Ухвала суду № 79548195, 01.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

01 лютого 2019 р. Справа №200/230/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши адміністративний позов Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, визнання недійсним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2019 року на адресу суду надійшов адміністративний позов з позовними вимогами до Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (пров. Дніпропетровський, 15, м. Маріуполь, 87517), третя особа Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (пров. Зелений, 11а, м. Маріуполь, Донецька область, 87531) про визнання незаконними дій щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, визнання недійсним повідомлення від 04.12.2018 року про повернення виконавчого документу щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Жовтневої об’єднаної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області заборгованості зі сплати ЄСВ у розмірі 11188 грн. 29 коп. стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів шляхом надання суду обґрунтування необхідності звернення до суду в інтересах Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

28 січня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем надано обґрунтування необхідності звернення до суду Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

В обґрунтування вказаного клопотання вказує, що підставами для звернення прокурора із зазначеним позовом є необхідність захисту економічних інтересів держави, зумовлена порушеннями допущеними посадовими особами державної виконавчої служби при поверненні виконавчого документу щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску без прийняття до виконання. Зазначає, що вказані дії державного виконавця перешкоджають виконанню судового рішення, що в свою чергу порушує основні принципи існуючого ладу, спричиняє шкоду інтересам держави в особі податкової інспекції. Ухилення боржника від виконання конституційного обов’язку по сплаті єдиного внеску та заборгованості по ним, завдяки незаконним діям державного виконавця призводить до зменшення доходної частини бюджету, у зв’язку з чим прокуратура вбачає підстави для судового захисту цих інтересів. Окрім того, зазначені дії виконавця призвели до затягування процесу виконання судового рішення, оскільки, відповідно до позиції виконавчої служби, стягувачу для усунення недоліків у виконавчому документі, зокрема зазначення дати народження боржника, необхідно звернутися до суду із заявою щодо виправлення помилки у виконавчому документі, що призведе до надмірного затримання виконання рішення суду. Зазначає, що прокуратура отримала повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та оригінал виконавчого документу щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1Ю заборгованості з ЄСВ у сумі 11 тис. грн. обмеженими строками оскарження відповідних дій державного виконавця та з метою оперативності, а саме прокуратурою були вжиті відповідні заходи реагування.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 5 КАС передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 ОСОБА_2 «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень можна зробити висновок, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу функцій, вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

ОСОБА_2 та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оціночні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров'я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв'язку з викладеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в адміністративній справі №826/3492/18 від 08 листопада 2018 року.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Як убачається з матеріалів цієї справи, зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій відповідача, означеного предмету спору, описаного характеру спірних правовідносин, прокурор в основному сфокусував увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері виконавчого провадження, які допустив відповідач. Але поряд з тим, не навів суджень і аргументів, які б опиралися на об'єктивні дані й ілюстрували, що дії відповідача порушують чи зачіпають інтереси держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), а орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави (в даному випадку Маріупольська об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області) не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження чи не мають змоги звернутися до суду за захистом своїх прав. Навпаки, в обґрунтуванні звернення до суду з позовною заявою, прокурор сам зазначає, що податкова інспекція може звернутися до суду самостійно з заявою щодо виправлення помилки у виконавчому документі.

Отож, в аспекті фактичних обставин цієї справи, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, беручи до уваги спеціальне нормативне регулювання здійснення представництва прокурором у суді, можна підсумувати, що прокурор не обґрунтував у позовній заяві та заяві на усунення недоліків позовної заяви, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, не зазначив орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Не навів також обґрунтувань про існування реального негативного випливу на конкретні права чи інтереси Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, а також не зазначив обставини, за якими державний орган не спроможній самостійно реалізувати свої права та інтереси у спірних правовідносинах.

Згідно частини 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно частини п’ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну і додані до неї документи без розгляду не пізніше п’яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку для усунення недоліків.

Крім того, вважаю необхідним роз’яснити, що згідно частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 169, 243, 248, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, визнання недійсним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 01 лютого 2019 року.

Суддя Христофоров А.Б.