Рішення № 79529561, 28.01.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10919/18

2/357/963/19

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до заяви б/н від 19.09.2011 року і умов та правил надання банківських послуг відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення вимог закону та договору відповідачка належним чином не виконала своїх зобов»язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 27.08.2018 року складає 12 870,16 грн., з яких: 19,05 грн. – тіло кредиту; 5614,50 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 6147,55 грн. – пеня та штраф; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 589,06 грн. – штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по кредитному договору в сумі 12870,16 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1762,00 грн..

Ухвалою судді від 24 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позивачем не правельно проведено розрахунок суми утвореної заборгованості, не правильно нараховано відсотки. Крім того, відповідачкою подано заяву про застосування строків позовної давності. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому представник не погоджується з доводами відповідачки та зазначає, що неналежне виконання зобов»язань ОСОБА_1 підтверджується випискою по рахунку. Крім того, зазначила, що відповідачка згідно умов кредитного договора отримала кредитні карти №4149437713273009, №5168755513829818 зі строком дії перевипущеної карти до останнього дня 03.2019 року, тому підстави для застосування позовної давності відсутні.

Оглянувши позовну заяву, додатки до неї, надавши належну правову оцінку доводам сторін, суд вказує на таке.

Судом встановлено, що відповідно до заяви б/н від 19.09.2011 року і умов та правил надання банківських послуг відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

21.05.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до розрахунку суми утвореної заборгованості наданої позивачем станом на 27.08.2018 року складає 12 870,16 грн., з яких: 19,05 грн. – тіло кредиту; 5614,50 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 6147,55 грн. – пеня та штраф; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 589,06 грн. – штраф (процентна складова).

Заперечуючи проти визначеного розміру суми утвореної заборгованості, відповідачка не підтвердила її у іншому розмірі, альтернативний розрахунок суду не надала.

Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні карти №4149437713273009, №5168755513829818 зі строком дії перевипущеної карти до останнього дня 03.2019 року.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 07.09.2018 року, що підтверджується відповідною відміткою відділення відправки.

Враховуючи зазначене, позивач в межах трирічного строку звернувся до суду з даним позовому, тому підстави для застосуваня строків позовної давності відсутні.

Згідно п.2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов»язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використанням, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг- у разі невиконання зобов»язань за договором на вимогу банку виконати зобов»язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1\ припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору ;

2\ зміна умов зобов»язання;

3\ сплата неустойки;

4\ відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту є обґрунтованими, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, позивач надав, а відповідач отримав та використовував кредитні кошти. При цьому, ОСОБА_1 не виконала належним чином свій обовязок з повернення кредитних коштів.

Визначаючи суму, яка підлягає до стягнення з відповідачки судом враховується наступне.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафу за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов»язань.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Однак, у заявлених позовних вимогах позивач вимагає стягнення одночасно заборгованості за пенею і штрафом (без належного розмежування), штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова).

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення штрафів і пені не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року. Аналогічну правову позицію підтримує і Верховний Суд, зокерма у постанові від 20 червня 2018 року, справа № 320/1169/16-ц.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідачки штрафів у розмірі 500,00 грн. та 589,06 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки 19,05 грн. тіла кредиту та 6147,55 грн. пені, що значно перевищує суму завданих збитків, тому розмір пені який підлягає до стягненню з відповідачки суд вважає за можливе зменшити до 500,00 грн.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19,05 грн.; 5614,50 грн. – заборгованості за відсотками за користування кредитом; 500,00 грн. пені., разом 6 133,55 грн..

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача відшкодуванню підлягають і судові витрати : 1 762,00 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 509, 512, 525, 526, 543, 553, 554, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (НОМЕР_1, РНОКПП: НОМЕР_2) на користь Акціонерного товариства «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.09.2011 року станом на 27.08.2018 року у розмірі 6 133,55 грн. та 1762,00 грн. судового збору, разом 7 895,55 грн.

В іншій частині – відмовити.

Рішення може бути оскаржено.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суд через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 28.01.2019 року.

СуддяОСОБА_3