Рішення № 79541509, 11.01.2019, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/52/2019

Справа № 679/1135/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участі: представника позивачів та третьої особи ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Нетішинської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_6 про визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИВ

В серпні 2018 року позивачі звернулись до суду з позовом до Нетішинської міської ради Хмельницької області, в якому просять визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 право власності по 1/3 частки за кожним, на житлове приміщення №165 в будинку № 5 по вул. Набережна в м. Нетішин Хмельницької області, загальною площею 20,0 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м. В обґрунтування позовної заяви вказують, що в серпні 2005 року вони вселилися у вищеозначене житлове приміщення на підставі ордера, який здали завідувачу гуртожитку в момент вселення.

З моменту вселення вони, протягом тринадцяти років, відкрито, безперервно та добросовісно користуються означеним нерухомим майном.

Відповідно до порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивачі звертались до органу приватизації виконавчого комітету Нетішинської міської ради, із відповідною заявою щодо передання їм у власність займаного ними вище означеного житлового приміщення.

Проте, рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області від 28.01.2016 № 43/2016 позивачам було відмовлено у передачі у спільну сумісну власність житлового приміщення № 165 загальною площею 20.0 кв.м. житловою площею 17,9 кв.м., що на вул. Набережна. 5 в місті Нетішин, в зв'язку і неподанням ордеру на вселення до означеного приміщення.

З метою отримання копії ордеру, який позивачі здавали завідувачу гуртожитку при вселенні, позивачі звертались до балансоутримувача будинку № 5 по вул. Набережна - комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово- комунальне об'єднання».

У своєму листі відповіді від 26.02.2016 № 01-09/Д-95 КП НMP «ЖКО» повідомило позивача, проте, що в них відсутній примірник корінця ордеру на вселення позивачів до житлового приміщення № 165 в будинку № 5 по вул. Набережна в м. Нетішин, а тому в замін означеного ордеру надано копію поквартирної картки.

Не зважаючи на вказане позивачі вважають, що в них виникло право власності за набувальною давністю на займане ними житлове приміщення № 165 в будинку № 5 по вул. Набережна в м. Нетішин, яка перебуває у комунальній власності м. Нетішин.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31.08.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.11.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивачів в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник Хмельницької міської ради в судовому засіданні заперечила щодо заявленого позову. Суду пояснила, що позивачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, не мають правових підстав для отримання у приватну власність кімнату № 165 в будинку № 5 по вулиці Набережна у м.Нетішин Хмельницької області, загальною площею 20,0 кв.м., житловою 17,9 кв.м., у зв'язку із відсутністю правових підстав на вселення у вищезгадану кімнату гуртожитка.

Документами, які б могли підтвердити добросовісність набуття права власності на оспорюване комунальне майно має бути рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду, на підставі якого виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Рішень про надання кімнати № 165 в будинку № 5 по вулиці Набережна у м.Нетішин Хмельницької області, загальною площею 20,0 кв.м., житловою 17,9 кв.м., виконавчий комітет Нетішинської міської ради не приймав. Відповідно ордер для вселення не видавався.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кожна окремо в судовому засіданні показали , що є сусідами позивачів. Вказали, що позивачі проживають у кімнаті №165 більше ніж десять років. Вони чули від ОСОБА_4, що йому відмовляють у приватизації кімнати через відсутність ордера на приміщення. За його словами він ордер здав при заселенні, а тепер його не можуть знайти.

Свідок ОСОБА_9 вказала, що вона, по домовленості із комендантом гуртожитку, проживала без ордера та будь-яких документів на протязі трьох років. На даний час комендант помер.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до положень ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вимог ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положеньч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачі обґрунтовують поданий позов тим, що добросовісно володіють на підставі ордера та розпоряджаються квартирою № 165 у будинку № 5 по вулиці Набережна у м. Нетішин більше 10 років, тому є підстави для визнання права власності на неї на підставі вимог ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.

Проте, суд з такою позицією не погоджується, з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Таким чином, для встановлення наявності передбачених законом підстав для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю необхідно, щоб особа, яка посилається на таке, в силу положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України довела, що заволоділа майном добросовісно і при цьому її володіння є відкритим та безперервним протягом десяти років.

Як роз'яснено в пункті 9 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є ( частина друга статті 344 ЦК України).

Пункт 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 звертає увагу, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору, пов'язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати зокрема наступне:

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правовупідставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Проте, таких обставин судом не встановлено.

Так, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу (договору найму, оренди, зберігання, тощо) виключає застосування набувальної давності.

Власником нежитлового приміщення № 165 в будинку № 5 по вул. Набережна в м. Нетішин Хмельницької області є територіальна громада міста Нетішина від імені та в інтересах якої управління та розпорядження майном здійснює Нетішинська міська рада Хмельницької області.

Відповідно до пп.«а» п.5 ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме: залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У такому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», цей Закон не поширюється на громадян, зокрема, які мешкають у гуртожитку без законних підстав.

Позивачі в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» звертались до органу приватизації виконавчого комітету Нетішинської міської ради, із відповідною заявою щодо передання їм у власність займаного ними житлового приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області від 28.01.2016 року № 43/2016 позивачам було відмовлено у передачі у спільну сумісну власність житлового приміщення № 165 загальною площею 20,0 кв.м. житловою площею 17,9 кв.м., що на вул. Набережна. 5 в місті Нетішин, у зв'язку із ненаданням повного пакету документів, зазначених в інформаційній картці для одержання зазначеної адміністративної послуги (пункт 7 рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 28.01.2016 року №43/2016).

Враховуючи, що позивачі намагалися приватизувати житлове приміщення, посилаючись на те, що спірну квартиру вони отримали на підставі ордеру, тобто підставно, суд приходить до висновку, що вони знали про володіння чужим майном, що виключає можливість застосування набувальної давності, так як відсутня ознака добросовісності володіння, а тому положення ст. 344 ЦК України до спірних відносин застосуванню не підлягають.

Крім цього суд вважає, що представник позивачів не обґрунтував та не надав доказів у чому проявляється з боку відповідача порушення, невизнання чи оспорювання їх прав з приводу спірної квартири.

Таким чином, за наведених підстав у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Нетішинської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_6 про визнання права власності на майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2019 року.

Позивачі: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП-2726106075, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП-2838409965, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Нетішинська міська рада Хмельницької області, ЄДРПОУ 25939741, юридична адреса: 30100, вул. Шевченка, 1 м. Нетішин Хмельницька область.

Головуючий: Р.М. Стасюк