Рішення № 79548467, 24.01.2019, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/824/18

Провадження № 2/222/10/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року смт. Нікольське

Володарський районний суду Донецької області у складі:

головуючого судді Доценко С.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Болбат Н.І.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи без самостійних вимог - Нікольської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_3,

представника третьої особи без самостійних вимог - Органу опіки та піклування Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 222/824/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог Нікольська районна державна адміністрація Донецької області про визначення місця проживання дитини з матір’ю та негайне відібрання малолітньої дитини від батька,

та

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Нікольська селищна рада, орган опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,-

встановив:

Ухвалою Володарського районного суду від 25.05.2018 року в порядку загального позовного провадження було відкрите позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог з боку позивача ОСОБА_6 в справах дітей Нікольської РДА про негайне відібрання дитини.

1.Стислий виклад позиції позивача відповідача, третіх осіб

В травні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача із залученням третьої особи без самостійних вимог з боку позивача ОСОБА_7 районної державної адміністрації в особі ОСОБА_6 в справах дітей, про негайне відібрання дитини.

Позивач зазначила, що сторони перебувають в шлюбі та є батьками малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на ч 1 ст.162 СК України, заявила, що її чоловік ОСОБА_5 в той час, як вона перебувала в лікарні, без її відома і згоди змінив місце проживання їх малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав зі сторонами в орендованій квартирі за адресою смт. Нікольське, Донецької області, на с.Новоянисоль вул. Миру,буд. 38, де дитина продовжує вимушено проживати з відповідачем та його батьками.

Після виписки із лікарні відповідач відмовився повернути дитину для проживання з матір’ю.

Дії відповідача вважає незаконними, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про негайне відібрання дитини від батька.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якій в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначив, що сторони перебувають в шлюбі від якого мають малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до ст. 141 СК України як батьки мають рівні права щодо дитини.

Враховуючи, що на час народження дитини їх сім’я свого житла не мала, вони проживали в орендованій квартирі в АДРЕСА_1, без оформлення договору оренди. Дитина тимчасово, з самого народження, за згодою обох батьків, була зареєстрована за адресою реєстрації відповідача як батька дитини в будинку його батьків в с. Новоянисоль вул. Миру,буд. 38.

В лютому 2018 року вони всією сім’єю, разом з позивачем переїхали та проживали у його батьків за цією адресою. В лікарню в березні 2018 року позивач була госпіталізована саме з цієї адреси.

Під час лікування позивачу було відомо, що відповідач з сином проживає в с. Новоянисоль у батьків.

Після виписки з лікарні позивач відмовилась проживати з ним однією сім’єю та намагається забрати дитину.

Виходячи із засади рівності прав батьків він вважає, що має постійний доход, належні умови для проживання сина, загрози для дитини він не несе, а тому підстав для негайного відібрання дитини не має. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач звернулась з заявою про збільшення позовних вимог, в якій окрім негайного відібрання дитини від батька з підстав зазначених раніше, додала жорстоке ставлення відповідача до неї та її батьків, перешкоджання бачитись з сином. Також заявила, що відповідач працює і не може весь свій час приділяти сину. Коли він працює, то дитиною опікується його мати. ОСОБА_9 ж перебуває в декретній відпустці і має змогу весь свій час приділяти сину, що буде сприяти його гармонійному розвитку. Стан здоров’я її дозволяє повною мірою виконувати батьківські обов’язки. Загрози для здоров’я дитини не несе. Умови проживання у неї вдома створені належні для виховання та забезпечення всіх потреб дитини, а тому просила також визначити місце проживання дитини з матір’ю, та звернути рішення до негайного виконання в частині відібрання дитини відповідно до п.5 ст.430 ЦПК України.

Від ОСОБА_6 в Справах дітей Нікольської районної державної адміністрації надійшов відзив, який по суті є поясненнями третьої особи згідно якого ОСОБА_6 в справах дітей Нікольської РДА пояснила, що не є уповноваженою особою для складання висновку про негайне відібрання дитини від батька на підставі ухвали Володарського районного суду від 25.05.2018 року, так як відповідно до ст. 56 ЦК України висновок складається органом опіки та піклування, якими є районні державні адміністрації, виконкоми селищної, сільської ради.

2. Заяви учасників справи

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити. Додатково позивач пояснила, що вона знала, що чоловік при народженні сина зареєстрував дитину за місцем реєстрації свого місця проживання в с.Новянисоль, але згоди на це не давала. Конфлікт між сторонами та їх батьками виник після того як її батьки в мережі Інтернет розмістили звернення про допомогу їй на лікування. Батьки чоловіка сприйняти це як образу. З цього приводу розпочались сварки з чоловіком. ОСОБА_9 до її хвороби своєю сім’єю проживали не у батьків а в орендованій квартирі в смт. Нікольське. З 19 березня 2018 по 01.05.2019 року вона перебувала на лікуванні, відразу в реанімаційному, а потім неврологічному відділенні Донецької обласної лікарні інтенсивного лікування в м. Маріуполь. Біля неї чергували її чоловік та мати, а батько працював, щоб заробити гроші на її лікування. Після сварки з чоловіком в квітні 2018 року, вона сказала, що бажає з ним розлучитись, а він сказав, що дитина в такому разі залишиться проживати з ним. 01.05.2018 року, виписавшись з лікарні, вона в цей же день поїхала в с.Новоянісоль за дитиною. Їй надали можливість побачитись з сином, однак дитину не віддали. Сказали, що віддадуть лише за рішенням органів опіки та піклування. ОСОБА_9 звернулась до ОСОБА_6 в справах дітей Нікольської РДА, де не було відразу прийняте остаточне рішення і вона звернулась з позовом до суду. ОСОБА_9 вважає, що відповідач хороший батько для дитини, але дитина зараз більше потребує материнського піклування і відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини не може бути розлучена з матір’ю. ОСОБА_9 може більше часу приділяти дитині. Окрім того, відповідач не дає їй та її батькам можливості повноцінно спілкуватись з сином. Кожний її приїзд до них додому пов’язаний з принизливими висловлюванням його батьків щодо неї та її близьких. Все закінчується сварками. Її чоловік безпричинно побив її та її батька. За цими фактами порушені кримінальні провадження. Тому дитина не може знаходитись з ним. Просила відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідач та її представник проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги. До хвороби позивача проживали добре. В лікарні він опікувався нею, а дитина була з його матір’ю. На її телефоні в квітні 2019 року він прослухав запис, де вона з матір’ю обговорювала, що не хоче з ним жити та як забрати у нього дитину. Він став хвилюватись з цього приводу, що вона може позбавити його можливості спілкуватись з сином. Почались сварки. Він сказав, що дитина залишиться з ним. Вважає, що він як батько має рівні права з матір»ю щодо визначення питань щодо дитини. На його думку, так як хвороба матері вірусної етіології, то вона може нести загрозу для хлопчика. Стан її здоров’я не дозволить їй повною мірою опікуватись сином. Умови проживання у нього кращі. Дитина тривалий час проживає в його сім’ї, звик до своєї домівки та до оточуючих і зміна місця проживання негативно вплине на психологічний стан дитини. Він не перешкоджає спілкуванню позивача з сином. Але ж вона перетворює ці зустрічі на шоу. Приїжджає не сама а з купою сторонніх людей. Останній конфлікт був пов’язаний з тим, що вона намагалась з його двору викрасти дитину та передати її особам, з якими приїхала. Він запобіг цьому, викликав поліцію. Але ж внаслідок бійки з її батьком батько завдав йому, а він завдав її батьку тілесні ушкодження що стало підставою для порушення кримінальних проваджень як за його заявами так і за заявами дружини та тестя.

Представник Органу опіки та піклування Нікольської селищної ради пояснила, що разом з ОСОБА_6 у справах дітей Нікольської РДА перевірялись умови проживання обох батьків. Сторони проживають з своїми батьками. У кожного створені належні умови для проживання малолітньої дитини. У кожного дитяче ліжечко,в достатній кількості речі, їжа, іграшки інші прилади для забезпечення потреб дитини. Батько дитини працює з графіком роботи 3 робочі дні Х 3 вихідні. У його робочі дні дитиною опікується мати відповідача та сестра. Позивач перебуває в декретній відпустці та має більше часу для виховання дитини. Медичних показань проти фізичних чи психологічних навантажень пов’язаних з виконанням батьківських обов’язків немає. Дитина прив’язана до обох батьків. Кожен з них добре ставиться до дитини та до своїх батьківських обов’язків. Виражаючи думку Органу опіки та піклування, представник заявила, що правових підстав, передбачених нормами СК України для негайного відібрання дитини від батька немає. Дитина проживає з батьком за зареєстрованим місцем проживання. Батько та члени його сім’ї добре опікуються дитиною. Проживання з батьком не створює небезпеки для життя та здоров’я хлопчика. Але ж при рівних створених умовах для дитини обома батьками, Орган опіки та піклування вважає доцільним, враховуючи вік дитини, визначити місце проживання хлопчика з матір’ю, яка перебуваючи у декретній відпустці може більше часу приділяти його вихованню.

Представник ОСОБА_6 в справах дітей Нікольської РДА заявила, що відповідною комісією захисту прав дітей при райдержадміністрації розглядались заяви позивача про визначення місця проживання дитини та було прийняте рішення про визначення місця проживання дитини з матір’ю. Але ж батько дитини не погодився з висновком та звернувся до суду із заявою про визначення місця проживання дитини з ним. Враховуючи висновок Нікольської РДА, при рівних достатніх умовах проживання дитини створених у обох батьків, з урахуванням віку дитини перевага надана матері. Але остаточне питання по вирішенню позову залишають за судом.

3. Процесуальні дії у справі.

25.05.2018 року Ухвалою Володарським районним судом в порядку загального позовного провадження було відкрите позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог з боку позивача ОСОБА_6 в справах дітей Нікольської РДА про негайне відібрання дитини. Зобов’язано ОСОБА_6 в справах дітей Володарської РДА надати висновок щодо відібрання малолітньої дитини від батька (а.с.26)

05.06.2018 року ухвалою Володарського районного суду витребувано з Нікольської районної державної адміністрації висновок про доцільність негайного відібрання дитини ОСОБА_8, 29.11.2017 року від батька.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року в підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підготовче судове засідання було відкладене на 22.06.2018 року.

Ухвалою суду від 22.06.2018 року зустрічна позовна заява прийнята до розгляду з первісним позовом, підготовче судове засідання було відкладено за заявою позивача про відпустку її представника.

Ухвалою суд від 17 вересня 2018 року задоволено клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_20; про залучення до матеріалів справи звернень до Уповноваженого при Президенті України з прав дитини та колективного звернення до Генерального прокурора України; про дослідження в судовому засіданні аудіо-відеозаписів подій.

Ухвалою від 17 вересня 2018 року задоволено клопотання відповідача про виклик свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 Відмовлено в задоволенні клопотання про призначення комплексної судово- психолого-психіатричної експертизи в КЗОЗ «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3».

Ухвалою суду від 17.09.2018 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.09.2018 року.

Ухвалою суду від 28.11.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про виклик свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та повторно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення комплексної судово-психіатричної експертизи в КЗОЗ «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3.

4.Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

На підставі досліджених заяв по суті справи, наданих доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серії І-НО №493606 від ІНФОРМАЦІЯ_3 суд встановив, що сторони перебувають в шлюбі зареєстрованому Нікольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій 05.09.2017 року за актовим записом №46( а.с.11т1)

Сторони визнають і це підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО №775299 , що вони є батьками малолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис №; 89 від 01.12.2017 року зареєстрований Нікольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. (а.с.12 т.1)

В ході судового розгляду відповідач стверджував , а позивач визнала, що після народження дитини ОСОБА_8 зареєстрованим місцем проживання дитини є зареєстроване місце проживання батька дитини – с.Новоянисоль вул. Миру, буд.38, що відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК є підставою для звільнення від доказування, при тому що у суду не виникли сумніви щодо добровільності визнання позивачем цих обставин.

А тому суд вважає доведеним те що зареєстрованим місцем проживання дитини сторін ОСОБА_8 є с.Новоянисоль, вул. Миру,буд.38.

Згідно з випискою із медичної карти №4030/130/360 Обласної лікарні інтенсивного лікування м. Маріуполя ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 19.03.2018 року по 01.05.2018 року.(13-14 т.1)

Згідно довідок Нікольської ЦРЛ та Міської психіатричної лікарні №7 м. Маріуполя ОСОБА_1 на обліку у психіатра не перебуває ( а.с.16 т.1)

Згідно консультативного висновку головного позаштатного спеціаліста за фахом « Неврологія» Департаменту охорони здоров’я Донецької облдержадміністрації на момент огляду ОСОБА_1 вираженої неврологічної симптоматики не має. Клінічний прогноз стабільний.( а.с.19 т.1)

З копій заяв ОСОБА_1 вбачається, що 04.05.2018 року та 16.05.2018 року вона зверталась до ОСОБА_6 в справах дітей Нікольської райдержадміністрації для вирішення питання про проживання дитини з матір’ю, тому що у неї з чоловіком склались неприязні стосунки, вони проживають окремо (а.с.20,2 1 т.1)

Згідно з рішенням комісії захисту прав дітей ОСОБА_7 РДА від 11.05.2018 року №9 з метою збереження біологічної родини розгляд питання про визначення місця поживання дитини слід відкласти на 2 тижня. Рекомендовано батькам дитини вжити заходів для збереження біологічної сім’ї для дитини та ОСОБА_5 з яким проживає дитина,рекомендовано забезпечити безперешкодне спілкування матері ОСОБА_1 з сином. (а.с.22 т.1)

Згідно з висновком органу опіки та піклування – Нікольської райдержадміністрації встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5 ,працює пекарем у крамниці «Зеркальний» в смт. Нікольське.

При обстеженні житлово-побутових умов проживання встановлено, що він мешкає за місцем реєстрації з батьками, повнолітньою сестрою та сином. Умови проживання задовільні, будинок з усіма зручностями, з газовим опаленням. Батько з сином мешкають в окремій кімнаті. У дитини є дитяче ліжечко, візочок, дитячий одяг, предмети догляду за дитиною, дитяче харчування. В будинку охайно, тепло, затишно.

Мати дитини ОСОБА_1 тривалий час хворіла та перебувала на стаціонарному лікуванні. За час хвороби між подружжям виникла сварка. Після одужання подружжя припинило спільне проживання. Малолітня дитина залишилась проживати з батьком.

Житлово-побутові умови ОСОБА_1Г в с.Новоянисоль по пров.Свободи, будинок 8 разом з батьками та молодшим братом. Умови проживання задовільні. Будинок зі всіма зручностями Для матері та дитини обладнано окрему кімнату. Є дитяче ліжечко, візочок , інші необхідні речі. В будинку чисто і охайно.

Орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з матір’ю за адресою реєстрації її місця проживання, але остаточне рішення залишає на розсуд суду. (а.с.114 т.1)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила, що вона є лікарем-невропатологом КЗОЗ «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполя» та надавала медичну допомогу ОСОБА_1,під час стаціонарного лікування в лікарні. Після проведеного курсу лікування головні болі ОСОБА_1 припинились, м’язових порушень, парезу немає. ОСОБА_1 повністю відновилась після хвороби і може виконувати в повному обсязі батьківські обов’язки по догляду за дитиною. Хвороба була вірусної етіології, але на сьогоднішній день концентрація вірусу в крові дуже маленька та не представляє загрози для оточуючих, в тому числі дитини.

Допитана в якості свідка ОСОБА_28 пояснила, що є матір’ю ОСОБА_1 До лікарні відносини між дочкою та її чоловіком ОСОБА_1 були нормальні. ОСОБА_27 проживали в орендованій квартирі. Там і народилась дитина. Їй відомо, що ОСОБА_5 зареєстрував дитину за місцем своєї реєстрації у своїх батьків в с.Новоянисоль без згоди ОСОБА_5. Дочка знала про цю реєстрацію, але поки вони проживали разом, то не заперечувала, щоб не псувати відносини з чоловіком. В березні 2018 року вони сім’єю, разом з дитиною переїхали з квартири до батьків ОСОБА_5. Під час хвороби доньки їм було відомо, що дитиною опікувалась мати ОСОБА_5, а вона з ОСОБА_5 чергували в лікарні, а її чоловік заробляв гроші на лікування. До 23 квітня 2018 все було нормально. 29 квітня 2018 відносини між сторонами стали неприязними. .Їй відомо, що він відібрав у дочки телефон. Там був запис розмови, що вона не бажає з ним жити. ОСОБА_27 стали сваритись і він сказав, що якщо не бажає з ним жити , то і дитину не побачить. З моменту виписки з лікарні, з 1 травня 2018 року дочка постійно їздить до ОСОБА_5, щоб забрати дитину. Дитину не віддають, але їй дають з дитиною спілкуватись, але ж в присутності ОСОБА_5. Між сторонами склались неприязні відносини. Візити до них завершуються конфліктами, викликами поліції. Мало місце побиття дочки та чоловіка з боку ОСОБА_5, з порушенням кримінальних проваджень. Вважає ОСОБА_5 жорстокою людиною, але визнає, що він хороший батько і не бачила його негативного відношення до дитини. ОСОБА_5 хороша мати, після лікування почуває себе добре, може виконувати всю роботу по догляду за дитиною. В її кімнаті все облаштовано для проживання її з сином.

Допитаний свідок ОСОБА_15, який є батьком ОСОБА_5, надав аналогічні показання. Вважає, що онуку краще проживати з матір’ю ніж з батьком.

Допитані свідки ОСОБА_20 ОСОБА_18 ОСОБА_10,ОСОБА_29 підтвердили, що ОСОБА_1 хороша мати, добре піклується про дитину, в будинку створені всі умови для її проживання з сином.

Допитаний свідок ОСОБА_22 пояснив, що підтримував дружні стосунки з сім’єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Проживає в с.Новоянисоль недалеко від будинку ОСОБА_5. Йому відомо, що на початку 2018 року сторони разом з сином проживали в будинку батьків ОСОБА_5. Після хвороби ОСОБА_5 відносини між сторонами погіршились. Катерина після лікарні відмовилась проживати з ОСОБА_5 і він залишився проживати з дитиною в будинку батьків. Йому відомо, що ОСОБА_5 не перешкоджає спілкуванню дитини з матір’ю. Був час коли у них відносини почали налагоджуватись і навіть якийсь час дитина проживала з матір’ю. Потім відносини знову погіршились і він забрав дитину. Йому відомо, що ОСОБА_5 дуже відповідальний батько, дуже любить сина, добре їм опікується, створив всі умови для проживання хлопчика. Дитина забезпечена всім необхідним.

Таким чином на підставі досліджених доказів судом встановлено, що між батьками малолітньої дитини ОСОБА_8, які є сторонами по справі , склались неприязні відносини внаслідок чого сторони стали проживати окремо. Дитина залишилась проживати з батьком в с.Новоянисоль, вул.Миру, буд. 38, що є адресою реєстрації місця проживання як батька так і малолітньої дитини. Батьки не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини, що призвело до звернення позивача з вимогами про негайне відібрання дитини від батька та визначення місця проживання дитини з матір’ю а відповідача – із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком.

5.Оцінка суду

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог суд прийшов до наступних висновків.

Позивачкою заявлена вимога про негайне відібрання дитини від батька з посиланням на ст. 162 СК України.

Нормами ч.1 ст. 162 СК України встановлено що суд має право за позовом заінтересованої особи негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання у випадках, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Проаналізувавши надані сторонами докази та аргументи сторін, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення в цій частині позовних вимог тому що позивачем не доведено, що відповідач самочинно змінив місце проживання дитини.

Судом встановлено, що останнім місцем проживання однією сім’єю подружжя ОСОБА_8 є адреса реєстрації місця проживання відповідача – с.Новоянисоль, вул. Миру, буд.38. Сторони не оспорюють що зареєстрованим місцем проживання малолітнього ОСОБА_8 є зареєстроване місце проживання його батька – с.Новоянисоль, вул. Миру,38.

Виходячи із положень ст. ст. 3,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якими передбачена обов’язкова реєстрації місця проживання, в тому числі і новонароджених дітей, суд вважає, що постійним місцем проживання малолітнього ОСОБА_8 є с.Новоянисоль, вул. Миру, буд.38.

Суд не приймає аргументи позивача про те, що останнім місцем проживання дитини було місце тимчасового проживання сім’ї ОСОБА_8 в орендованій квартирі, яке змінено відповідачем без згоди з позивачем.

Така позиція суперечить положенням ст. ст. 3,6 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.

Також суду не надані докази на підтвердження того, що відповідач жорстоко поводиться з дитиною, не виконує свої батьківські обов’язки, і що залишення дитини з ним є небезпечним для її життя та здоров’я, що було б підставою для відібрання дитини відповідно до ст. 170 СК України.

Показання свідків ОСОБА_20 ОСОБА_18 ОСОБА_10,ОСОБА_29 ОСОБА_9 ОСОБА_30 та ОСОБА_31 про сварки та бійки ОСОБА_5 з ОСОБА_1 та її батьком ОСОБА_15, витяги із ЄРДР про порушення кримінальних проваджень відносно ОСОБА_5 за завдання шкоди здоров’ю ОСОБА_1 та її батьку, аудіо- відеозаписи на підтвердження конфліктних ситуацій між подружжям ОСОБА_1 та їх родичами, висновки судово-медичної експертизи в зазначених кримінальних провадженнях підтверджують наявність неприязних відносин між подружжям ОСОБА_1 та їх близькими родичами, та не є доказами жорстокого поводження ОСОБА_5 з дитиною, або неналежного виконання ним батьківських обов’язків, що були б підставами для відібрання дитини в порядку, передбаченому ст.170 СК України.

А тому, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, відповідно до норм діючого законодавства на момент виникнення спірних правовідносин суд вважає що ці докази не можуть бути прийняті судом як належні в розумінні ст.77 ЦПК України тому що вони не стосуються предмету доказування.

Таким чином, слід відмовити в задоволенні позову про негайне відібрання дитини від батька.

Вимоги про допущення рішення до негайного виконання в частині відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала, відповідно до ст. 430 ч.1 п.5 КПК України, є похідними від вимоги про відібрання дитини, а тому також не можуть бути задоволені.

Також підставами звернення позивача з позовом а відповідача з зустрічною позовною заявою є те що сторони, які є батьками дитини та проживають окремо, не дійшли згоди щодо того з ким проживатиме дитина і кожен з ним заінтересований в тому, щоб дитина проживала з ним.

Питання про визначення місця проживання малолітньої дитини було предметом розгляду комісії з питань захисту прав дітей Нікольської РДА, як органу опіки і було зроблено висновок про визначення місця проживання дитини з матір’ю.

Батько дитини не погодився з зазначеним висновком та звернувся до суду з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з ним.

Суд вирішуючи ці взаємопов’язані вимоги за первісним та зустрічним позовом, виходить із наступного

Правовідносини щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років між батьками, які проживають окремо регулюються положеннями ст.160 ч.1 СК України, відповідно до яких місце проживання малолітньої дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що кожен з батьків малолітнього ОСОБА_8 відповідально ставляться до своїх батьківських обов’язків. Кожен з них за місцем свого проживання створив належні умови для проживання сина.

Батько дитини ОСОБА_5 працює, має постійний доход. Опікується дитиною, забезпечує всі її необхідні потреби. Відсутні докази його жорстокого ставлення до сина.

ОСОБА_1 перебуває в соціальній відпустці, яка гарантована їй як матері дитини, яка не досягла трирічного віку, Законом України «Про відпустки» ( ст.18) та ст.118 КЗпП України. ОСОБА_9 бажає використати цю відпустку для догляду за дитиною для забезпечення як найкраще інтересів дитини. Після хвороби стан здоров’я її відновився і вона може виконувати батьківські обов’язки. ЇЇ хвороба не несе небезпеки для дитини.

У суду відсутні докази зловживання батьків дитини спиртними напоями (наркотичними засобами), їх спосіб життя відповідає загально прийнятим нормам та не може зашкодити розвиткові дитини.

Орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір’ю.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)

Проаналізувавши всі докази окремо та в їх сукупності, при рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини, відповідно до ст.141 СК України, при рівних створених умовах для проживання дитини кожним з батьків,добросовісному виконанні ними своїх батьківських обов’язків, заінтересованості кожного з батьків, щоб дитина проживала з ним, суд переконаний, що малолітній ОСОБА_8 в однорічному віці для його гармонійного розвитку потребує більшої материнської турботи.

На відміну від ОСОБА_5, який працює і в дні , коли працює він позбавлений можливості опікуватись дитиною, ОСОБА_1 яка перебуває в декретній відпустці, має більше вільного часу для забезпечення всіх потреб та інтересів малолітньої дитини.

А тому суд вважає доцільним та таким, що найбільш відповідає інтересам дитини, визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 з матір’ю, таким чином задовольнивши позовні вимоги позивача та відмовивши в задоволенні зустрічних вимог відповідача.

Суд звертає увагу, що вирішення спору на користь матері, ґрунтується не на перевагах її права, а випливає виключно з інтересів малолітньої дитини.

При цьому, суд наголошує, що проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини (ст.141 ч.2 СК України) та звертає увагу сторін на положення ст.157 СК України, згідно якої встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

6. Судові витрати

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд встановив, що судові витрати складаються із судового збору. Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, судовий збір за кожну з них становить по 704.80 грн., що становить 1409.60 грн. Позивачем оплачено лише за одну позовну вимогу при зверненні з первісним позовом. Враховуючи, що позов задоволений частково, на 50 %, то судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст..141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь держави слід стягнути 704.80 грн.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,263-265 ЦПК України, ст.ст. 141,160-162,170 СК України, суд вирішив,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог Нікольська районна державна адміністрація Донецької області про визначення місця проживання дитини з матір’ю та негайне відібрання малолітньої дитини від батька задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, з матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованим місцем проживання якої є квартира АДРЕСА_2 в селищі міського типу Нікольське, Нікольського району Донецької області.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Нікольська селищна рада, орган опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, з батьком ОСОБА_5.

Повний текст рішення буде складено не пізніше 10 (десяти) днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя С.І. Доценко