Рішення № 79548554, 31.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 р. Справа№200/52/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. П. Орлика, 111/101; адреса для листування: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, а/с 77)

до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-А)

про визнання протиправними дії, скасування рішення від 19 жовтня 2018 року № 112, зобов’язання винити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії відповідача щодо неврахування частини стажу за період з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року, скасування рішення від 19 жовтня 2018 року № 112 про відмову у зарахуванні періоду стажу з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року, зобов’язання відповідача зарахувати до загального стажу період роботи з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року згідно з записами у трудовій книжці, а саме у Жданівському оптовому магазині «Спецодяг «Донецькхарчпостачбуд», зобов’язання відповідача здійснити виплату частини недоотриманої пенсії у відповідності до статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 8 червня 2018 року.

8 січня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/52/19-а, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, зобов’язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії, а саме витяг з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин (зокрема заяву позивача від 26 липня 2018 року № 4205 про призначення пенсії), всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач у позовній заяві зазначив, що у червні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку за Списком №2, про що в матеріалах пенсійної справи є відповідна заява. За результатами розгляду заяви з 8 серпня 2018 року була призначена пенсія у відповідності до статті 114 розділу XVI — 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме за Списком №2, яку вперше отримала у листопаді 2018 року. Після призначення і виплати пенсії у листопаді 2018 року позивач звернулася до працівників відповідача з вимогою про надання інформації щодо розміру пенсії, а також інформації щодо врахування всього страхового стажу. В ході бесіди позивачу повідомили, що не було враховано частину стажу, а саме з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року, а з яких саме підстав не вказала, і вказала, що можна отримати таку інформацію за офіційним запитом. Зазначає, що отримала рішення № 112 від 19 жовтня 2018 року (за вих. № 15368/34-1/05) про відмову у зарахуванні періоду стажу. Згідно цього рішення відповідач зазначає, що в наданих архівних довідках КУ «Трудовий архів м. Маріуполя», які стали додатковим підтвердженням факту роботи у період з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року, не розшифроване ім’я та по-батькові ОСОБА_2, хоча дати записів про прийом, переведення та звільнення, а також періоди роботи ідентичні. Вважає, що рішення про відмову в зарахуванні частини стажу винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з аналогічних підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні. Також, відповідачем не було надано копії витребуваних документів, а саме витяг з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин (зокрема заяву позивача від 26 липня 2018 року № 4205 про призначення пенсії), всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВС № 963494, виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 14 квітня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. 8 червня 2018 року позивачу було призначену пенсію у відповідності до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зазначений факт сторонами не оскаржується.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці на ім’я позивач підтверджується, що 30 липня 1986 року відповідно до наказу від 30 липня 1986 року № 63 позивача було прийнято у Жданівський оптовий магазин «Спецодяг» старшим продавцем. Відповідно до запису № 16 трудової книжки магазин «Спецодяг» було перейменовано у Маріуполсьське торгове управління «Донецькхарчпостачбуд». 19 червня 1994 року відповідно до наказу від 19 червня 1994 року № 36 позивача було звільнено з підприємства за переведенням до Орендного підприємства «Донецьхарчопостачторг».

Судом встановлено, що 26 липня 2018 року звернулась до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою при призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058. До заяви при призначення пенсії були надані наступні документи: копія трудової книжки; копія паспорту; копія ідентифікаційного номеру; архівні довідки №1548/05-01 від 20 квітня 2018 року, № 1549/05-01 від 20 квітня 2018 року видані КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» про факт роботи з липня 1986 року по червень 1988 року, серпні 1988 року, березень 1989 року, та з червня 1991 року по грудень 1992 року; № 1549/05-01 від 20 квітня 2018 року про факт роботи з січня 1993 року по 30 серпня 2002 року; № 2510/005-01 від 3 серпня 2018 року про нарахування заробітної плати з липня 1986 року по червень 1988 року серпень 1988 року, березень 1989 року та з червня 1991 року по грудень 1992 року; № 2511/05-01 від 3 серпня 2018 року про нарахування заробітної плати з січня 1993 року по травень 1996 року. Дана заява була прийнята відповідачем та зареєстрована за № 4205.

За результатами розгляду заяви позивача від 26 липня 2018 року № 4205 відповідачем було прийнято рішення про відмову у зарахуванні до періоду стажу від 19 жовтня 2018 року № 112. У рішенні було вирішено не зараховувати до загального стажу роботи період з 30 липня 1986 року (наказ 63 від 30 липня 1986 року) по 19 червня 1994 року (наказ № 36 від 19 червня 1994 року), оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка підприємства. В наданих архівних довідках КУ «Трудовий архів м. Маріуполя»: № 1548/05-01 від 20 квітня 2018 року, № 1549/05-01 від 20 квітня 2018 року видані КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» про факт роботи з липня 1986 року по червень 1988 року, серпні 1988 року, березень 1989 року, та з червня 1991 року по грудень 1992 року; № 1549/05-01 від 20 квітня 2018 року про факт роботи з січня 1993 року по 30 серпня 2002 року; № 2510/005-01 від 3 серпня 2018 року про нарахування заробітної плати з липня 1986 року по червень 1988 року серпень 1988 року, березень 1989 року та з червня 1991 року по грудень 1992 року; № 2511/05-01 від 3 серпня 2018 року про нарахування заробітної плати з січня 1993 року по травень 1996 року на ім’я ОСОБА_2 Ім’я та по батькові не розшифроване.

Також в обгрунтування наявного трудового стажу позивачем до суду були надані наступні документи: протокол призначення пенсії, довідки від 23 листопада 2018 року № 3545/05-04, № 3544/05-01, № 3545/05-01, № 3546/05-01№ 3547/05-01, наказ від 31 грудня 1996 року № 60, від 30 серпня 2002 року № 26. Суд зазначає, що у довідках, наданих на ім’я представника позивача ОСОБА_3 від 23 листопада 2018 року № 3544/05-01, № 3545/05-01, № 3536/05-01, № 3547/05-01, зазначено інформацію відносно ОСОБА_1

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637, на які посилається управління у своєму рішенні про відмову в призначенні пенсії позивачеві має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, трудова книжка позивача не містить підпис відповідальної особи та печатки підприємства на відповідних записах про її роботу за період з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року.

Як встановлено судом раніше позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком були надані архівні довідки на підтвердження трудового стажу та заробітної плати за періоди, зокрема, з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року. При цьому, суд зауважує, що дані довідки відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача, як на підставу для відмови у зарахуванні до трудового стажу періоди роботи з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року, про неможливість визнання приналежності трудового стажу позивачу через скорочення ім’я та по-батькові у зазначених довідках, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального стажу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 2 червня 2014 року № 864/5 було затверджено Типове положення про архівну установу сільської, селищної, міської ради, ради об'єднаної територіальної громади для централізованого тимчасового зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових та інших правовідносин юридичних і фізичних осіб, що не належать до Національного архівного фонду (надалі – Типове положення).

Пунктом 1 зазначеного Положення встановлено, що архівна установа сільської, селищної, міської ради, ради об'єднаної територіальної громади (далі - Трудовий архів) створюється для централізованого тимчасового зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових та інших правовідносин юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду (далі - архівні документи).

Архівні документи передаються до Трудового архіву у разі припинення діяльності юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, а також у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 2 Типового положення трудовий архів створюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування і утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів, отриманих за науково-технічне опрацювання і зберігання архівних документів, та коштів з інших надходжень, не заборонених законом.

Положеннями пункту 3 цього Положення передбачено, що територіальні громади сіл, селищ, міст району можуть засновувати об’єднаний трудовий архів.

Об’єднаний трудовий архів створюється за рішенням районної ради на підставі делегування сільськими, селищними, міськими радами району, радами сільських, селищних, міських об'єднаних територіальних громад частини власних повноважень з його створення разом з передачею коштів відповідних бюджетів як субвенції на його утримання.

У своїй діяльності, відповідно до пункту 5 Типового положення Трудовий архів керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями і розпорядженнями органів місцевого самоврядування та положенням, затвердженим з урахуванням цього Типового положення. З питань організації та методики ведення архівної справи Трудовий архів керується нормативно-правовими актами, затвердженими Міністерством юстиції України, правилами, положеннями, інструкціями, методичними рекомендаціями Укрдержархіву, Державного архіву в Автономній Республіці Крим, державних архівів областей, міст Києва і Севастополя.

Згідно з нормами пункту 6 Типового положення основними завданнями Трудового архіву є:

забезпечення централізованого тимчасового зберігання архівних документів, ведення їх обліку та використання відомостей, що в них містяться;

додержання законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи.

Відповідно до пункту 10 Типового положення у Трудовому архіві зберігаються:

1) документи тривалого строку зберігання з кадрових питань (з особового складу) та тимчасового зберігання ліквідованих юридичних осіб незалежно від форми власності, підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, які припинили свою діяльність, що діяли (були зареєстровані) на цій території;

2) виборча документація тимчасового строку зберігання, що надійшла на зберігання відповідно до законодавства;

3) документи з кадрових питань (з особового складу) тимчасового строку зберігання, передані на депоноване зберігання на договірних засадах діючими юридичними особами незалежно від форми власності, підпорядкування, що розташовані на відповідній території, якщо інше не передбачено чинним законодавством;

4) довідковий апарат, що розкриває склад і зміст документів.

Суд зауважує, що довідки видані на підставі первинних документів (Ф-208/1076 опис 1-ос, с.208/5). Отже, позивач не несе відповідальності за заповнення таких документів та не може бути позбавлений права на зарахування означених періодів роботи при призначенні пенсії за віком через невірне їх заповнення (скорочення ім’я та по-батькові).

Крім того, суд звертає увагу, що усі п’ять довідок датовані 23 листопада 2018 року та надані на одне звернення представника позивача від 20 листопада 2018 року № 21-аз/77, де у довідці № 3545/05-04 зазначено повне прізвище, ім’я та по-батькові позивача, що в у повній мірі надає можливість пенсійному органові ідентифікувати приналежність відомостей усіх довідок, зазначених у довідках позивачу.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому, надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність. Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Тому, відповідно до вимог статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача, шляхом зобов’язання зарахувати спірні періоди роботи позивача при призначенні пенсії за віком та прийняти до розрахунку пенсії відомості про трудовий стаж та заробітну плату на підставі архівних довідок.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити виплату частини недоотриманої пенсії у відповідності до статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 8 червня 2018 року, суд зазначає, що дана позовна вимога заявлена позивачем передчасно, оскільки суд означеним судовим рішенням визнав протиправними дії відповідача щодо не зарахування частини стажу позивачу за період з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року та зобов’язав зарахувати оскаржений період до стажу позивача. Тобто, відповідач при отриманні рішення суду повинен буде в автоматичному режимі зарахувати означений стаж, який вплине на розмір пенсії позивача та, як наслідок, провести перерахунок пенсії позивачу з дати її призначення, а саме з 8 червня 2018 року. У випадку, якщо відповідач не здійснить такого перерахунку, це буде підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права на перерахунок.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача негайно виконати рішення в частині стягнення заборгованості за один місяць, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд зазначає, що судом було відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги позивача про здійснення виплати частини недоотриманої пенсії, тому підстав для задоволення вимоги щодо негайного виконання рішення суду в цій частині у суду відсутні.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд зобов’язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 382 КАС України встановлення судового контролю є правом, а не обов’язком суду. Крім цього, позивач не навів обґрунтованих підстав щодо намірів відповідача не виконувати рішення суду.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанції від 29 грудня 2018 року № 16371 у сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. П. Орлика, 111/101; адреса для листування: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, а/с 77) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-А) про визнання протиправними дії, скасування рішення від 19 жовтня 2018 року № 112, зобов’язання винити певні дії задовольнити частково.

Визнати протипранвими дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) частини стажу за період з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року у Жданівському оптовому магазині «Спецодяг» «Донецькхарчпостачбут».

Скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 жовтня 2018 року № 112 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періоду стажу за період з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року у Жданівському оптовому магазині «Спецодяг» «Донецькхарчпостачбут».

Зобов'язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи у Жданівському оптовому магазині «Спецодяг» «Донецькхарчпостачбут» з 30 липня 1986 року по 19 червня 1994 року.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42171861) судовий збір у розмірі 650 (шістсот п’ятдесят гривень) грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 31 січня 2019 року. Повне судове рішення складено 31 січня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.