Рішення № 79548374, 25.01.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5251/18

Провадження № 2/201/1210/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (треті особи – приватний нотаріус Чернігівського МНО ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3А.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА :

19.09.2018р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» (треті особи – приватний нотаріус Чернігівського МНО ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3А.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. № 1-7).

Одночасно із позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_4 (діє на підставі ордеру від 17.07.2018р.) про витребування доказів та вжиття заходів забезпечення позову (а.с.№9-10, 24-27).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 24.09.2018р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а.с.№ 58).

Цією ж ухвалою витребувано у Приватного нотаріуса ЧМНО ОСОБА_2 та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 16.11.2017р. №11433, щодо стягненн з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 2 991 767грн. 59коп.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 24.09.2018р. задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову, а саме зупинено стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису від 16.11.2017р. №11433, вчиненого приватним нотаріусом ЧМНО ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 2 991 767грн. 59коп. (а.с. № 59).

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача в позовній заяві посилалася на те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського МНО ОСОБА_2, №11433 від 16.11.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 2 993 567,59 грн. за кредитним договором №DNHLGA00000548 від 31.05.2006р. є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилався на те, що 31.05.2006р. між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNHLGA00000548, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 100 735,69 дол.США. В забезпечення даного договору між сторонами був укладений договір іпотеки, згідно якого позивачем в іпотеку банка було передано нерухоме майно – квартира № 4 в буд.№ 10 по вул. Суворова у м. Дніпропетровську. 16.09.2016р. між ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» і ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці банка. Пунктом 1.4. договору купівлі-продажу визначено, що кошти отримані від продажу квартири за цим договором будуть направлені на погашення заборгованості за кредитним договором №DNHLGA00000548 від 31.05.2006р., тобто, банк в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором №DNHLGA00000548 отримав кошти в сумі 1 680 476 грн. Станом на день звернення позивачем з позовом до суду банк є власником квартири АДРЕСА_1. Також представник позивача наголошував на тому, що стягнення заборгованості за виконавчим написом здійснено за період з 31.05.2006р. по 01.06.2017р., тобто, більше ніж 11 років та без врахування суми 1 680 476 грн., яка повинна бути зарахована на погашення заборгованості після продажу позивачем предмета іпотеки. Крім того, позивач не отримував від відповідача письмової вимоги про усунення порушень та сплату боргу по договору №DNHLGA00000548 та відповідно не був обізнаний, що відповідач має намір здійснити стягнення заборгованості в позасудовому порядку. Враховуючи, що виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушення вимог ст.ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки при вчиненні напису на підставі наданих банком документів були відсутні докази безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед банком, відсутні належні докази отримання боржником письмового повідомлення – вимоги про усунення порушення та на момент вчинення виконавчого напису з дня виникнення вимоги минуло більше трьох років. Позивач в особі представника адвоката ОСОБА_4 просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса ЧМНО ОСОБА_2 від 16.11.2016р., який зареєстрований в реєстрі за №11433, таким, що не підлягає виконанню, судові витрати покласти на відповідача.

03.01.2019р. до суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_5, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилався на те, що виконавчий напис був вчинений нотаріусом з дотриманням вимог законодавства, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не зобов’язаний перевіряти безспірність заборгованості та встановлювати права та обов’язків учасників правовідносин, в свою чергу банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Позивачем не наведено, які саме положення розрахунку заборгованості або виписки про рух коштів є неправильними чи не відповідають умовам кредитного договору, власний розрахунок не здійснено.

На виконання ухвали суду від 24.09.2018р. від приватного нотаріуса Чернігівського МНО ОСОБА_2 01.11.2018р. до суду надійшли копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис від 16.11.2016р., який зареєстрований в реєстрі за №11433, та 08.11.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 суду були надані копії документів вищезазначеного виконавчого напису з додатками до нього, будь-яких інших заяв від третіх осіб не надходило.

Треті особи, отримавши ухвалу судді Ткаченко Н.В. від 24.09.2018р. про відкриття провадження по справі та витребування доказів (а.с. № 62-63), своїх письмових пояснень (заперечень) стосовно пред’явленого позову суду не надіслали.

Позивач своїм правом подачі у встановлені строки відповіді на відзив не скористався.

Згідно до ч.5 ст.279 ЦПК суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 16.11.2017р. приватним нотаріусом Чернігівського МНО ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі № 11433, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №DNHLGA00000548 від 31.05.2006р. станом на 01.08.2017р. в сумі 115 735,69 дол. США, що за курсом НБУ від 01.08.2017р. складає 2 991 767,59 грн., з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 100 735,69 дол.США, заборгованості по відсоткам у розмірі 15 000 дол. США (а.с. №68).

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом МЮУ від 03.03.2004р. №20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у

відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як зазначено в правовій позиції ВСУ у справі за №6-887цс17: «З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Дослідивши надані стягувачем нотаріусу документи, на підставі яких вчинено виконавчий напис, приходжу до висновку, що вони не були достатніми для підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед банком на день вчинення напису, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, банком нотаріусу була надана копія кредитного договору №DNHLGA00000548 від 31.05.2006р., розрахунок заборгованості за договором станом на 01.08.2017р. Також, були надані копії письмової вимоги про усунення порушень, поштового реєстру відправлень та опису вкладення до цінного листа, які в свою чергу підтверджують, що 07.08.2017р. на адресу боржника зазначену у кредитному договорі та відповідає його місцю реєстрації (копія паспорту - а.с. №12) банком ціним листом була направлена письмова вимога про усунення порушень (а.с. №70-80).

Згідно з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172 зі змінами та доповненнями «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для одержання виконавчого напису щодо кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з розрахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п.4.10 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», що затверджене Постановою НБУ №254 від 18.06.2003р. первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Відповідно до п. 5.5. Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

На підтвердження безспірності заборгованості стягувачем нотаріусу був наданий документ найменований як розрахунок заборгованості за договором №DNHLGA00000548 від 31.05.2006р. станом на 01.08.2018р.

Дослідивши зміст даного розрахункового документу, приходжу до висновку, що він не відповідає вимогам до первинних документів (виписки по рахунку) оформлених у відповідності до ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Переліку документів визначених п.2 Постанови КМУ від 29.06.1999р. №1172, а тому не може вважатися обов’язковим документом - випискою з розрахунку боржника, дослідивши який нотаріусом вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості в безспірному порядку.

Відповідно до п. 10 Узагальнення «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» ВССУ від 07.02.2014р. належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Переліку документів визначених в п.2 Постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172.

В виконавчому написі нотаріусом зазначено, що стягнення проводиться за період з 31.05.2006р. по 01.08.2017р., тобто більше, ніж за 11 років, що свідчить про вчинення напису з порушенням строків визначених ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки як вбачається розрахунку заборгованості боржник прострочив виконання грошових зобов’язань за договором ще в 2009р., а отже з дня виникнення у банка права вимоги про стягнення заборгованості в безспірному порядку минуло більше трьох років.

В позовній заяві позивач заперечуючи проти безспірності стягнутою за виконавчим написом суми заборгованості посилався на те, що 16.09.2016р. між ним та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці банка. Пунктом п.1.4. якого визначено, що кошти отримані від продажу квартири за цим договором будуть направлені на погашення заборгованості за кредитним договором №DNHLGA00000548 від 31.05.2006р.

Так, в матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу від 16.09.2016р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», згідно якого покупець ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» придбало у ОСОБА_1 нерухоме майно – квартиру №4 в буд.№10 по вул .Суворова в м.Дніпрі.

Умовами п.1.4 договору визначено, що укладення договору відбувається за наявності зареєстрованого обтяження та іпотеки стосовно відчужуваної квартир. Обтяження та іпотека були зареєстровані на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 31.05.2006р. за №156. Кошти отримані від продажу квартири за цим договором, будуть направлені на погашення заборгованості за кредитним договором №DNHLGA00000548 від 31.05.2006р. Таким чином, цей договір є підставою для припинення дії обтяження та іпотеки щодо квартири, яка відчужується за цим договором.

Між тим, пунктом 2.1 договору визначено, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 1680476 грн., які будуть отримані продавцем від покупця шляхом перерахунку коштів на рахунок №29095829003022 (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) з подальшим перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця протягом тридцяти банківських днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені первинні документи (виписки) за кредитним договором №DNHLGA00000548 та особовим розрахунковим рахунком позивача (продавця), які б відображали суму проведених операцій по зарахуванню коштів від продажу предмета іпотеки та погашення заборгованості, під час винесення рішення у даній справі суддя позбавлена можливості надати всебічну оцінку вищезазначеним запереченням відповідача щодо безспірності суми заборгованості.

Підводячи підсумок викладеному, вважаю, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №11433 від 16.11.2016р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження з підстав порушення нотаріусом вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», а отже підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, вважаю за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суддя,

В И Р І Ш И Л А:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (треті особи – приватний нотаріус Чернігівського МНО ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3А.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 16.11.2016р., який зареєстрований в реєстрі за №11433, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», що є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк», заборгованості за кредитним договором №DNHLGA00000548 від 31.05.2006р. станом на 01.08.2017р. в сумі 115 735,69 дол. США, що за курсом НБУ від 01.08.2017р. складає 2 991 767,59 грн., з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 100 735,69 дол.США, заборгованості по відсоткам у розмірі 15 000 дол. США таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду

Суддя: Н.В. Ткаченко