Постанова № 79536056, 29.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/39/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 Шипович В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Черкаси

Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5;

відповідач - Державна казначейська служба України, Прокуратура Черкаської області, Головне управління Національної поліції в Черкаській області;

особа, що подала апеляційну скаргу - Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Державна казначейська служба України;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року ухваленого у складі судді Шиповича В.В. у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування і прокуратури, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2018 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування і прокуратури.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 25 червня 2011 року в.о. Черкаського міжрайонного прокурора Остапенком А.П. відносно нього було порушено кримінальну справу № 3511100006 за частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 197-1 КК України за фактом перевищення службових повноважень та самовільного зайняття земельної ділянки, у зв'язку із тим, що нібито він працюючи на посаді директора ПСП «Зеленківське», яке знаходиться в селі Зеленьків, Тальнівського району, перевищуючи свої службові повноваження протягом 2010-2011 років надавав вказівку своїм підлеглим працівникам проводити польові роботи по засіванню земельних ділянок в адміністративних межах Зеленьківської сільської ради, які належать на праві користування, згідно договорів оренди СФГ «Деркачі» загальною площею 39,15 га, зерновими культурами, чим спричинив СФГ «Деркачі» значну шкоду на суму 49 683 грн..

23 серпня 2011 року слідчим Сидоровим Г.Ю., ОСОБА_5. пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 365, та ч. 1 ст. 197-1 КК України та в цей же день йому обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

31 серпня 2011 року Черкаським міжрайонним прокурором Лутом І.В. у кримінальній справі затверджено обвинувальний висновок та кримінальна справа направлена для розгляду до суду.

09 листопада 2011 року постановою судді Катеринопільського районного суду вказана справа повернута Черкаському міжрайонному природоохоронному прокурору для усунення порушень вимог ст.ст. 228-229 КПК України та 21 листопада 2011 року після усунення недоліків повторно направлена Черкаським міжрайонним природоохоронним прокурором в Катеринопільський районний суд для розгляду по суті.

13 грудня 2011 року постановою судді Катеринопільського районного суду справа повторно повернута Черкаському міжрайонному природоохоронному прокурору для усунення порушень вимог ст.ст. 228-229 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2012 року вказана постанова суду залишена без змін.

09 квітня 2012 року справа прийнята до свого провадження Черкаським міжрайонним природоохоронним прокурором та 09 квітня 2012 року ОСОБА_5 повторно пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 365, та ч. 1 ст. 197-1 КК України та справа направлена в суд для розгляду по суті.

27 червня 2012 року Катеринопільським районним судом кримінальна справа направлена Черкаському міжрайонному природоохоронному прокурору для проведення додаткового розслідування.

25 вересня 2012 року ухвалою Апеляційного суду Черкаської області постанова суду скасована, а справа направлена в той же суд на новий судовий розгляд.

Вироком Катеринопільського районного суду від 01 серпня 2013 року ОСОБА_5 виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2013 року за апеляційною скаргою Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора вказаний вирок суду скасовано, а справу направлено для розгляду по суті в той же суд в іншому складі суду.

24 грудня 2014 року прокурором відділу прокуратури області Ляшком В.П. ОСОБА_5 змінено обвинувачення та виключено з обвинувачення ч. 1 ст. 365 КК України у зв'язку з декриміналізацією злочину.

07 вересня 2015 року постановою Катеринопільського районного суду кримінальна справа направлена прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року вказана постанова залишена без змін.

06 лютого 2016 року Тальнівським відділенням поліції відомості про злочин передбачені ч. 1 ст. 197-1 КК України внесено до ЄРДР та кримінальному провадженню присвоєно №12016250240000048.

24 жовтня 2016 року начальником Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Варяницею Р.О. кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

31 жовтня 2016 року вказана постанова скасована першим заступником керівника Звенигородської місцевої прокуратури.

07 квітня 2017 року начальником Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Варяницею P.O. кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 повторно закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

30 травня 2017 року вказана постанова скасована керівником Звенигородської місцевої прокуратури та справа направлена в Тальнівське відділення національної поліції для розслідування.

