Ухвала суду № 79531351, 31.01.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/1145/19

Провадження № 1-кс/428/743/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., за участю секретаря судового засідання Чумак Ю.А., прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження №12018130370003366 від 04.12.2018 року стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, росіянина, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не перебуваючого на обліку у лікарів нарколога і психіатра, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 15-а, кв. 96, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 б. 15-а, кв. 6, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не є людиною з інвалідністю, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2019 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018130370003366 від 03.12.2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 маючи злочинний намір, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини - амфетаміну, реалізуючи яку, заздалегідь придбав та зберігав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб, для збування особам у м. Сєвєродонецьк Луганської області.

04.01.2019 року в період часу з 15-20 год. до 15-40 год. працівники Національної поліції, знаходячись біля будинку №17, який розташований по ш. Будівельників, м. Сєвєродонецька, вручили в присутності двох понятих ОСОБА_3, який дав добровільну згоду на проведення оперативної закупівлі, з метою викривання ОСОБА_2 в незаконному збуті психотропної речовини - амфетаміну, грошові кошти в сумі 455 грн.

Після чого ОСОБА_3 попередньо зателефонував ОСОБА_2 з метою придбання психотропної речовини - амфетаміну, домовився про зустріч біля будинку №15-а по ш. Будівельників у м. Сєвєродонецьк, де передав гроші у сумі 455 грн., призначені для купівлі психотропної речовини – амфетаміну. Після чого ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут психотропної речовини - амфетаміну, передав ОСОБА_3 полімерний прозорий пакет із застібкою (Zip) з психотропною речовиною - амфетаміном масою 0,3392 грама у середині, заздалегідь придбаною та яка зберігалась з метою збуту.

Далі ОСОБА_3 повернувся до зазначеного місця, а саме: до будинку №27, який розташований по ш. Будівельників у м. Сєвєродонецьк, де в період часу з 18-10 год. до 18-30 год. в присутності двох понятих ОСОБА_3 видав співробітникам Національної поліції прозорий полімерний пакет з застібкою (Zip), в якому знаходилась порошкоподібна речовина рожевого кольору, яка згідно висновку експерта №19/113/8-2/19е від 15.01.2019 року містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, маса якого становить 0,3392 грама.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, небезпечних психотропних речовин, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України.

29.01.2019 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, яке відповідно до ч. 1, 2 ст. 278 КПК України вручено останньому.

Під час допиту підозрюваний ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, винним себе не визнав та відмовився давати будь-які пояснення.

Сторона кримінального провадження у своєму клопотанні зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Про зазначені ризики окрім тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним за вчинене кримінальне правопорушення, свідчать обставини, що підозрюваний ОСОБА_2 є засудженим за вчинення кримінального правопорушення; вчинив вказане кримінальне правопорушення в період іспитового строку; може впливати на свідка, який приймав участь у проведенні оперативної закупки наркотичних засобів, не має стійких соціальних зв’язків і не має постійного джерела доходу. Для забезпечення його належної поведінки буде достатньо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримала подане клопотання, підтвердила доводи, викладені в його обґрунтування. Зазначила, що наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Просила застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні не визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення. Пояснив, що він не погоджується з клопотанням. Заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Приходячи до такого висновку судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, повністю підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколом огляду речей від 04.01.2019 року, протоколом огляду місця події від 04.01.2019 року за адресою м. Сєвєродонецьк, будинок № 27 по ш. Будівельників, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 04.01.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 04.01.2019 року, протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 04.01.2019 року; висновком експерта №19/113/8-2/19е від 15.01.2019 року, протоколом про результати здійснення негласної-розшукової дії від 05.01.2019 року, протоколом про результати здійснення негласної слідчо-розшукової дії від 05.12.2018 року.

На вказаній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв’язок підозрюваного ОСОБА_2 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, є обґрунтованою.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за скоєння якого може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, та яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Стороною кримінального провадження відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_2 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 лютого 2015 року по справі «Подвезько проти України» зазначив, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, з урахуванням відомостей про попередню протиправну діяльність підозрюваного, який притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив вказане кримінальне правопорушення в період іспитового строку, в тому числі, що він не має постійного місця роботи, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв’язків.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини по справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та тримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в аспекті обставин справи, зокрема біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_2 може вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що він є засудженим та вчинив кримінальне правопорушення, за скоєння якого він підозрюється, під час іспитового строку. Вказані підстави свідчать про стійку упевненість підозрюваного ОСОБА_2 у відсутності невідворотності покарання за скоєне.

Слідчий суддя вважає, що у судовому засіданні не було доведено існування ризику того, що підозрюваний ОСОБА_2 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні будь-які відомості на підтвердження вказаного ризику.

При цьому слідчий суддя відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_2 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров’я, наявність судимості, відсутність офіційного місця роботи, соціальний стан, наявність родини і відсутність міцних соціальних звязків.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у сукупності з наданими доказами, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризиків - можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Разом із тим слідчий суддя враховує, що ОСОБА_2 не сприяє органам досудового розслідування у встановленні істини у кримінальному провадженні, проте з урахуванням приписів п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України у вказаному випадку до нього не може бути застосований більш м’який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки більш м’які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно якої питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

За таких обставин з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, існування ризиків та особи підозрюваного слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На виконання положень ч. 3 ст. 183 КПК України, та враховуючи, що не встановлено обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатній для забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним обов’язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 7 ст. 182 КПК України передбачено, що у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, а також відносно особи підозрюваного та його репутації, визначити розмір застави у 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 48025 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, зазначені в ст. 194 КПК України і він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Водночас, слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_2 передбачених законом обов’язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, враховуючи майновий, сімейний стан підозрюваного та тяжкість вчинення злочину.

Окрім цього, застосовуючи відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного обов'язки, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Керуючись вимогами ст. ст. 40, 110, 131-132, 176-179, 182, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з 30.01.2019 року по 30.03.2019 року, включно.

Ухвала діє протягом 60 днів, а саме з 30.01.2019 року по 30.03.2019 року, включно, та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 48025 (сорок вісім тисяч двадцять п’ять) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач – ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувача – Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача (МФО) – 820172, рахунок отримувача - 37317017002672, призначення платежу: застава № справи з ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ Сєвєродонецького міського суду Луганської області – 05381484.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави ОСОБА_2 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов’язки:

- прибувати до слідчого СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, який здійснюватиме досудове розслідування, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Сєвєродонецьк Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.

Вказані обов’язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_2 строком на два місяці, який починається з моменту внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов’язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 31.01.2019 року.

Слідчий суддя Ж. І. Кордюкова