Постанова № 79541034, 30.01.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/7394/18

пр.№ 3/464/83/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2019 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Рудаков І.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, 26.06.1986р.н.,

РНОКПП НОМЕР_1, громадянин України,

приватний підприємець,

прож. за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 21 грудня 2018 року о 20 год. 44 хв. год. по пр. Червоної Калини, 49 у м.Львові, керував автомобілем НОМЕР_2 в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

При розгляді справи 11.01.2019 ОСОБА_1 просив відкласти її розгляд, оскільки він не ознайомився із матеріалами справи та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції. Відтак, з метою забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на ознайомлення з матеріалами справи та відеозаписом долученого до матеріалів справи, розгляд справи відкладено на 30.01.2019 на 09.00 год., про що повідомлено ОСОБА_1 під розписку.

На розгляд справи призначений на 30.01.2019 на 09.00 год. особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з’явився. ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить письмова розписка в матеріалах справи (а.с.11), причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи та отримав копію матеріалів відеофіксації 11.01.2019, про що розписався.

В ст.19 Закону України «Про міжнародні договорами», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов’язкова до застосування як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава – учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб’єктами такими правами.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Відтак, з метою усунення зловживань процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, уникнення затягування розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, а також на строки розгляду даної категорії справи про адміністративне правопорушення (ст. 277 КУпАП), вважаю, що відповідно до ст.268 КУпАП, можливо розглядати справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Так п.1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9а ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт вчинення та вина даної особи в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стверджується належними і допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУпАП, а саме:

?висновком щодо результатів огляду від 21 грудня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп’яніння (АТ Drager – 0.58 ‰);

?протоколом про адміністративне правопорушення від 21 грудня 2018 року серії БД №051732;

?оглянутими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції;

?актом огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager, в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, результат огляду – 0.58‰;

?письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які долучені до матеріалів справи;

?копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №808329 від 21.12.2018.

Таким чином, факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а ПДР України є доведеним, його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП, а саме керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, а відтак він підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.

Згідно із ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння передбачена відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкція ч.1ст.130 КУпАП є безальтернативною, а ч.2 ст.33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відтак, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде згідно із ст.23 КУпАП достатньою та необхідною мірою відповідальності.

Оскільки на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, то відповідно до ст.40-1 КУпАП з нього на користь держави слід стягнути 384,20 грн. судового збору.

На підставі ч.1 ст.130 КУпАП України, керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП ,-

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600(шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200(десять тисяч двісті)грн. в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. судового збору.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів ГУК у Львівській області/м.Львів/21081300, р/р 31115149013001, банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 38008294, МФО (код банку) 899998 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, адреса: 79005, м.Львів, вул.К.Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294).

Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, р/р 31211256026001, банк: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106, МФО (код банку) 899998 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

У випадку несплати штрафу у п’ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред’являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Рудаков І. П.