08 серпня 2017 року начальником Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Варяницею P.O. кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 втретє закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

31 серпня 2017 року вказана постанова скасована заступником прокурора Черкаської області.

21 лютого 2018 року справа закрита в.о. начальника Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

21 березня 2018 року постанова про закриття кримінальної справи прокуратурою скасована в черговий раз.

23 травня 2018 року прокурором Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури кримінальне провадження відносно нього закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Позивач посилався на те, що з моменту порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення, обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та до моменту закриття кримінального провадження 23 травня 2018 року тобто більше 6 років, він не мав можливості виїхати із села Зеленьків, Тальнівського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, не мав можливості повною мірою виконувати свої обов'язки директора ПСП «Зеленьківське», постійно перебував у емоційній напрузі. Перебуваючи на підписці про невиїзд не міг виїхати до санаторію «Закарпаття» де йому лікарями було призначено лікування двічі на рік. У зв'язку із цим стан його здоров'я значно погіршився. За таких обставин ОСОБА_5 стверджував, що незаконне кримінальне переслідування призвело не лише до тяжких моральних втрат, а й до порушення його нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Його було позбавлено можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршились відносини з оточуючими людьми, партнерами по бізнесу, які він налагоджував тривалий час. Ці негативні обставини вплинули на зменшення його доходу, що завдало йому додаткових моральних страждань, адже він не міг повного мірою матеріально забезпечити себе та членів своєї родини.

Позивач вважав, що оскільки він незаконно перебував під слідством та судом 6 років і 10 місяців або 82 місяці, то розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди не може бути меншим ніж 305 тис. 46 грн., із розрахунку одна мінімальна заробітна плати встановлена в Україні у 2018 році (3723 грн.) за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКСУ на свою користь 305 046 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України 301 563 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Головне управління Національної поліції в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права просив рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що розмір зазначеної шкоди позивачем жодним доказом у справі не підтверджено. Позивачем ні до позовної заяви, а ні під час розгляду справи в суді не надано жодного належного доказу на підтвердження завданої йому моральної шкоди, а судом не витребовувалися ніякі докази на підтвердження заявленої позивачем суми. Крім того, постановою про закриття кримінального провадження не підтверджується факт наявності причинного зв'язку між шкодою у визначеному позивачем розмірі і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні. Вважає, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди.

Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, просила рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що позовна заява була подана з порушенням положень ст. 175 ЦПК України, оскільки рішенням суду у справі № 711/5994/15-ц з Казначейства уже була стягнута моральна шкода на користь ОСОБА_5 в сумі 120 000 гривень. Звертаючись в суд з тим самим предметом та з тих самих підстав позивач зловживає своїми процесуальними правами, що на їх думку призведе до подвійного стягнення відшкодування розміру моральної шкоди та чим буде завдано збитків Державі.

Вважають, що позивачем не було надано доказів того, що йому було завдано моральну шкоду та не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою у визначеному позивачем розмірі і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

Також, вважає, що судом не було враховано норми ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди є значно завищеним. Не було враховано судом першої інстанції, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2011 року виконуючим обов'язки Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора Остапенко А.П. винесено постанову про порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи №3511100006 за ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 197-1 КК України за фактом перевищення службових повноважень та самовільного зайняття земельної ділянки (а.с. 41).

23 серпня 2011 року старшим слідчим Черкаської міжрайонної природоохоронної прокуратури Сидоровим Г.Ю. винесено постанову при притягнення ОСОБА_5, як обвинуваченого за ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 197-1 КК України та постанову про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд (а.с. 36-40).

24 грудня 2014 року прокурором відділу прокуратури області Ляшком В.П. ОСОБА_5 змінено обвинувачення та виключено з обвинувачення ч. 1 ст. 365 КК України у зв'язку з декриміналізацією злочину.

07 вересня 2015 року постановою Катеринопільського районного суду кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 направлена прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування (а.с. 49-64).

06 лютого 2016 року Тальнівським відділенням поліції Звенигородського ВП в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесені відомості про вчинення ОСОБА_5 злочину передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та кримінальному провадженню присвоєно №12016250240000048 (а.с. 42-43).

23 травня 2018 року постановою прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури кримінальне провадження №12016250240000048 відносно ОСОБА_5 закрито, у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України (а.с. 44-48).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 , суд виходив з того, що позивач незаконно перебував під слідством і судом, тобто був підданий кримінальному переслідуванню в період з 28 серпня 2011 року по 23 травня 2018 року, тобто протягом 81 місяця.

Суд вважав доведеним факт спричинення позивачу моральних страждань, які підтверджуються матеріалами кримінальної справи про вчинення відносно позивача незаконних процесуальних дій під час перебування під слідством і судом, а саме притягнення його як обвинуваченого, застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, що обмежило його право на вільне пересування. Що тривале перебування під слідством і судом позивача створювало у його оточення негативне уявлення про останнього, як правопорушника, а тривале застосування запобіжного заходу створювало додаткові незручності для позивача, які полягали у необхідності отримувати дозвіл слідчого, прокурора чи суду на те, щоб відлучитися. Суд прийшов до висновку, що вказані обставини завдали позивачеві душевних страждань, призвели до погіршення відносин з оточуючими людьми, позбавили його можливості реалізації своїх звичок і бажань та необхідності застосувати додаткові зусилля для організації свого життя.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

Як роз'яснено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

-постановлення виправдувального вироку суду;

-встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

-закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, право на звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним засудженням, незаконним взяттям і триманням під вартою, виникає у зв'язку з настанням певної події: закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (пункт 1); майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, а також майно, на яке накладено арешт (пункт 2); штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином (пункт 3); суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги (пункт 4); моральна шкода (пункт 5).

У випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв»язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду»), моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до положень статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено, що з 1 січня 2018 році розмір мінімальної заробітної плати становить 3723 гривні.

Таким чином, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам статті 13 Закону № 266/94-ВР.

Відтак, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував наведені положення Закону та обґрунтовано визначив розмір суми, що підлягає до стягнення. При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що позивачу беззаперечно заподіяно моральну шкоду та належним чином мотивував це у своєму рішенні.

Доводи апеляційних скарг Головного управління національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби про те, що позивачем при зверненні до суду не було надано належних доказів на підтвердження завданої йому шкоди, а з постанови про закриття кримінального провадження не підтверджується факт наявності причинного зв»язку між шкодою у визначеному розмірі і протиправними діями відповідача та вини останнього в її заподіянні, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та встановленими у справі обставинами, яким судом була надана відповідна оцінка.

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України, стосовно того, що судом першої інстанції невірно визначено розмір з якого необхідно виходити при нарахуванні моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки розрахунок відшкодування визначено судом у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до пп. 3 п. 4 Положення про Державну Казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Отже, доводи апелянта про те, що Державна казначейська служба України не повинна нести відповідальності за шкоду, завдану внаслідок незаконних дій державних органів є безпідставними, оскільки обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається на державу Україна, шляхом списання Казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, яка є їх розпорядником. При цьому будь-яких обов'язків на відповідача, як на самостійну юридичну особу, судом не покладено.

Також, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи Державної казначейської служби, стосовно того, що дана позовна заява ОСОБА_5 підлягає залишенню без розгляду, оскільки Придніпровським районним судом м. Черкаси розглянуто справи № 711/5994/15ц, № 711/7235/17 та 711/1625/18, які мають той самий предмет і підстави та аналогічний склад сторін, що й дана справа. Також, по справі № 711/5994/15ц вже видано виконавчий лист та стягнуто на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 120 000 грн. Колегія суддів звертає увагу, що дані висновки апелянта є хибними, оскільки дійсно мали місце інші справи з такими ж сторонами, однак по інших епізодам та за інший період часту ніж у даній справі. А позовні заяви позивача у справах № 711/7235/17 та 711/1625/18 були залишені судом без розгляду, оскільки постанови про закриття провадження у кримінальній справі були скасовані, що сам представник Державної казначейської служби України не заперечує.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційні скарги підлягають до залишення без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України - залишити без задоволення

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування і прокуратури - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова