Рішення № 79541967, 22.01.2019, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4530/18

№ 2/688/155/19

Рішення

іменем України

22 січня 2019 року Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючого – судді Босюка В.А.

при секретарі – Кулеші Л.М.,

з участю позивача,

представника відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівка справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_4 сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 30.04.2014 року помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, яку він, як спадкоємець за заповітом, прийняв у встановленому законом порядку. За життя ОСОБА_5 володів та користувався земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 1,6 га, поблизу с. Рилівка Шепетівського району Хмельницької області, однак розпочавши процедуру приватизації, не встиг її завершити. За наведених обставин, просить визнати за ним право на завершення приватизації вищевказаної земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав, підтвердив обставини, на які посилається в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Шепетівського району Хмельницької області в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності та визнання позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судовому засіданні позов не визнала, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_5 з часу виділення йому земельної ділянки площею 1,60 га. до дня смерті, що становить 22 роки, міг оформити своє право на дану земельну ділянку, а позивач з 2014 року, тобто з часу смерті батька по 2018 рік не звертався за захистом права на оформлення земельної ділянки, тому просить застосувати строк позовної давності тривалістю у три роки і у зв’язку з його порушенням відмовити у позові. Вважає, що у спадкодавця не виникало право власності на земельну ділянку. З моменту надання земельної ділянки у користування будь-яких встановлених законодавством дій для початку процедури приватизації земельної ділянки спадкодавець не вчинив.

Заслухавши позивача, представника відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, дослідивши матеріали справи, суд знаходить в позові відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 квітня 2014 року помер батько позивача – ОСОБА_5, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії І-БВ № 227830, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Шепетівського району Хмельницької області 01.05.2014 року.

Після смерті ОСОБА_5, на підставі поданої позивачем заяви про прийняття спадщини до Шепетівської міської державної нотаріальної контори, 30 жовтня 2014 року заведена спадкова справа №461/2014р. 22 червня 2017 року позивач отримав три свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки, розмірами 2,7492 та 0,9211 га, розташовані на території ОСОБА_4 сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, та житловий будинок з надвірними будівлями № 29 по вул. Церковній в с. Рилівка Шепетівського району Хмельницької області, що підтверджується даними витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі за № 38766330 від 30.10.2014 року та свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 22.06.2017 року державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Хмельницької області ОСОБА_6

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни або юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради народних депутатів Шепетівського району від 21.02.1992 року ОСОБА_5 виділена присадибна ділянка, площею 1,6 га на підставі його заяви від 17.02.1992 року.

Згідно інформації начальника архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації за вих. № 04-07/28 від 05.07.2018 року, у документах фонду за 1992-2010 роки відсутня інформація про видачу ОСОБА_5 державного акту на земельну ділянку площею 1,60 га, що розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Статтею 9 ЗК України (в редакції станом на 21.02.1992 року) визначено, що до відання сільських рад народних депутатів в галузі земельних відносин на їх території належить, в тому числі надання відповідно до статті 18 цього Кодексу земельних ділянок у володіння або користування, в тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 23 ЗК України (в редакції станом на 21.02.1992 року) право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Форми державних актів встановлюються Верховною Радою Української РСР. Дію вказаної норми зупинено Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року (далі Декрет…).

Статтею 3 вказаного Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності на земельні ділянки, згідно якого право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, в тому числі і для ведення особистого підсобного господарства, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно п. 1 Перехідних положень ЗК України (в редакції 2001 року) рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до абз. 6 п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Позивач на підтвердження заявлених вимог надав суду лише архівний витяг із протоколу засідання виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради народних депутатів Шепетівського району від 21.02.1992 року №2 про виділення додатково присадибної ділянки ОСОБА_5 1,60га.

Доказів того, що ОСОБА_5 починаючи з 21.02.1992 року і до своєї смерті 30.04.2014 року вчинив будь-які дії спрямовані на початок процедури приватизації вказаної земельної ділянки позивач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За наведених обставин суд знаходить в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_4 сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 1,60 га, розташованої на території ОСОБА_4 сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 30 квітня 2014 року, – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення в Хмельницький апеляційний суд через Шепетівський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 30 січня 2019 року.

Суддя: В.А. Босюк.