Ухвала суду № 79531583, 31.01.2019, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 409/2137/18

УХВАЛА

31 січня 2019 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого – судді Попової О.М., з участю: секретаря судового засідання Філіпенко А.С., прокурора Мозуль І.О., захисника ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3 та його законного представника, обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, законного представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, -

Встановив:

Під час судового засідання прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу відносно неповнолітнього ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою. Вважав неможливим запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м’якого запобіжного заходу. Просив суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб. Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти задоволення клопотання, на думку захисника до обвинуваченого може бути застосований більш м’який запобіжний захід. Вислухавши доводи учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора слід розцінювати як обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, яке підлягає задоволенню. У відповідності до частини 1 статті 331 КПК України суд під час судового розгляду має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Відповідно до ухвали суду від 07 грудня 2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 04 лютого 2019 року включно. Відповідно до абзацу 2 частини третьої ст. 331 КПК України до спливу продовження строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. При вирішенні питання доцільності продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у кримінальному провадженні. Вищевказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України, що згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості та тяжким злочином відповідно. Суд враховує, що дані обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено. На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 327, 331 КПК України, -

Ухвалив:

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, рахуючи з 31 січня 2019 року. Строк дії ухвали про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою по 31 березня 2019 року включно. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Попова