Ухвала суду № 79547856, 01.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

01 лютого 2019 року № 320/243/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 Головного управління Держпраці у Київській області про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" штрафів у відповідних розмірах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 відкрито провадження у справі №320/243/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Суд зазначає, що 30.01.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" про забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії постанов Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафів від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/243/19.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову – це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Так, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправними та скасування постанов від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678, якими позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірах 3723,00 грн. та 558450,00 грн. за порушення законодавства про працю.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраних заходів забезпечення позову позивач стверджує, що оспорювані постанови є виконавчими документами та пред'являються до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Позивач також відмітив, зважаючи на те, що позивач не погоджується із постановами відповідача про накладення штрафів та не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на нього штраф, на даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанов відповідача, оскарження яких чинним законодавством не зупиняє їх виконання. Враховуючи зазначене, на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі.

При цьому позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки, спричинені примусовим виконанням оспорюваних постанов, буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, вимоги позивача вжити обраних ним заходів забезпечення позову обумовлені можливістю звернення оспорюваних постанов до примусового виконання, з приводу чого суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Проте у матеріалах заяви відсутні відомості щодо звернення Головного управління Держпраці у Київській області до органів виконавчої служби з приводу відкриття виконавчого провадження, що свідчить про відсутність на момент звернення з цим клопотанням доказів загрози завдання позивачеві шкоди або збитків внаслідок звернення стягнення на його активи до надання судом правової оцінки оспорюваним постановам.

Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про вірогідність вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусове виконання оспорюваних постанов.

Суд також звертає увагу, що до примусового виконання приймаються виконавчі документи за рішеннями судів та іншими рішеннями, які набрали законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження” строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Оскільки постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 оскаржено позивачем у судовому порядку, вони не набрали законної сили, а визначені у них фінансові санкції є неузгодженими і примусовому стягненню не підлягають.

З урахуванням викладеного суд не знайшов достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" про забезпечення позову в адміністративній справі №320/243/19 – відмовити.

2. Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено та підписано – 01.02.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.