Рішення № 79544033, 29.01.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5784/18Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст ОСОБА_1" (02140, м. Київ, вул. Мишуги, буд. 2, офіс 416)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7)

про стягнення 255 600,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 578,40 грн. інфляційних втрат, 867,26 грн. 3% річних, 1 055,16 грн. пені

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №197 від 11.10.2018, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст ОСОБА_1" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №18/12-2 від 18.12.2018 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованості на загальну суму 261 100,82 грн., з яких:

- 255 600,00 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 3 578,40 грн. інфляційні втрати за листопад 2018 року;

- 867,26 грн. 3% річних за загальний період з 18.10.2018 по 17.12.2018;

- 1 055,16 грн. пеня за загальний період з 18.10.2018 по 17.12.2018.

Також позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виканням відповідачем умов договору поставки №18098т від 04.09.2018 в частині своєчасної та повної оплати товару поставленого за наступними видатковими накладними:

- №878 від 04.09.2018 на суму 75 600,00 грн.;

- №988 від 02.10.2018 на суму 180 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/5784/18, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.01.2019.

До суду 23.01.2019 надійшли письмові пояснення позивача щодо періоду нарахування 3% річних та пені, а саме зазначає, що за накладними:

- №878 від 04.09.2018 на суму 75 600,00 грн. нараховані за період прострочення з 18.10.2018 по 17.12.2018 включно (61 календарний день);

- №988 від 02.10.2018 на суму 180 000,00 грн. нараховані за період прострочення з 15.11.2018 по 17.12.2018 включно (33 календарні дні).

У судовому засіданні 24.01.2019 оголошувалась перерва до 29.01.2019.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині штрафних санкцій у сумі 5 550,82 грн. посилаючись на те, що з урахуванням пункту 13.4 договору позивач відмовився від стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних. В даному випадку сторони передбачили, що зобов'язання повинні виконуватись без врахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляційних втрат прирівнюються до 0%. Крім того, позивач порушив умови договору, так як не провів досудовий порядок врегулювання спору і не надав суду доказів про спроби позивачем врегулювати спір в досудовому порядку. Таким чином, відповідач стверджує, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 5 500,82 грн. та частково судовий збір не підлягають задоволенню, оскільки заявлені без належного врахування вимог чинного законодавства та умов договору поставки.

Позивач керуючись ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача у зв'язку з тим, що оригінали письмових доказів були досліджені на судовому засіданні, що відбулось 24.01.2019.

У судовому засіданні 29.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст ОСОБА_1" (далі - постачальник, позивач) 04.09.2018 укладено договір поставки №18098т (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Найменування товару: найменування товару сода каустична (натр їдкий) (п.1.2 договору).

Умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах CPT відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010" за рахунок постачальника транспортом постачальника. Передача товару замовнику відбувається на складі Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 (п.1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

У відповідності з п.2.1 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам і технічним умовам на даний вид товару й підтверджується сертифікатом якості заводу-виробника товару. Найменування державних стандартів і технічних умов, інші вимоги, яким повинна відповідати якість товару, вказуються в специфікації.

Відповідно до п.3.1 договору кількість та асортимент товару зазначається у Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що постачання товару здійснюється рівномірними партіями на протязі 5 календарних днів в разі письмового повідомлення замовника. Передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару покупцю, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

У випадку доставки товарів на склад замовника, поставка товару може здійснюватися за письмовою чи усною заявкою замовника (п.5.3 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у Специфікації. Загальна сума за цим договором складає - 430 200,00 грн., крім того ПДВ-20% - 86 040,00 грн., всього - 516 240,00 грн.

Згідно з п. 7.1 договору розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання (п.14.1 договору).

Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору про поставку на загальну суму 516 240,00 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 255 600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №878 від 04.09.2018 на суму 75 600,00 грн.;

- №988 від 02.10.2018 на суму 180 000,00 грн.

та товарно-транспортними накладними:

- №Р878 від 04.09.2018 на суму 75 600,00 грн.;

- №Р988 від 02.10.2018 на суму 180 000,00грн.

та довіреностями:

- №981 від 04.09.2018;

- №1115 від 02.10.2018,

копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання із оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором поставки у розмірі 255 600,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови договору (п.7.1.) строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару в сумі 255 600,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 255 600,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 1 055,16 грн. пеня за загальний період з 18.10.2018 по 17.12.2018.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.3 договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіркою правильності нарахування пені порушень вимог чинного законодавства та договору судом не виявлено.

У зв’язку з чим вимога про стягнення пені у розмірі 1 055,16 грн. підлягає задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 578,40 грн. інфляційних втрат за листопад 2018 року та 867,26 грн. 3% річних за загальний період з 18.10.2018 по 17.12.2018 суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, пунктом 13.4. договору передбачено, що сторони заявляють, що вони є юридичними особами, зареєстрованими у встановленому порядку, діють відповідно до законодавства України і, що даний договір підписаний уповноваженими на те особами й підписання даного договору, не є перевищенням їх повноважень. Сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов’язання, передбачені даним договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Таким чином, сторони встановили, що прострочені замовником грошові зобов’язання повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодекс України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як це передбачено приписами частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Оскільки сторони умовами договору погодили, що грошові зобов’язання повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних та вказаний договір не визнаний недійсним повністю або, безпосередньо, в частині визначення індексу інфляції та процентів річних, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку сплатити на користь позивача 3 578,40 грн. інфляційних втрат за листопад 2018 року та 867,26 грн. 3% річних за загальний період з 18.10.2018 по 17.12.2018, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідач посилається на те, що позивач порушив умови договору, так як не провів досудовий порядок врегулювання спору і не надав суду доказів про спроби позивачем врегулювати спір в досудовому порядку.

Суд вважає доводи відповідача необґрунтованими на підставі наступного.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, діючим законодавством не передбачено звільнення відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань в разі недотримання досудового порядку вирішення спору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача 256 655,16 грн., з яких 255 600,00 грн. заборгованість за поставлений товар та 1 055,16 грн. пеня за загальний період з 18.10.2018 по 17.12.2018.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3 849,84 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст ОСОБА_1" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 255 600,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 578,40 грн. інфляційних втрат, 867,26 грн. 3% річних, 1 055,16 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд.7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст ОСОБА_1" (02140, м. Київ, вул. Мишуги, буд. 2, офіс 416, ідентифікаційний код 37017486) заборгованість за поставлений товар у сумі 255 600,00 грн., пеню у сумі 1 055,16 грн. грн. та витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 3 849,84 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 01.02.2019.

Суддя Е.М. Бондарєв