Ухвала суду № 79545502, 31.01.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.01.2019 Справа № 920/859/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Сумбуд”, м. Суми

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА” ЛТД, м. Суми

2. Приватного акціонерного товариства “Сумиінвест”, м. Суми

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Девелопмент інтернешнл технології”, м. Суми

про визнання недійсним договору купівлі – продажу промислового об’єкта незавершеного будівництва від 31.10.1994 року, укладений між ТОВ “Терра” ЛТД та АТ “Сумиінвест”,

за участю представників сторін:

від позивача – не прибув,

від відповідачів – не прибули.

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА” ЛТД, м.Суми, 2. Приватного акціонерного товариства “Сумиінвест”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Девелопмент інтернешнл технології”, м. Суми, про визнання недійсним договору купівлі-продажу промислового об'єкта незавершеного будівництва від 31.10.1994 року, укладеного між ТОВ “Терра” ЛТД та АТ “Сумиінвест”.

Провадження у справі відкрито згідно ухвали господарського суду від 17.12.2018, якою постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.219 на 12 год 00 хв. Зазначеною ухвалою судом було зобов’язано відповідачу – подати відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, позивача подати відповідь на відзив у строк до 08.01.2019.

В судове засідання 10.01.2019 повноважні представники сторін не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судове засідання 10.01.2019 сторони витребовуваних документів суду не надали.

Від представника позивача було надане клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.01.2019 задоволено клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на 31.01.2019 та зобов’язано повторно відповідача надати суду відзив на позовну заяву, позивача – подати відповідь на відзив.

В судове засідання 31.01.2019 повноважний представник позивача належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не прибув, причин не з’явлення суду не надав, витребованих ухвалами суду від 17.12.2018 та 10.01.2019 не надав.

Повноважні представники відповідача в судове засідання не прибули, витребуваних документів суду не надали.

Частиною 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов’язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що позов поданий 30.10.2018 підписаний представником позивача за довіреністю ОСОБА_1

Проте, станом на день проведення підготовчих засідань суд враховує, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність або ордер.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази станом на 31.01.2019, про те, що представник позивача є адвокатом, а отже приймаючи до уваги зміни чинного законодавства, щодо представництва та враховуючи, що позивачем не надано витребовуваних судом документів, через що не зрозуміла позиція позивача щодо поданого позову на час проведення підготовчих засідань суду.

За таких обставин, оскільки представник позивача у підготовчі засідання 10.01.2019, 31.01.2019 не прибув, відсутність жодних повідомлень з боку позивача щодо причин неявки та з урахуванням того, що позивачем на вимогу суду так і не було надано витребовуваних документів через, що не зрозуміла позиція позивача щодо поданого позову на час проведення підготовчих засідань суду, що унеможливлює та перешкоджає розгляду справи, а також з метою недопущення порушення законних інтересів сторін у справі, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З урахуванням вказаних положень закону судовий збір покладається на позивача.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» вх. № 2426 від 30.10.2018 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.02.2019.

Суддя ОСОБА_2