Рішення № 79547406, 24.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2019 року о/об 09 год. 55 хв.Справа № 280/5385/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Агаєві Р.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (71502, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1)

до Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Українська, буд.4-А, офіс 2; код ЄДРПОУ 41249795)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 В.) до Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, Енергодарське ОУПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням вимог ч.2 ст.40, ст.29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; 2) зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2016-2017р.р., а саме 5377,90 грн.), та вимог ст.29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” шляхом підвищення пенсії на 75,5 % та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Позивач у позові зазначив, що ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, з травня 2000 рокуперебував на обліку в Енергодарському ОУПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах по Списку №1 у відповідності до п.«а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після призначення пенсії позивач продовжував працювати. З 18.05.2010 позивач набув право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 16.11.2018 позивач звернувся до Енергодарського ОУПФУ в Запорізькій областіз заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст.29 та ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом №333/І-1 від 30.11.2018 відповідач повідомив, що позивач не має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 та ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №1.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що з травня 2000 року позивач отримує пенсію за віком, ця пенсія з 01.01.2004 призначена відповідно до ч.2 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (на момент призначення пенсії) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, до яких відноситься позивач, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. Тобто, до моменту запровадження корпоративних фондів, пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 та №2 призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Законодавством передбачено пенсію за віком на пільгових умовах, яка призначається зі зменшенням пенсійного віку, в зв’язку з наявністю на підприємстві шкідливих або важких умов праці. Окремого виду пенсії як пенсія за віком на пільгових умовах діючим законодавством, а також законодавством, що діяло на час призначення пенсії - ні передбачено. З аналізу Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» видно, що пенсія за віком на пільгових умовах являється пенсією за віком, яку позивачу вже було призначено, але із зниженням пенсійного віку. Таким чином, позивач вимагає перепризначення наявної пенсії. Жодним нормативно-правовим актом перепризначення пенсій не передбачене. Позивачем не враховане положення ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про виявлення бажання особи одержувати пенсії з більш пізнього періоду, що є головною умовою для підвищення розміру пенсії. Позивач посилається на поняття «призначення» і не враховує обставини «одержання» пенсії. Разом з тим, позивач забезпечений пенсією. Позивачу призначена і виплачується пенсія. Позивач щомісячно отримує виплати у вигляді пенсії із солідарної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування. Інших видів пенсії та/або інших виплат, які позивач отримує з травня 2000 року, чинним законодавством не передбачено. Виключними умовами підвищення розміру пенсії за зазначеною статтею є відсутність одержання пенсії та виявлення бажання особи одержувати її з більш пізнього віку. Позивачем жодних заяв, бажань, повідомлень щодо отримання пенсії з більш пізнього віку не надходило. Із суті правової норми ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»постає висновок, що преференція у вигляді підвищення пенсії може бути за відповідний трудовий внесок при відсутності отримання виплат. І ці умови мають бути відмінними від загальновстановлених. Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним судом у постанові від 18.09.2018 у справі №336/4385/17(2-а/336/421/2017).

Відповідач заперечував проти позову.

Дослідивши матеріали справи, суд з’ясував наступне.

Позивач з 2000 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах(Список №1, відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

У жовтні 2017 року, через зміни у законодавстві про пенсійне забезпечення в Україні, позивачу перераховано пенсію з урахуванням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем відмовлено у задоволенні звернення позивача про призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст.29 та ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.ст.25, 26, 29, 40, 114), Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст.ст.2, 12, 13) та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.

Суд вважає, що оскільки позивачу 2000 році реалізував своє право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1, відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення»), то відсутні правові підстави для призначення пенсії завіком у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком у 2018 році, у віці 68 років, не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 2000 року по 2018 рік він отримував пенсію за віком на пільгових умовах.

Протилежного позивач не довів.

Аналогічне застосування норм права відображено у постановах Верховного Суду: від 03.07.2018 у справі №336/613/16-а (2-а/336/76/2016) (яке набрало законної сили 03.07.2018); від 18.09.2018 у справі №336/4385/17 (К/9901/2275/18) (яке набрало законної сили 18.09.2018).

Так, у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №336/613/16-а (2-а/336/76/2016) колегія суддів дійшла висновку, що такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому і не може бути застосований при обчисленні пенсії новий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

У постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №336/4385/17 (К/9901/2275/18) колегія суддів дійшла висновку, що для підвищення пенсії на підставі ч.1 ст.29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абз.1 ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 263 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відмовити у стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 24.01.2019.

Суддя О.О. Прасов