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності згідно із ч. 1 ст. 136 ЗК України, за наказом від 19.09.2018 р. № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, не надано, суд дійшов висновку, що позивач мав право на отримання її у власність у межах норм безоплатної приватизації.

Отже, відповідач з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовив у наданні позивачу такого дозволу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.18 (справа 814/741/16), від 14.03.18 (справа 804/3703/16), оскільки вони сформульовані щодо інших правовідносин - а саме з приводу реалізації фізичною особою права замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за мовчазною згодою та не стосуються спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з немотивованою відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Разом з тим, з огляду на положення КАС України суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 р. № 21-11а14.

Відповідно до частини 4 ст. 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача -суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем не розглянуло заяву позивача по суті та у встановленому законом порядку, однак фактично відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суду немає підстав для зобов'язання останнього надати позивачу такий дозвіл, а тому в задоволенні позовних вимог в частини зобов'язання відповідача вчинити певні дії слід відмовити.

Водночас, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача належним чином розглянути клопотання, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача.

При цьому, суд наголошує, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у справі підлягають розподілу згідно вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі від 01.11.2018 р. № К-13914/0-7059/0/17-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 жовтня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636) судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько