Рішення № 79548515, 29.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2019 року Справа № 280/5301/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1)

до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25а, код ЄДРПОУ 41248943)

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя (далі-відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати незаконними дії відповідача;

зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 31.08.2018 року та виплатити позивачу пенсію, обчислену відповідно до норм ч.2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, приймаючи за основу розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якою сплачено страхові внески за останні 2 роки, що передували року звернення за призначенням пенсії тобто за 2016 та 2017 роки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримує пенсію у відповідності до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 31.008.2018 на підставі ст. 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач перебуває на обліку у відповідача де йому призначеного пенсію по інвалідності ІІІ групи приймаючи до уваги вимоги Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при стажі 39р. 6м. 2дн. та заробітку 6941,10, який розраховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчислено як середній показник за 2014, 2015 і 2016 року. З розрахунком позивач не згоден у зв’язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 02.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 29.01.2019.

21.01.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 2595), в якому зазначає, що у позивача відсутні правові підстави для застосування показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016-2017 роки, оскільки в його випадку проводиться перерахунок пенсії, а не первинне призначення пенсії.

28.01.2019 до суду від позивача надійшли заперечення (вх..№3358) в яких позивач заперечує проти аргументів, наведених у відзиві на позовну заяву.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач з 01 березня 1996 року перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, яка була призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

31.08.2018 року позивач звернувся до Головного управлінні ПФУ в Запорізькій області з заявою про взяття на облік та перерахунок на пенсію по інвалідності відповідно до Закон №2262-ХІІ, яка була останньому призначена.

У відповідності до Атестату про зняття з обліку №749 від 05.09.2018 року пенсія за вислугу років у відповідності до Закон №2262-ХІІ була виплачена позивачу по 30.09.2018 року.

08.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії по за віком відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за останні два роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016, 2017 роки.

Листом від 20.11.2018 року № 430/П-9 позивачу було роз'яснено умови призначення та порядок розрахунку його пенсії, а також повідомлено, що оскільки в його випадку проводиться перерахунок пенсії, а не первинне призначення пенсії, то підстав для перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016, 2017 роки немає.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 1 статті 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ. Національній поліції, Службі судової охорони і в державні л пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної Кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності (ч. 2 ст. 1 Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до ст. 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закову України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Умови призначення пенсії за вислугу років встановлені статтею 12 Закону №2262-ХІІ.

Відповідно до ст. 18 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно статті 19 Закону №2262-ХІ групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІ1 пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни І групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю І групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою (ст.26 Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі + Кз2 + КзЗ + ... + Кзп);

К - страховий стаж за місяці, які враховано дія визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Пунктом 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу в частині першій ст.40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З системного аналізу наведених норм можна зробити висновок, що показник "середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та тимчасово з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року за 2016 та 2017 роки" застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії та переведенні з виду на вид.

Згідно абзацу першого п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих акті з України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої, як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Суд зазначає, що висновки позивача про те, що він вперше здійснює своє право на призначення пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суперечать обставинам, викладеним у позовній заяві оскільки, позивачу призначена пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ. Як вбачається із позовної заяви позивачу відомо, що йому призначено саме пенсію по інвалідності, вказані дії він не оскаржує, з розрахунком пенсії не погоджується лише в частині застосування середньої заробітної плати за 2015, 2016 та 2017 роки.

Також суд зазначає, що посилання позивача на положення ч. 4 ст. 115 Закону № 1058 є помилковими, так як вказаною нормою передбачено призначення дострокової пенсії за віком, а не пенсії по інвалідності.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що управління діяло виключно у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства і жодним чином не порушувало прав та законних інтересів позивача.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Згідно з нормами ст.139 КАС України, у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову судові витрати позивачу не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25а, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.02.2019.

Суддя А.В. Сіпака