Ухвала суду № 79548775, 01.02.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1669/18

Справа № 226/1669/18

Провадження № 4-с/226/8/2019

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

01 лютого 2019 року м. Мирноград

Суддя Димитровського міського суду Донецької області Рибкін О.А., розглянувши скаргу боржника ОСОБА_1 центральної міської лікарні на постанову державного виконавця Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, стягувач: ОСОБА_3, про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу неправомірними та зобов’язання державного виконавця скасувати постанову про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Боржник ОСОБА_1 центральна міська лікарня звернулася зі скаргою на постанову від 21.12.2018 державного виконавця Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 57910704 про накладення штрафу на ОСОБА_1 ЦМЛ у сумі 10200 грн. за повторне невиконання вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2018 щодо зобов’язання поновити ОСОБА_3 на посаді лікаря стоматолога-терапевта на 0,5 ставки стоматологічної поліклініки ОСОБА_1 ЦМЛ.

В обґрунтування скарги представник боржника зазначила, що з 12.06.2018 набрав чинності штатний розклад ОСОБА_1 ЦМЛ, затверджений ОСОБА_1 міською радою 22.05.2018, згідно якого у структурі ОСОБА_1 ЦМЛ відсутні такі структурні підрозділи як стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами та зубопротезна лабораторія, так само, як і посада, з якої ОСОБА_3 була звільнена через скорочення штату, та на яку підлягає поновленню. З огляду на те, що ОСОБА_1 ЦМЛ самостійно не може бути прийняте рішення щодо внесення змін до структури, загальної чисельності штату лікарні, що належить до виключної компетенції міської ради, тому боржник 14.12.2018 звернувся до ОСОБА_1 міської ради для надання роз’яснення щодо порядку виконання зазначеного рішення суду в цій частині. Станом на 18.12.2018 будь-якої відповіді від ОСОБА_1 міської ради до боржника не надійшло. Звертає увагу, що прийняття рішення ОСОБА_1 міською радою щодо внесення змін до організаційної структури та штатного розкладу має відбуватися за визначеною законом процедурою. Міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесії ради складаються з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій. Наступне пленарне засідання ОСОБА_1 міської ради має відбутися вже у 2019 році. З огляду на наведене вважає, що висновки державного виконавця про відсутність поважних причин невиконання зазначених вимог є безпідставними та відповідно постанова про накладення штрафу винесена державним виконавцем з порушенням законодавства і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі – Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов’язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, – протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди, є виконавчим документом.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суддя враховує аналогічний правовий висновок, викладений у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 06.06.2018, справа № 127/9870/16-ц.

За змістом ст. 20 КАС України, зазначений спір не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду, а підсудний окружному адміністративному суду.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вказані норми, суддя зазначає, що для розгляду цього спору позивач має право звернутися до Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, м. Слов’янськ Донецької області, вул. Добровольського, 1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 63, 74 Закону України «Про виконавче провадження», постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 06.06.2018 по справі № 127/9870/16-ц, ст.ст. 19, 186, 260, 263, 352, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за скаргою боржника ОСОБА_1 центральної міської лікарні на постанову державного виконавця Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, стягувач: ОСОБА_3, про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу неправомірними та зобов’язання державного виконавця скасувати постанову про накладення штрафу.

Роз’яснити ОСОБА_1 центральній міській лікарні, що розгляд скарги боржника ОСОБА_1 центральної міської лікарні на постанову державного виконавця Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, стягувач: ОСОБА_3, про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу неправомірними та зобов’язання державного виконавця скасувати постанову про накладення штрафу належить до юрисдикції Донецького окружного адміністративного суду, який знаходиться за адресою: 84122, м.Слов’янськ Донецької області, вул.Добровольського, 1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.А. Рибкін