Рішення № 79534839, 30.01.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3050/18

Справа № 226/3050/18

Провадження № 2/226/65/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м.Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 соціального захисту населення Мирноградської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 соціального захисту населення Мирноградської міської ради (далі УСЗН) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_2Н, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно довідки № НОМЕР_1 від 18.12.2015 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа. Останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3. За заявами від 21.12.2015 та від 22.06.2016 про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_3 з 21.12.2015 по 17.06.2016 та з 22.06.2016 по 21.12.2016 було призначено грошову допомогу у щомісячному розмірі 884,00 грн. В заявах ОСОБА_2 власноруч зазначила про відсутність у будь-кого з членів сім’ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатний осіб. Між тим, у результаті перевірки було встановлено, що у ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» є діючий депозитний рахунок, сума якого перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що згідно абз.2 п.6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг,є підставою у відмові у призначені щомісячної адресної допомоги. Після виявлення цього факту було прийнято рішення від 20.09.2016 про відмову у призначенні вищевказаної адресної допомоги та розраховано надміру виплачену суму за період з 21.12.2015 по 31.08.2016, яка становить 7267,81 грн. На адресу відповідача були направлені листи від 29.09.2016, від 18.10.2016 та від 15.11.2016 із вимогою сплатити борг. Проте, на теперішній час кошти відповідачем не повернуті. Тому УСЗН просить суд стягнути з відповідача надміру виплачені кошти щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання у розмірі 7267,81 грн.

За ухвалою судді від 22.11.2018 позовна заява залишена без розгляду для усунення її недоліків, які були усунені 15.12.2018.

За ухвалою судді від 10.12.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач УСЗН до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, не заперечуючи проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у тому числі через поміщення судового виклику на офіційний сайт Судової влади України.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити по справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з’явилася в судове засідання, не повідомила причини неявки, не подала відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 18.12.2015 за № НОМЕР_1 ОСОБА_2 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.18).

Згідно заяви від 21.12.2015 ОСОБА_2 вперше звернулася до УСЗН про призначення щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зазначивши, що ані в неї, ані у членів її родини немає на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (а.с.7).

За рішенням УСЗН від 25.12.2015 ОСОБА_2 призначена допомога переміщеним особам на проживання з 21.12.2015 по 17.06.2016 у розмірі 884,00 грн щомісяця (а.с.8).

Згідно заяви від 22.06.2016 ОСОБА_2 вдруге звернулася до УСЗН з заявою про призначення спірної допомоги, зазначивши, що ані в неї, ані у членів її родини немає на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (а.с.9).

Вказана допомога була призначена відповідачу за рішенням УСЗН від 24.06.2016 з 22.06.2016 по 21.12.2016 у розмірі 884,00 грн щомісяця (а.с.10).

За результатами проведеної перевірки було встановлено, що у ОСОБА_2 з 18.12.2015 є депозитний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» на суму 240668,81 грн (а.с.17).

За рішенням УСЗН від 20.09.2016 ОСОБА_2 відмовлено в призначені щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання з 21.12.2015 у зв’язку з наявністю на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-ти кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (а.с.11).

Згідно довідки УСЗН від 09.2016 за період з 21.12.2015 по 31.08.2016 відповідачу було виплачено допомогу на проживання у загальній сумі 7267,81 грн (а.с.15).

УСЗН на адресу відповідача спрямувало листи від 29.09.2016, від 18.10.2016, від 15.11.2016 про повернення надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги за період з 21.12.2015 по 31.08.2016 у сумі 7267,81 грн (а.с.12, 13, 14).

Відповідно до ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на: сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами приватного права у пошуку та возз'єднанні членів сімей, які втратили зв’язок внаслідок внутрішнього переміщення; безпечні умови життя і здоров'я; створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання; забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено.

Пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014, (далі за текстом Порядок) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

Відповідно до п.6 Порядку грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до п.11 Порядку суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, в результаті перевірки, проведеної позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 «Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування», було встановлено, що відповідач на момент звернення за державною допомогою мала депозитний рахунок у банківській установі, сума якого перевищувала 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Дана обставина з огляду на приведені норми закону виключає нарахування та виплату спірної допомоги, яка через зазначення відповідачем недостовірної інформації була їй призначена та виплачена.

Оскільки відповідачем безпідставно отримана державна грошова допомога, яка добровільно нею не повертається, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7267 грн 81 коп.

Вирішуючи розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні з даним позовом до суду УСЗН сплатило судовий збір у розмірі 1841,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 4269 від 19.10.2018 (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який за станом на 01.01.2018 відповідно до Закону України про «Державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762 грн.

Беручи до уваги наведені норми закону та ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1762 грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду. З вказаним клопотанням позивач на час винесення даної ухвали до суду не звертався.

На підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст.1212 ЦК України, Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, керуючисьст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 соціального захисту населення Мирноградської міської ради, місцезнаходження: 85327, Донецька область, м.Мирноград, м-н «Молодіжний», 59, код ЄДРПОУ 25953304,до ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2, про стягнення надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 соціального захисту населення Мирноградської міської ради надміру виплачені кошти щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання за період з 21.12.2015 по 31.08.2016 у розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 соціального захисту населення Мирноградської міської ради судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги іншими учасниками справи у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ж.Є.Редько