Ухвала суду № 79546830, 15.08.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/13318/16-ц

Провадження №2з/200/148/18

У Х В А Л А

про забезпечення позову

«15» серпня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровськ

у складі: головуючого судді Женеску Е.В.,

за участю секретаря Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на новостворене майно та про розділ його в натурі, визнання права власності та частину домоволодіння, про визнання частково недійсним державного акту, про визнання права приватної власності на землю,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпра знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на новостворене майно та про розділ його в натурі, визнання права власності та частину домоволодіння, про визнання частково недійсним державного акту, про визнання права приватної власності на землю.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2016 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.04.2017 року.

15 серпня 2018 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на спільне майно подружжя, яке було зареєстровано за ОСОБА_2 та на яке вже було накладено арешт ухвалою суду від 15.11.2016 року , проте на данний час незаконно переоформлено без належного скасування судового арешту на ОСОБА_3:

о 68/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, (м. Дніпропетровськ), вул. Українська, №33 (тридцять три) кв. №1.

о Земельну ділянку площею 0,0393 Га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №131559 виданого 28 січня 2009 року, за адресою м. Дніпро, (м. Дніпропетровськ), вул. Українська, №33 (тридцять три), квартири №1, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, зважаючи на обставини справи прийшов до наступного висновку.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень частини 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з приписами частини 2статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 1ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз’яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно є спір щодо розподілу домоволодіння що знаходиться за адресою: м. Дніпро, (м. Дніпропетровськ), вул. Українська, №33 (тридцять три) кв. №1 та земельної ділянки, яка знаходиться за тією ж адресою.

Ухвалою Бабушкігнсбкого районного суду м. Дніпропетровська від 15.11.2016 року вже було накладено арешт на зазначені спірні об’єкти нерухомого майна, однак, як випливає з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав майно було передано стягувачу в рахунок погашення боргу приватним виконавцем ОСОБА_4

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1-18,149-150,153,154,157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на новостворене майно та про розділ його в натурі, визнання права власності та частину домоволодіння, про визнання частково недійсним державного акту, про визнання права приватної власності на землю – задовольнити.

Накласти арешт на 68/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, (м. Дніпропетровськ), вул. Українська, №33 (тридцять три) кв. №1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2.

Накласти арешт на Земельну ділянку площею 0,0393 Га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №131559 виданого 28 січня 2009 року, за адресою м. Дніпро, (м. Дніпропетровськ), вул. Українська, №33 (тридцять три), квартири №1.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення . Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участинідругійстатті 358 цього Кодексу.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також подальшому розгляду справи.

Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску