Рішення № 79541556, 30.01.2019, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/2578/18

Рішення

Іменем України

30 січня 2019 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, в якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Позивач не може отримати у державній нотаріальній конторі свідоцтво про право власності на дане спадкове майно, а тому змушений звернутися з позовом до суду.

У судове засідання позивач не з`явився, однак в матеріалах справи є заява, про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, зіславшись на мотиви, вказані у позовній заяві.

Представник відповідача Теребовлянської міської ради Тернопільської області у судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи є заява про слухання справи у відсутності представника Теребовлянської міської ради Тернопільської області, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно Свідоцтва на право власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Теребовлянської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР від 22 травня 1988 року, цілий житлий будинок з належними до нього будівлями та спорудами який розташований у АДРЕСА_2, дійсно належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 та складається з 3-х членів.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту "а" та "б" пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Враховуючи вище наведене слідує, що власниками домоволодіння, що на АДРЕСА_2, були ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 із врахуванням рівності їх часток відповідно до частини 2 статті 123 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року).

Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із власників домоволодіння, що в АДРЕСА_2, які проживали в ньому станом на 15 квітня 1991 року із врахуванням їх часток відповідно до частини 2 статті 123 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року), належало на праві спільної сумісної власності, з яких ОСОБА_4, як голові колишнього колгоспного двору належало 1/3 частка вищевказаного будинковолодіння та ОСОБА_3 належало 1/3 частка вищевказаного будинковолодіння, ОСОБА_5 - належало 1/3 частка вищевказаного будинковолодіння.

Згідно довідки від 28 серпня 2013 року № 304 виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації про те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить до колгоспного двору який складається з трьох членів колгоспного двору, голова колгоспного двору ОСОБА_4, та членами якого є ОСОБА_3, ОСОБА_5.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що є часом відкриття спадщини на належне йому майно.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що є часом відкриття спадщини на належне їй майно.

Відповідно до ст. 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 526 ЦК Української РСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року від батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3. У вказаному свідоцтві про народження ім'я батька ОСОБА_4 помилково вказано «ОСОБА_4» замість дійсного «ОСОБА_4».

У справах Теребовлянської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу за № 200/2013 року після смерті ОСОБА_3 за заявою сина ОСОБА_1, інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Інших спадкоємців першої черги за Законом на вказане спадкове майно, що залишилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року немає.

Позивач фактично вступив в оперативне управління спадковим майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до спадкування за законом (першої черги) ст. 1261 ЦК України право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Постановою завідувача Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової О.М. від 12 листопада 2018 року № 1826/02-14 було відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_2, після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 слід задовільнити, визнавши за ним право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3).

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 80, 142, 258, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, ст.ст. 120, 123 ЦК Української РСР, ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Теребовляський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядається вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий: