Рішення № 79527411, 21.01.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2884/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Косенко К.Д.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 29.12.2018 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 38-4055/391 від 27.10.2010 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом акціонерного товариства "Уктрансгаз", м. Київ, до комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 35 141 621,34 грн.

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2884/18

ВСТАНОВИВ:

Позивач, акціонерне товариство "Укртрансгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, комунального підприємства "Харківські теплові мережі", про стягнення 54 180 991,72 грн. основної заборгованості, 4 725 240,57 грн. пені та 405 251,25 грн. 3% річних. Також позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 616 700,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2018 року позовну заяву акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без руху через недотримання вимог ст.ст. 162, 164 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Протокольними ухвалами суду від 03 грудня 2018 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву з клопотанням про зменшення розміру пені на 50%, на підставі ст.ст. 42, 165, 178, 232 ГПК України; встановлено позивачеві строк до 08 грудня 2018 року на подання відповіді на відзив, відповідачеві - до 15 грудня 2018 року на подання заперечень, відкладено підготовче засідання на 17 грудня 2018 року, на підставі ст.ст. 42, 166, 167, 169, 170, п. 9, 12 ч. 2 ст. 182, ст. 232 ГПК України. 07 грудня 2018 року, ухвалою суду, прийнято до розгляду заяву позивача (вх. 34132 від 06 грудня 2018 року), в порядку ст. 46 ГПК України; встановлено відповідачу строк до 22 грудня 2018 року на подання до суду відзиву на позовну заяву (в редакції прийнятої судом заяви про зміну предмету позову); встановлено позивачу строк до 28 грудня 2018 року на подання до суду відповіді на відзив; встановлено відповідачу строк до 09 січня 2019 року на подання до суду заперечень. Протокольними ухвалами суду від 17 грудня 2018 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (в редакції прийнятої судом заяви про зміну предмету позову), на підставі ст.ст. 42, 165, 169, 170, 178, 232 ГПК України; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 грудня 2018 року, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України. 26 грудня 2018 року судом розпочато розгляд справи по суті. 26 грудня 2018 року по розгляду даної справи судом оголошено перерву до 21 січня 2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України. 21 січня 2019 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

В призначене судове засідання 21 січня 2019 року представники сторін з'явилися. Під час розгляду справи по суті позивачем позовні вимоги підтримано в повному обсязі, відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі та підтримано клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

31 березня 2016 року між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636. Відповідно до п. 1.1 договору, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій (далі ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги). Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства (п.п. 2.1, 2.2 договору). Послуги з траспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли газу), установлених га ГРС. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортнованого ним газу замовнику та/або його споживачів. Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмові від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору). Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами з 01.04.2016 року здійснюється за тарифами на транспортування газу магістральними трубопроводами за 1000 куб. м (далі - тариф), затвердженими для газотранспортного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в розмірі 462,40 грн., крім того ПДВ -92,48 грн., всього в розмірі 554,88 грн. Розрахунковий період за договором становить один місяць з 7-00 години першого дня місяця до 7-00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовників (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.п. 5.1, 5.3, 5.4, 5.5 договору). Газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п. 7.1, 7.3 договору). Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з 01 квітня 2016 року та укладається на строк до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вказує позивач у позовній заяві, він свої зобов'язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 від 31 березня 2016 року виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг з транспортування природного газу: № 08-18-636 від 31 серпня 2018 року на суму 6 485 708,74 грн.; № 09-18-636 від 30 вересня 2018 року на суму 7 897 756,27 грн.; № 10-18-636 від 31 жовтня 2018 року на суму 19 350 811,24 грн., які підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств. Водночас, відповідачем вартість наданих послуг не оплачено, що й стало для позивача підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 33 734 276,25 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 від 31 березня 2016 року (за період серпень-жовтень 2018 року), яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно й позов в частині стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 110 257,05 грн. інфляційних втрат та 99 776,00 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого сума 3% річних складає - 99 776,00 грн., інфляційних втрат - 110 257,05 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, а сума 3% річних складає 99 776,00 грн., інфляційних втрат складає 110 257,05 грн. З огляду на наведе вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 776,00 грн. 3% річних та 110 257,05 грн. інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 197 312,04 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 7.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 від 31 березня 2016 року передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з п. 7.3 договору, приписів ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 197 ,04 грн. пені є обґрунтованими.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, проти задоволення якого позивач заперечував в повному обсязі, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище, яке викликано неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів на теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. В підтвердження даних обставин відповідачем надано: довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 01 листопада 2018 року; довідку про кількість теплової енергії, відпущеної КП "Харківські теплові мережі" споживачам за 2017 р.; інформацію щодо Моніторингу виконання Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ а електроенергію" на 01 жовтня 2018 року по КП "Харківські теплові мережі"; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2018 року.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, кожен суб'єкт господарювання здійснює свою господарську діяльність на власний ризик. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно з ч. 2 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з приводу неможливості своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань та з пропозицією врегулювання такої ситуації. Відповідно до ст. 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підписуючи договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 від 31 березня 2016 року, який містить умови щодо стягнення пені за порушення зобов'язань та беручи на себе зобов'язання за договором, відповідач, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки порушення зобов'язань за договором. Однак, відповідач, як суб'єкт господарювання, свідомо порушив вимоги ст. ст. 193, 226 ГК України в частині вжиття усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов'язань за договором.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не доведено виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому суд вважає клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві на заяву по збільшення позовних вимог, про застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України з огляду на визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд зазначає наступне. Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Порядок повернення судового збору врегульовано ст. 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Дійсно відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов, водночас в матеріалах справи відповідне клопотання саме позивача (особи, яка сплатила судовий збір за подання даної позовної заяви, і відповідно має право ставити питання про повернення з державного бюджету 50% сплаченого судового збору) відсутнє, а під час судового засідання 21 січня 2019 року представник позивача не виявив наміру щодо вчинення відповідної процесуальної дії – звернення з таким клопотання, та категорично заперечував проти задоволення усного клопотання відповідача. З огляду на наведене, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 616 700,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 197, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу у серпні – жовтні 2018 року у сумі 33 734 276,25 грн.; пеню у сумі 1 197 312,04 грн., інфляційні втрати у сумі 110 257,05 грн., 3% річних у сумі 99 776,00 грн. та 616 700,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 31.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_3

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Справа № 922/2884/18