Рішення № 79536659, 17.01.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1286/19

Справа №754/5182/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Дмитрієвій А.А.

у відсутності сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

26.02.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 року у позивача та відповідача народилась донька ОСОБА_4. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, згідно із рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2013 року у справі №754/9460/13-ц. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2015 року у справі №754/16880/14-ц з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки, щомісячно в розмірі 1600 грн. і до досягнення з дитиною повноліття.

За інформацією головного державного виконавця Заяць О.В Деснянського РВДВС м. Київ від 12.12.2016 року у відділі на виконані перебуває виконавче провадження ВП №49439688 по виконанню виконавчого листа №2-406/2015 виданого 15.06.2015 року Деснянським районним судом м. Києва. Станом на 12.12.2016 року відсутні документи на підтвердження сплати аліментів на користь позивача, а заборгованість відповідача, без урахування індексації становила 41 496,76 грн.

Станом на 23.01.2018 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів складає 4064,41 грн.

На даний час неповнолітня дочка сторін ОСОБА_4 потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку із віком та відповідно зростанням її потреб. За підрахунками позивача на користь малолітньої дочки вона щомісячно витрачає близько 13 000,00 грн.

Зазначено, що відповідач займається бізнесом без державної реєстрації, є власником нерухомого майна, зокрема у власності відповідача перебуває: квартира загальною площею 40 кв.м., житловою площею 178 кв.м.; житловий будинок (32/100 частки) загальною площею 97,2 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м.; автомобіль, який як зазначила позивач, переоформлено на третіх осіб та Ѕ житлового цегляного будинку - житловою площею 57,00 кв.м. із господарськими будівлями та спорудами.

Зазначено, що дані обставини свідчать про покращення майнового стану відповідача та його спроможність сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що необхідно збільшити розмір стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої доньки до 5 000 грн., оскільки на даний час позивачеві складно повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітньої ОСОБА_4, одягом, продуктами харчування, засобами гігієни, не має у повному обсязі оплати у разі потреби її лікування, відвідування необхідних гуртків. Допустити негайне виконання рішення суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.04.2018 року відкрито провадження в справі та призначено справу до підготовчого судового засідання (а.с.36).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2018 року у задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено (а.с.65-66).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.10.2018 року у задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено (а.с.71-72).

Представник позивача протягом підготовчого розгляду вимоги позову підтримав в повному обсязі.

Протягом підготовчого розгляду представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.10.2018 року закрито підготовче судове засідання. Призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.73-74).

Позивач, відповідач та їх представник до судового засідання 17.01.218 року не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, відповідно до ст.128-130 ЦПК України. Причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також з метою дотримання розумних строків її розгляду суд вважає за можливе справу розглянути справу у відсутності сторін.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі ст. ст. 280 284 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з письмових матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрували шлюб 26.02.2008 року, про що складено відповідний актовий запис за №245, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-БК № 218900 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.6).

Сторони мають дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис за №2130, де в графі «Батьки» записано: батько - ОСОБА_2 (відповідач), мати - ОСОБА_1 (позивач) (а.с.7).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.07.2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.5).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1600 грн., щомісячно, із наступною індексацією згідно чинного законодавства України до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15.10.2014 року (а.с.9-10).

Позивач зазначає, що аліментів, які були стягнути з відповідача на утримання дитини, не достатньо для забезпечення потреб дитини. Матеріальне становище відповідача покращилось.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько(- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч.1 ст.122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Судом встановлено, що позивач проживає з малолітньою дитиною окремо від відповідача, який є працездатним. Суду не надано належних та допустимих доказів наявності на утриманні у відповідача інших осіб.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У зв'язку із змінами, внесеними до Сімейного кодексу України, визначений рішенням суду розмір аліментів на теперішній час є нижчим, ніж встановлено законом.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у звязку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини що мають істотне значення.

За ч. 2ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що дитина проживає з матір'ю, враховуючи потреби неповнолітньої дитини для всебічного її розвитку, враховуючи пріоритетність прав дитини на достатнє забезпечення її потреб та інші встановлені обставини, що мають істотне значення для вирішення даної справисуд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів у твердій грошові сумі в розмірі 50000 грн., щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище сторін, відсутність у відповідача інших дітей, стан здоров'я відповідача, який є працездатним.

У сукупності наведеного, судом визнається необхідним та достатнім збільшення розміру аліментів, що присуджені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2015 року з відповідача на користь позивача, в межах заявлених позивачем позовних вимог в розмірі 5000 гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_2) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн., щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць, згідно до ст. 430 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: