Рішення № 79545467, 28.01.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 Справа №914/1692/18

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства “Проектно-будівельне об?єднання “Львівміськбуд”, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дукат ЛВ”, м.Львів

про стягнення 9669,24 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_2

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства “Проектно-будівельне об?єднання “Львівміськбуд” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дукат ЛВ” про стягнення 9669,24 грн. заборгованості за сплату земельного податку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.09.2018 р. суд залишив без руху позовну заяву Закритого акціонерного товариства “Проектно-будівельне об?єднання “Львівміськбуд” та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв’язку з усуненням допущених недоліків, ухвалою від 01.10.2018 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 31.10.2018 р.

В судовому засіданні 31.10.2018 р. оголошувалась перерва до 26.11.2018 р.

26.11.2018 р. відповідач направив на адресу суду клопотання (вх.№45291/18 від 26.11.2018 р.) про долучення до матеріалів справи копії листа Відділу у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 26.11.2018 р. за №29-13-037-128/109-18.

Ухвалою суду від 26.11.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 10.12.2018 р.

Ухвалою суду від 10.12.2018 р. підготовче засідання відкладено на 26.12.2018 р.

Ухвалою від 26.12.2018 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.01.2019 р.

18.01.2019 р. позивач направив на адресу суду клопотання (вх. №2451/19 від 18.01.2019 р.) про долучення до матеріалів справи доказів, що позивач є платником земельного податку.

В судовому засіданні 22.01.2019 р. оголошувалась перерва до 28.01.2019 р.

Представник позивача в судове засідання 28.01.2019 р. не з'явився, в попередніх судових засіданнях надав усні пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2019 р. з'явився, вимоги позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№41617/18 від 31.10.2018 р.), надав усні заперечення по суті справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.04.2009 р. між ЗАТ “Проектно-будівельне об?єднання “Львівміськбуд” та ТОВ “Дукат ЛВ” укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі БЗЦ РВ-2 літ. «Я», площею 275,5 м2, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 238.

Відповідно до абз. 3 п.1.1 цього договору вказано, що згідно довідки про правовий статус земельної ділянки, виданої Львівським міським управлінням земельних ресурсів Львівського обласного Головного управління земельних ресурсів, про те, що згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка на вул.Зелена, 238 знаходиться в межах земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні позивача.

Відповідно до п.4.5 цього договору, - сторони домовились, що покупець (відповідач) відшкодовує продавцю (позивач) земельний податок за земельну ділянку, на якій розташований об’єкт продажу, до часу переоформлення покупцем (відповідачем) цієї земельної ділянки в своє користування.

Право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта продажу та підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту (п.1.2 договору).

10.06.2009 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі вказаної будівлі.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.03.2015 р. за ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» зареєстровано земельна ділянка площею 121102.00 м2.

Як зазначає позивач, рішенням ГУ ДФС у Львівській області №1/13-01-17-04 від 19.02.2018 р. «ПБО «Львівміськбуд» відстрочено податковий борг на 15 років (до 20.04.2032 р.), зокрема щодо земельного податку з моменту затвердження господарським судом Львівської області мирової угоди.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає: між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі БЗЦ РВ-2 літ. «Я», площею 275,5 м2, яку передано ТОВ «Дукат-ЛВ» 10.06.2009 р., згідно з актом прийому-передачі.

Відповідно до пп. 269.1.1., 269.1.2. п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» відсутнє оформлене та зареєстроване відповідно до законодавства право власності чи право користування земельною ділянкою під будівлею БЗЦ РВ-2 літ. «Я», площею 275,5 м2 за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 238. Окрім того, відповідач зазначає, що позивач не зазначив точного розміру земельної ділянки та не надав доказів декларування ним земельного податку та його сплати у 2015-2017 роках за земельну ділянку під будівлею БЗЦ РВ-2 літ. «Я», площею 275,5 м2.

Зазначає при цьому, що відповідно до листа Відділу у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 26.11.2018 р. за №29-13-037-128/109-18 інформація, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, про наявність зареєстрованих за позивачем земельних ділянок та правовстановлюючих документів на право користування або оренди земельними ділянками на вул.Зелена, 238, 238-б,238-г, вул.Луганська, 1-б, 1-в, 1-г у м.Львові відсутня.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

28.04.2009 р. між та ЗАТ “Проектно-будівельне об?єднання “Львівміськбуд” та ТОВ “Дукат ЛВ” укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю нерухоме майно, а саме: будівлю БЗЦ РВ-2 літ. "Я"', площею 275,5 кв.м., що становлять 47/1000 (ідеальних часток від площі 5909,9 кв.м. будівель та споруд БЗЦ і ТСЦ, які знаходяться за адресою: місто Львів, вул. Зелена, 238 і належить ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд", на підставі свідоцтва №С-00371 про право власності на будівлі та споруди БЗЦ і ТСЦ від 20.04.2004р., яке видане Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради, на підставі розпорядження Сихівської районної адміністрації №283 від 20.04.2004, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.05.2004 року, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, за номером витягу №3548584 від 12.05.2004 року, реєстраційний № 1849299, а покупець зобов'язується прийняти зазначений Об'єкт і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію об'єкта у бюро технічної інвентаризації. Характеристика об'єкта наводиться у Витязі з реєстру прав власності на нерухомемайно, який виданий ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за № 22402069 від 07.04.2009 року, реєстраційний №1849299. Відповідно до цього Витягу вартість об’єкту продажу становить 28781 гривня.

Згідно довідки про правовий статус земельної ділянки, виданої Львівським міським управлінням земельних ресурсів Львівського обласного Головного управління земельних ресурсів, про те що згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка на вул.Зеленій, 238 (згідно представленого плану) знаходиться в межах земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні Орендного ПБО «Львівміськбуд», правонаступником якого є ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд», за категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п.1.2 договору право власності на об’єкт продажу переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об’єкта продажу та підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкту. Передача об’єкта продажу здійснюється продавцем покупцю в трьохденний термін після сплати повної вартості придбаного об’єкта продажу та посвідчується актом приймання-передачі об’єкта (п.3.1 договору). Судом встановлено, що 10.06.2009 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі вказаної будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви, підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало те, що незважаючи на взяті на себе зобов’язання за договором від 28.04.2009 р. (п.4.5) відповідач не здійснив відшкодування земельного податку позивачу за земельну ділянку, на якій розташований об’єкт продажу, до часу переоформлення покупцем цієї земельної ділянки в своє користування, тому позивач просить стягнути з відповідача 9669,24 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку за період 2015-2017 рр.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу в матеріалах справи – відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (положення ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Заперечуючи позовні вимоги та стверджуючи про відсутність заборгованості, відповідач зазначає, що позивачем не зазначено розміру земельної ділянки під будівлею БЗЦ РВ-2 літ. «Я» та не доведено факту сплати земельного податку саме за земельну ділянку, на якій розташований об’єкт продажу.

У зв’язку з наведеними твердженнями відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено судом, набуття права власності на будівлю БЗЦ РВ-2 літ. «Я», площею 275,5 м2 за ТОВ “Дукат ЛВ” відбулось 10.06.2009 р. (п.1.2 договору).

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. П.270.1. ст.270 ПК України об'єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.287.1. ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. П.287.6. цієї статті при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п. 287.7.).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить і право користування земельною ділянкою, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права користування на земельну ділянку, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому право користування цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Крім цього, безпідставність вимог про стягнення з відповідача відшкодувань щодо сплати земельного податку після відчуження ним об’єкта нерухомості доводиться ще й тим, що з моменту відчуження позивачем будівлі БЗЦ РВ-2, ним не здійснюється користування земельною ділянкою, яка була передана в користування для обслуговування цієї нерухомості, відтак за відсутності користування землею відсутніми є також правові підстави для здійснення платежу за неї.

Враховуючи те, що земельна ділянка перебувала в користуванні ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» для обслуговування будівлі, а 10.06.2009 р. право власності на будівлю БЗЦ РВ-2 літ.»Я» набуло ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дукат ЛВ”, відтак саме з цього моменту - 10.06.2009 р. в силу закону припинився обов’язок для позивача зі сплати земельного податку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.286.1. ст.286, п.288.1. ст.288 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Як вбачається із долученого відповідачем листа Відділу у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 26.11.2018 р. за №29-13-037-128/109-18 інформація, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, про наявність зареєстрованих за ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» земельних ділянок та правовстановлюючих документів на право користування або оренди земельними ділянками на вул.Зелена, 238, 238-б,238-г, вул.Луганська, 1-б, 1-в, 1-г у м.Львові відсутня.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та не підтвердження їх належними та допустимими доказами.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2019 р.

Суддя Гоменюк З.П.