Рішення № 79540563, 30.01.2019, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/85/18

Провадження №2/443/270/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 січня 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді Коліщук З.М., з участю секретаря Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с. Вовчатичі в особі ОСОБА_2 міської ради Жидачівського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини на визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

позивач ОСОБА_1, звернулась в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт її постійного проживання разом із її тіткою-Сохан ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила 17 липня 2008 року та визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, котра померла 17 липня 2008 року, право власності на половину житлового будинку, яка складається із житлової кімнати площею-14,7 кв.м., житлової кімнати площею-9,6 кв. м. та кухні площею-4,0 кв. м. з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами у с. Вовчатичі на вул. І.Франка,29, Жидачівського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що половина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що в с. Вовчатичі на вул. І.Франка, 29, Жидачівського району, Львівської області, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_5-голова двору, ОСОБА_4 (дружина), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/4 житлового будинку. 09 вересня 1996 року помер ОСОБА_5 – голова двору. Після його смерті відкрилась спадщина на належну померлому частку спірного житлового будинку. На випадок своєї смерті, померлий розпорядився вказаним майном, склавши заповіт відповідно якого все належне йому майно заповів їй, а тому спадкування відбувалось за заповітом. За таких обставин ОСОБА_4А.(дружина померлого та відповідно її тітка) спадщину після смерті чоловіка фактично прийняла, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном, хоча юридично своїх прав не оформила. Разом з тим, 17 липня 2008 року померла ОСОБА_4-її тітка та останній член двору. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з половини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в с. Вовчатичі на вул. І.Франка,29, Жидачівського району Львівської області. На випадок своєї смерті, померла розпорядився вказаним майном, склавши заповіт відповідно якого все належне їй майно заповіла їй, а тому спадкування відбувалось за заповітом Відтак, вона, як єдиний спадкоємець за заповітом, що виявила бажання прийняти спадщину (половину житлового будинку), яку формально прийняла, оскільки на момент її відкриття спільно проживала із спадкодавцем, звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті тітки- Сохан С.А., проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку з тим, що відсутні докази про прийняття спадщин, а саме факт спільного проживання із померлою, та відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок та господарські будівлі та споруди. Вказана відмова позбавляє її можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 об’єднаної територіальної громади – ОСОБА_6 подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч .4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок, що половина жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Вовчатичі Жидачівського району Львівської області на вул. І.Франка, 29, на праві особистої власності належав ОСОБА_5 (арк. справи 14).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 09 вересня 1999 року, у віці 72 роки, в с. Вовчатичі, Жидачівського району, Львівської області, помер ОСОБА_5, про що 10 вересня 1996 року зроблено запис №36 та Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 10 лютого 1996 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №049838 (арк. справи 11).

Спадщина відкрилася в цей же день, 10 вересня 1996 року відповідно до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Судом встановлено, що спадщина померлого складається із 1/4 жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Вовчатичі Жидачівського району Львівської області на вул. І.Франка, 29.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 22 січня 1997 року, вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: "належний мені житловий будинок, що знаходиться в селі Вовчатичі Жидачівського району Львівської області заповідаю ОСОБА_1". Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований (арк. справи 12,13).

Судом встановлено та підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про одруження, яке видано повторно серії І-СГ №012070 27 листопада 1996 року, що ОСОБА_4, є дружиною спадкодавця ОСОБА_5 (арк. справи 10).

З долученої до матеріалів справи довідки, яка видана виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради Жидачівського району Львівської області за №1048 від 27 листопада 2017 року, вбачається, що до дня смерті і на день смерті ОСОБА_5 (спадкодавця) разом з ним була зареєстрована та проживала його дружина-Сохан С.А., а позивач ОСОБА_1 вступила у володіння спадковим майном (арк. справи 15).

За вищевказаних обставин, відповідноі до норм статей 529,535,549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли, як спадкоємець за заповітом ОСОБА_1Д (позивач) та його непрацездатна дружина ОСОБА_4, якій відповідно до приписів ст. 535 ЦК УРСР, належало право на обов’язкову частку у спадковому майні у розмірі не менше двох третин частки, яка належала їй при спадкоємстві за законом, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, однак свого права на спадкове майно у встановленому законом порядку не оформили.

Разом з тим, судом встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 17 липня 2008 року, у віці 84 роки, в с. Вовчатичі Жидачівського району Львівської області, померла ОСОБА_4, про що 17 липня 2008 року зроблено відповідний актовий запис № 25 та Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 17 липня 2008 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №128558 (арк. справи 17).

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої складається із 5/12 жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Вовчатичі Жидачівського району Львівської області на вул. І.Франка, 29, що належала померлій, як спадкоємцю, яка мала обов’язкову частку у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_5.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 16 липня 2008 року, вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно із яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 (позивачу у справі). Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований (арк. справи 18,19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 пояснила, що протягом останніх років і до дня її смерті спільно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4, оскільки остання була її тіткою, в якої дітей та інших близьких родичів не було та вона потребувала стороннього догляду та допомоги.

Так, факт проживання позивача зі спадкодавцем додатково стверджується довідкою, яка видана виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради Жидачівського району Львівської області за № 1049 від 27 листопада 2018 року, згідно із якою: на день смерті спадкодавця, разом з ним дійсно проживала без реєстрації її племінниця ОСОБА_1 (арк. справи 20).

Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини, так як у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року№ 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Враховуючи вищенаведені факти, суд приходить до переконання про те, що позивач дійсно постійно проживала з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, яка наступила 17 липня 2008 року.

Відтак позивач є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, як така, що постійно проживала разом із нею, на час відкриття спадщини.

Разом з тим, згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №33 від 05 грудня 2018 року, яка видана приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її тітки-Сохан ОСОБА_3, яка померла 17 липня 2008 року, у зв’язку з тим, що відсутні докази про прийняття спадщини, а саме факт спільного проживання із померлим, та відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок та господарські будівлі та споруди (арк. справи 29).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи, що позивач оформити право на спадкове майно(половину житлового будинку), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані у справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт, а саме те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала разом із спадкодавцем-Сохан ОСОБА_3, котра померла 17 липня 2008 року в с. Вовчатичі, Жидачівського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті-Сохан ОСОБА_3, котра померла 17 липня 2008 року, право власності на половину житлового будинку , яка складається із житлової кімнати площею-14,7 кв.м., житлової кімнати площею-9,6 кв. м. та кухні площею-4,0 кв. м. з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами у с. Вовчатичі на вул. І.Франка,29, Жидачівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: 81750, с. Вовчатичі, Жидачівського району, Львівської області, паспорт серія КА № 241405.

Відповідач: територіальна громада с. Вовчатичі в особі ОСОБА_2 міської ради Жидачівського району Львівської області, місце знаходження: 81750, м. Ходорів, вул. Грушевського, 38, Жидачівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ: 26269449

Суддя З.М.Коліщук