Рішення № 79540475, 26.12.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5846/16-ц

Провадження №2/442/1423/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

26 грудня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі : головуючого – судді Хомика А.П.,

за участю секретаря судового засідання – Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження об’єднаний позов ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області – ОСОБА_6 про визнання іпотечного договору недійсним, скасування його та визнання постанови про арешт майна незаконною та її скасування, витребування майна, визнання права власності -

в с т а н о в и в :

01.09.2016 позивач, в інтересах якого діє ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до відповідачів та третіх осіб про витребування від ОСОБА_3 житлового будинку№2 на вул. Чехова, в м. Дрогобичі Львівської області, що складається з чотирьох житлових кімнат, однієї кухні, загальною площею 105,9 кв.м., житловою – 55,1 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна : 264037246106; визнавши за ним право власності на таке майно.

В обґрунтування позову вказує на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.10.2013 у справі №442/4512/13 позов ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради задоволено – встановлено факт проживання однією сім’єю між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, яка померла 10.07.2005, в будинку, що по вул. Чехова, 2 в м. Дрогобич. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок по вул. Чехова, 2 в м. Дрогобич Львівської області, загальною площею 105,9 кв.м., та житловою – 55,1 кв.м. Однак рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.07.2016 дане рішення скасовано, у позові відмовлено.

Проте, будучи обізнаною у прийнятті вищевказаного рішення, ОСОБА_4 вчинила умисні дії з його відчуження. Адже з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №66991972 від 31.08.2016 власником житлового будинку на вказаний будинок є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №53, посвідченого 05.02.2016, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6.

04.02.2016 Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, видано Довідку №101, з якої вбачається, що вказаний будинок належить на праві власності ОСОБА_7 (1/2 ідеальна частка) та ОСОБА_1 ( 1/2 ідеальна частка).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21.06.2016 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці після смерті ОСОБА_8, яка померла 10.07.2005.

Позивач вжив всі дії для оформлення спадщини після смерті матері та звернувся до приватного нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про прийняття спадщини. Проте внаслідок оформлення спадкового майна протиправними діями ОСОБА_4 на іншу особу, він позбавлений можливості прийняти спадщину за померлою матір’ю у встановленому законом порядку.

25.05.2018 ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з урахуванням збільшених позовних вимог, звернулась до ОСОБА_3, ОСОБА_9, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи без самостійних вимог : приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 в якому просить: визнати Іпотечний договір, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 26.02.2016, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за №68 та заборону, зазначену в такому договору, зареєстровану в реєстрі за №68,70, недійсним та скасувати; визнати постанову Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номеру : ВП 51497060, виданої 05.07.2016, згідно якої накладено арешт та оголошено заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки на вул. Чехова,2, в м. Дрогобич, незаконною та скасувати, також просить витребувати від ОСОБА_3 : житловий будинок №2, на вул. Чехова, в м. Дрогобичі Львівської області, що складається з чотирьох житлових кімнат, однієї кухні, загальною площею 105,9 кв.м., житловою – 55,1 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна : 264037246106; земельну ділянку площею 0,0811 га, що на вул. Чехова, 2, в м. Дрогобич Львівської області, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку : 833116846106, кадастровий номер : 4610600000:01:003:0059, визнавши за ним право власності на таке майно.

В обґрунтування такого позову ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_1 є власником Ѕ ідеальної частини житлового будинку №2, на вул. Чехова в м. Дрогобич згідно свідоцтва про право на спадщину від 17.03.1972, виданого після смерті батька. Друга частина будинку належала його матері ОСОБА_8 Крім 1/2 ідеальної частини вищевказаного будинку їй належала земельна ділянка під обслуговування такого будинку та господарських споруд площею 0,0811 га. Ще до дня смерті мати ОСОБА_1 – ОСОБА_8 залишила після себе заповіт, згідно якого заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що належатиме їй на день смерті, своєму єдиному синові – ОСОБА_1.

На день смерті матері, яка сталася 10.07.2005 ОСОБА_8 проживав у США, де і проживає по сьогоднішній день, та в силу своєї хвороби ( він є інвалідом) вчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини не зміг, а подав тільки її після визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини, тобто 15.08.2016.

Вважає, що за рішенням суду, яке було скасовано апеляційним судом Львівської області, ОСОБА_4 незаконно заволоділа чужим майном, і як чітко вказано в рішенні Апеляційного суду Львівської області від 11.07.2016 спірний будинок вибув з володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею, а ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_3, згідно якого продала ОСОБА_3 житловий будинок з мансардою. 05.02.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 було укладено також договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0811 га, що по вул. Чехова,2, в м. Дрогобич.

ОСОБА_1 вжив всі необхідні дії щодо оформлення спадщини після смерті своєї матері, звернувся до нотаріуса особисто із заявою про прийняття спадщини. Проте, внаслідок оформлення спадкового майна, яке йому належало на правах власності ( 1/2 ідеальна частина будинку) протиправними діями ОСОБА_4 на іншу особу – ОСОБА_3, ОСОБА_1 позбавлений був можливості оформити спадщину, яка залишилась йому після смерті матері.

Ухвалою суду від 16.11.2018 даний позов об’єднано з позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області – ОСОБА_6 про визнання іпотечного договору недійсним, скасування його та визнання постанови про арешт майна незаконною та її скасування.

У подальшому рішенням суду від 28.02.2018 вказаний договір купівлі-продажу був визнаний недійсним. Після набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 було внесено зміни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Після цього, вона звернулася в інтересах ОСОБА_1 до нотаріуса для оформлення спадкових прав її довірителя. Але як їй стало відомо відповідач ОСОБА_5 26.02.2016 уклав іпотечний договір з відповідачкою ОСОБА_3, де Іпотекодавцем виступила ОСОБА_3, а майно, яке передала в заставу, як предмет іпотеки, є майно, яке на підставі вище зазначених рішень судів та витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, їй не належить.

За таких обставин ОСОБА_1 позбавлений права як володіти, так і розпоряджатися своїм майном.

Вважає, що за таким правочином мав місце обман.

02.08.2016 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ухвалою суду задоволено .

02.11.2016 ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження.

14.11.2016 ухвалою Апеляційного суду Львівської області справу повернуто.

21.11.2016 справа надійшла в провадження суду.

23.01.2017 ухвалою суду клопотання ОСОБА_5 задоволено, провадження у справі зупинено.

01.11.2018 ухвалою суду провадження у справі поновлено.

16.11.2018 ухвалою суду клопотання ОСОБА_2 задоволено об’єднано дану справу із справою №442/3298.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та дала пояснення, які по суті та змісту відповідають, викладеному у позовній заяві. Позов просила задоволити, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання потворно не з’явилися, причин своєї неявки не повідомляли, однак належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи за останньою відомою суду адресою.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6 не з’явилася та не повідомила причин своєї неявки, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; відповідачі не з'явилися в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин; відповідачі не подали відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Суд, заслухавши вступне представника позивача, з’ясувавши обставини, безпосередньо дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задоволити частково.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21.06.2016 у справі №442/462/16 визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці після смерті ОСОБА_7, яка померла 10.07.2005 (а.с. 27-28).

11.07.2016 рішенням Апеляційного суду Львівської області у цивільній справі №442/4512/13 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.10.2013 скасовано та ухвалено нове - в позові ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради про встановлення та визнання права власності на житловий будинок по вул. Чехова,2, в м. Дрогобич Львівської області, загальною площею 105,9 кв.м. та житловою 55,1 кв.м. за набувальною давністю, витребування у відділі РАЦСУ Дрогобицького міськрайонного управління юстиції відомості про актовий запис про смерть ОСОБА_7 - відмовлено (а.с. 24-26).

Таким рішенням встановлено, що наявними свідоцтвами - про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя від 17.03.1972, довідкою №101 від 04.02.2016 підтверджується то факт, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є співвласниками будинку №2 по вул. Чехова в м. Дрогобичі Львівської області ( а.с. 13-15).

З копії заповіту, складеного ОСОБА_11 12.02.1999 та посвідченого нотаріально вбачається, що остання на випадок своєї смерті зробила розпорядження, за яким все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, заповіла своєму сину ОСОБА_1 ( а.с. 14, 24-26).

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 13.11.2015 у справі №442/5939/15-ц позов ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради, третьої особи: відділу Держземагенства задоволено – визнано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, загальною площею 0,0811 га, що по вул. А. Чехова,2, в м. Дрогобичі Львівської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка сталася 10.07.2005. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17.11.2016 вказане рішення скасовано, в позові відмовлено.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч.4 ст. 82 ЦПК України).

За такими, скасованими рішеннями ОСОБА_4 зареєструвала право власності на вказаний вище будинок та земельну ділянку.

Згідно з довідкою КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО» від 25.10.2018 №1880, яка видана ОСОБА_1 будинок №2, що по вул. Чехова,2, в м. Дрогобичі зареєстрований на праві власності ОСОБА_7. Дані про власність станом на 31.12.2012.

25.10.2018 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_12 ОСОБА_1 роз’яснено, що у зв’язку з виявленням заборон, іпотеки та арештів на спадкове майно видати свідоцтво на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8 на житловий будинок та земельну ділянку, що по вул. Чехова,2, в м. Дрогобичі Львівській області, неможливо. Зазначено, що при здійснені попередніх перевірок у Державному реєстрі речових прав по вищевказаному нерухомому майні нею, нотаріусом було виявлено заборони на нерухоме майно ( номери записів про обтяження: 13462027, 13462359, дата реєстрації 26.02.2016), обтяження вищевказаних житлового будинку та земельної ділянки іпотекою (номери записів про іпотеку 13462233, 13462464, дата реєстрації: 26.02.2016), арешти (номери записів про обтяження: 15263102, 15263102,15264104, дата реєстрації:06.07.2016), особа майно якої обтяжується – ОСОБА_3.

Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №96002886, від 31.08.2017, сформованою приватним нотаріусом ОСОБА_12, будинок №2 по вул.. Чехова в м.Дрогобич належить ОСОБА_3, час державної реєстрації 05.02.2016, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 52, виданий 05.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, номер запису про право власності: 13196676. Разом з тим, за таким майном наявний номер запису про іпотеку: 13462464 та №13462233 від 26.02.2016, що здійснений приватним нотаріусом ОСОБА_6, договір іпотеки, серія та номер :68, виданий 26.02.2016, видавник приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6; іпотекодержатель ОСОБА_5, іпотекодавець - ОСОБА_3, номер запису про обтяження :13462027 від 26.02.2016.

Аналогічні записи мають місце стосовно земельної ділянки кадастровий номер: 4610600000:01:003:0059, реєстраційний номер :833116846106, номер запису про обтяження: 13462359 від 26.02.2016, здійснений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, а також номер запису про обтяження :15264104 та 15263102 від 06.07.2016, здійснений ОСОБА_13, Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позов ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1, заявлений до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено – визнанано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 житловий будинок з мансардою, загальною площею 105,9 кв.м., житловою – 55,1 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна : 264037246106; земельну ділянку площею 0,0811 га, що на вул. Чехова, 2, в м. Дрогобич Львівської області, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку: 833116846106, кадастровий номер: 4610600000:01:003:0059 – визнано недійсним ( справа №442/6614/17).

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від липня 2016 у виконавчому провадженні ВП №51497060, що винесена державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області ОСОБА_13 за виконавчим листом №442/4002/16-ц, виданого 22.06.2016мДрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики від 24.02.2016 у розмірі 20000 грн., накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0811 га, що по вул. Чехова,2, м. Дрогобич; житловий будинок, загальною площею 105,9 кв.м., за тою ж адресою.

Відповідно до положень ст. 203 та ст. 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1, 3-5ст. 203 ЦК України; недійсною визнається угода, що була укладена з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, як вище встановлено, що оскаржуваний договір іпотеки був укладений 26.02.2016 на спірне майно, саме тоді коли спір про право ОСОБА_4, яка його також встигла відчужити ОСОБА_3, а та в свою чергу передала в іпотеку ОСОБА_5, був предметом розгляду в суді апеляційної інстанції. Тобто відчуження майна відбулось без наявності правової підстави, речового права. Відтак, такий підлягає скасуванню і як наслідок підлягає скасуванню постанова державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер : ВП 51497060, видана 05.07.2016, без визнання такої незаконною, оскільки така прийнята у межах повноважень державного виконавця.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317,319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом в установленому порядку були визнані правомірними.

Таким чином, при реалізації спірного майна не було дотримано процедури його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає витребуванню

Відповідно до правової позиції, викладеної судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові від 16 вересня 2015 року по справі №6-1203цс15, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Суд зазначає, що згідно до п.26 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз’яснюється, що відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Згідно п. п. 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. ст.1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За нормами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Суд враховує, що позивачу судом визначено додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці після смерті ОСОБА_7, яка померла 10.07.2005, він є спадкоємцем останньої черги за заповітом, однак оформити свої спадкові права на спірне майно не має змоги через наявності арешту та заборон, які накладені за скасованими рішеннями судів, та за наслідками укладеного договору купівлі-продажу, який також визнаний недійсним.

З огляду на наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що спадкодавцю належало спірне спадкове майно, позивач як спадкоємець за заповітом має право на таке, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено, суд дійшов висновку, що право власності на спірне спадкове майно перейшло у порядку спадкування до позивача. Враховуючи те, що він позбавлений можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, а тому є підстави для визнання недійсним та скасування іпотечного договору, скасування постанови про арешт майна, витребування майна від ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на таке.

Враховуючи положення ч.10 ст. 158, п.8 ч.1 ст. 264 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.09.2016 зберігають свою дію протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У частині визнання постанови державного виконавця незаконною та її скасування слід відмовити за встановлених вище обставин, оскільки такий діяв під час її прийняття у межах своїх повноважень.

Відповідно до змісту п. 24 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 у разі якщо рішенням суду вирішено різні вимоги, наприклад, майнового та немайнового характеру, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для відповідних вимог ( п. 31). У разі якщо судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який із тих чи інших причин до ухвалення рішення у справі сплачено не було, а рішення ухвалено на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у дохід Державного бюджету України. При пред'явленні позову до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору, він стягується в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів (35). Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну ( п. 36).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено частково, позивачем сплачено 551,20 грн. судового збору за одну вимогу про витребування майна від ОСОБА_3 ( а.с. 1), з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в користь позивача. Разом з тим, враховуючи, що судом задоволено дві вимоги немайнового характеру, а саме в сумі 704,80 грн., а 704,80 грн. х 2 =1409,60 грн. ( визнання іпотечного договору недійсним та його скасування та скасування постанови державного виконавця) та дві вимоги майнового характеру, а саме в сумі 1601,21 грн. +1049,15 грн. = 2650, 36 грн. ( визнання права власності на земельну ділянку ( ринкова вартість, якої згідно висновку про експертну грошову оцінку ТОВ «Центр розвитку та архітектури» від 09.11.2018 складає 160 121,26 грн. та житловий будинок, інвентаризаційна вартість, якого згідно Технічного паспорту – а.с. 18, складає 104 915 грн.), несплачений судовий збір за такі, слід стягнути з відповідача ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,–

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Визнати Іпотечний договір, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 26.02.2016, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрований в реєстрі за №68, та заборону, зазначену в такому договорі, зареєстровану в реєстрі за №68,70, недійсним та скасувати.

Постанову Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер : ВП 51497060, видану 05.07.2016, згідно якої накладено арешт та оголошено заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки на вул. Чехова,2, в м. Дрогобич - скасувати.

Витребувати від ОСОБА_3 : житловий будинок №2, на вул. Чехова, в м. Дрогобичі Львівської області, що складається з чотирьох житлових кімнат, однієї кухні, загальною площею 105,9 кв.м., житловою – 55,1 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 264037246106; земельну ділянку площею 0,0811 га, що на вул. Чехова, 2, в м. Дрогобич Львівської області, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку: 833116846106, кадастровий номер: 4610600000:01:003:0059.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №2, на вул. Чехова, в м. Дрогобичі Львівської області, що складається з чотирьох житлових кімнат, однієї кухні, загальною площею 105,9 кв.м., житловою – 55,1 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна : 264037246106; земельну ділянку площею 0,0811 га, що на вул. Чехова, 2, в м. Дрогобич Львівської області, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна : 833116846106, кадастровий номер : 4610600000:01:003:0059.

В частині позовних вимог про визнання незаконної постанови Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер : ВП 51497060, видану 05.07.2016, згідно якої накладено арешт та оголошено заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки на вул. Чехова,2, в м. Дрогобич – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 551,20 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 4059,96 грн. судового збору.

Заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від02.09.2016 продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін :

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса : США, 318, Talmage Avenue, Bound Brook, NJ 08805;

Відповідачі :

ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_1, адреса : АДРЕСА_1 львівська область ;

ОСОБА_4, ІПН: НОМЕР_2, адреса : АДРЕСА_2;

ОСОБА_5, ІПН: НОМЕР_3, адреса : АДРЕСА_3.

Повний текст рішення складено 03.01.2019.

Суддя Хомик А.П.