Ухвала суду № 79526541, 31.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

31 січня 2019 року м. Київ № 761/41893/18

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови №563306836 від 05.10.2018

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу від 05.10.2018 ВП №56306836.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.11.2018 року адміністративний позов Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху оскільки її подано без додержання вимог статей 122, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме позивачем не додано до позовної заяви доказу сплати судового збору; належним чином не підтверджено повноваження представника позивача щодо підпису позовної заяви; позовну заяву подано з пропущенням десятиденного строку звернення до суду. В свою чергу судом запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 18 грудня 2018 року позивачем отримано 22 грудня 2018 року безпосередньо у приміщення суду, що підтверджується розпискою уповноваженої особи на зворотній стороні ухвали.

08 січня 2019 року позивачем через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про усунення недоліків до якої додано:

- Заяву про поновлення строку;

- Клопотання щодо звільнення від сплати судового збору;

- Наказ Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.01.2018 № 1-к та № 2-к про призначення на посаду першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З указаного вбачається, що Пенсійний фонд України та його органи не є суб’єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 10.01.2018 у справі № К/9901/12/18, від 12.01.2018 у справах № К/9901/2132/18, № К/9901/2135/18, № К/9901/2131/18, та № К/9901/2134/18.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про звільнення від сплати судового збору.

Крім того, позивачем подано Заяву про поновлення строку.

Разом з тим, заяву про поновлення строку обґрунтовано тим що, у зв’язку із реорганізацією Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, кадровими змінами, неукомплектованістю штату, зміною місцезнаходження юридичного управління ГУ ПФУ в м. Києві, великим навантаженням та великим обсягом справ в юридичному управлінні, фізично неможливе своєчасне опрацювання всього обсягу справ, тому управлінням було пропущено процесуальний строк для подання позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам позивача, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Позивач, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками звернення до адміністративного суду, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Суд вважає, що обставини, наведені в заяві, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовною заявою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на звернення до суду реалізовувати право на оскарження.

Отже, наведені позивачем у заяві про усунення недоліків причини пропуску строку на не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на звернення до судом не встановлено, а тому підстав для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві.

Керуючись статтями 14, 44, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви про поновлення строку та клопотання щодо звільнення від сплати судового збору - відмовити.

2. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повернути позивачу.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна