Ухвала суду № 79537855, 16.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29334/18

Провадження №2-о/760/412/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою в порядку окремого провадження, в якій просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1, залучався та брав безпосередньо участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи у період з 15 грудня 2016 року по 23 грудня 2016 року в м. Попасна, Луганської області, з 26 січня 2017 року по 10 лютого 2017 року в м. Костянтинівка, с. Зайцеве, смт. Неліпівка, смт., Північне, Донецької області та з 11 березня 2017 року по 21 березня 2017 року в с. Зайцеве, м. Торецьк, смт. Кірове, Донецької області безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Указом в.о. Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів, які визначені пунктом 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200, та пунктом 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

Обґрунтовуючи необхідність встановлення факту участі в антитерористичній операції до набрання чинності Законом України № 291-VІІІ від 07 квітня 2015 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, ОСОБА_1 посилався на те, що від встановлення цього факту залежить виникнення його права на отримання соціальних гарантій держави.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.

Крім того, у випадку отримання відмови компетентного органу заявник має право оскаржити її в порядку адміністративного судочинства, а не шляхом пред'явлення цивільного позову чи заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що факт, який просить встановити заявник ОСОБА_1, в порядку окремого провадження встановленню не підлягає, і що із даної заяви вбачається спір про право, тому суд вважає, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 257-258, 260, 315 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення

Суддя С.І. Кушнір