Рішення № 79531550, 31.01.2019, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1649/18

Провадження № 2/525/98/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши на підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представником якого згідно угоди про надання правової допомоги є адвокат ОСОБА_2 до Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 27 травня 2015 року померла його тітка ОСОБА_4, останнім місцем реєстрації та проживання якої було с. Устивиця, АДРЕСА_9, буд. № 5 Великобагачанського району Полтавської області, на момент смерті проживала сама. До складу спадкового майна поряд з іншим увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: село АДРЕСА_2, який складається в цілому відповідно з житлового будинку (літ. - А-1), сарай (літ. - Б), сарай (літ. - В), літня кухня (літ. - Г), колодязь №1, огорожа №2. Із правовстановлюючих документів є свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах від 1965 року, на ім'я ОСОБА_5 (відповідно до відомостей по господарської книги матері ОСОБА_4), в якому відсутня інформація про ідентифікацію житлового будинку та його адреси. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 - на момент її смерті разом з нею проживали дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зять ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, шлюб яких не був офіційно зареєстрований. На 15.04.1991 року дане домоволодіння відносилось до колгоспного двору, головою двору була ОСОБА_4, а членом двору ОСОБА_7. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_11, долі своєї в бувшому колгоспному дворі за життя своєї співмешканки не виділяв.

Дане домоволодіння розташоване на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями площею 0,15 га, яка була передана у власність ОСОБА_4 за життя виконавчим комітетом Устивицької сільської ради від 20.03.1997 року. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, який був складений ОСОБА_4 за життя 11.02.2015 року та посвідчений секретарем виконавчого комітету Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, в якому ОСОБА_4 все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1. Спадщину останній прийняв шляхом подання заяви в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу Сахарової Л.І. Інших спадкоємців немає. Але коли позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, то нотаріус відмовила йому в зв'язку з тим, що на житловий будинок немає правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 бажає успадкувати спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями, оскільки в позасудовому порядку отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно (житловий будинок з господарськими будівлями) не можливо, так як на померлого документи не видаються, позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.а.с.2-3).

Від відповідача у справі Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист №02-24/2008 від 28 грудня 2018 року про те, що даний відповідач не заперечує проти задоволення позову і просить провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.40).

Від представника позивача який діє згідно угоди про надання правової допомоги, адвоката ОСОБА_2 до суду надійшла заява про підтримання заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_1 та про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, яка на момент смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 про що виконавчим комітетом Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть та зроблено відповідний актовий запис за № 22 (а.с.5).

З заповіту від 11.02.2015 року, зареєстровано в реєстрі за номером 33 (останній в часі), який був складений ОСОБА_4 за життя 11.02.2015 року та посвідчений секретарем виконкому Устивицької сільської ради, відповідно до якого, все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 (а.с.6).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З довідки, виданої виконавчим комітетом Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №02-23/877 від 01.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті, тобто на 27 травня 2015 року була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_4 Разом з ОСОБА_4 28 травня 2015 року за вказаною адресою інші особи, крім померлої не проживали та не зареєстровані (а.с.7).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №02-23/878 від 01.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 на день смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_10 була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_5. Разом з ОСОБА_5 23.09.1981 року за вказаною адресою проживали та були зареєстровані ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, дочка (померла ІНФОРМАЦІЯ_13) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, зять (помер ІНФОРМАЦІЯ_11) (а.с.8).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №02-23/879 від 01.11.2018 року вбачається, що домогосподарство по вулиці АДРЕСА_6 відповідно до записів по господарської книги НОМЕР_3 особовий рахунок НОМЕР_2 станом на 15.04.1991 року належав до робітничого двору, членами робітничого двору на 15.04.1991 року були: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, голова двору (померла ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, чоловік (помер ІНФОРМАЦІЯ_11) (а.с.9).

Домоволодіння по АДРЕСА_7 складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. - А-1), сараю (літ. - Б), сараю (літ. - В), літньої кухні (літ. - Г), колодязя №1, огороді №2 (а.с.а.с.10-14).

Постановою від 27.11.2018 року приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Сахаровою Л.І. позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в АДРЕСА_3 у зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючого документа на даний житловий будинок (а.с.15).

З свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР вбачається, що ОСОБА_5 в с. Устивиця Миргородського району Полтавської області була виділена із земель колгоспу ім. Калініна земельна ділянка під забудову площею 0,25 га на підставі рішення загальних зборів колгоспників згідно запису по КЗШК має №176. Забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Миргородської районної Ради депутатів трудящих від 04.06.1965 року №297 та типовим проектом будівлі № облпроект (а.с.а.с.16-17).

З довідки характеристики ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» від 28.11.2018 року №130 вбачається, що у відповідності до матеріалів ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 загальною площею житлового будинку літ. А-1, 1967 становить 46,0 кв.м, житлова площа 21,8 кв.м. Будівництво здійснене до 05.08.1992 року, а тому не є самочинним будівництвом чи переплануванням (а.с.18).

З архівної довідки №01-22/556 від 02.11.2018 року вбачається, що відповідно до протоколу 3 засідання виконавчого комітету Устивицької сільської Ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 20.03.1997 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та 0,07 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_9 (а.с.19).

З повідомлення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарової Л.І. №1796/01-16 від 27.12.2018 року, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_4, останнє місце проживання АДРЕСА_3, заяву про прийняття спадщини по заповіту подав ОСОБА_1. Інших заяв про прийняття/відмову від прийняття спадщини не надходило, та відсутні претензії кредиторів (а.с.а.с.34-39).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_4 (щодо житлового будинку з надвірними будівлями) є позивач у справі ОСОБА_1, який прийняв спадщину, однак в даний час, з урахуванням підстав відмови нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину (у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок), позивач ОСОБА_1 не може оформити своє право на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, тому змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, визнання відповідачем позову, виходячи з підстав, які викладені нотаріусом у постанові про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії, з урахуванням принципу юридичної визначеності та враховуючи вищевказану практику Верховного Суду України щодо права власності, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,328,392,1216-1218,1220,1261,1296,1297 ЦК України, ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати, що на момент смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. - А-1), сарай (літ. - Б), сарай (літ. - В), літня кухня (літ. - Г), колодязь №1, огорожа №2.

В порядку спадкування, визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_4, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. - А-1), сарай (літ. - Б), сарай (літ. - В), літня кухня (літ. - Г), колодязь №1, огорожа №2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; представник позивача адвокат ОСОБА_2, місце знаходження селище АДРЕСА_11; відповідач Устивицька сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Устивиця, Великобагачанського району Полтавської області.

Суддя В.В. Хоролець