Ухвала суду № 79526005, 31.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

31 січня 2019 року м. Київ№ 826/3318/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідачів про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративний справі

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України,

Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях

про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України, Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання неправомірними та скасування наказів Служби безпеки України №10/58-oc від 31.10.2014 року та №451-oc від 28.11.2014 року; зобов'язання Службу безпеки України поновити позивача на службі в Управлінні СБУ в Донецькій області або в іншому територіальному підрозділі на попередній посаді, a в разі її відсутності - на нижчій, але не більше чім на одну ступінь; стягнення з Управління СБУ в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення і до моменту фактичного поновлення на службі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2018 та від 18.09.2018 призначено судове засідання за участю відповідача-2 у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 08.11.2018 суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

02.10.2017 представником відповідача 1 та 27.11.2017 представником відповідача 2 подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на порушення позивачем строків звернення до суду.

У зазначених клопотаннях відповідачі зазначили про те, що 08.12.2015 на особистому прийомі в Приймальні СБУ позивачем було подано письмове звернення від 08.12.2015 (вх. №К-12475 від 08.12.2015), в якому позивач, зокрема, просив скасувати наказ про його звільнення з військової служби в СБУ, а отже 08.12.2015 позивачеві вже було достеменно відомо про наявність оскаржуваного наказу від 28.11.2014 № 451-ос. Також відповідачі посилались на те, що 10.08.2016 на адресу Управління СБУ в Донецькій області надійшло письмове звернення позивача, датоване 02.08.2016 (реєстр. № К-342 від 10.08.2016), з проханням надати належним чином завірену копію наказу Голови СБУ від 31.10.2014 № 10/58-ос, що, у свою чергу, підтверджує обізнаність позивача щодо наявності вказаного наказу про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Позивачем надано суду заперечення на клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в якому зазначено про те, що відповідачем не було дотримано встановленого чинним законодавством порядку ознайомлення з оскаржуваними наказами з огляду на що він дізнався про порушення своїх прав тільки ознайомившись з витягами з оскаржуваних наказів. Також позивач посилався на те, що він є вимушеним переселенцем з Донецьку та обрання до нього запобіжного засобу у вигляді домашнього арешту та відсутністю коштів для отримання адвокатських послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частинами першою, другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У позовній заяві позивач просить суд визнати неправомірними та скасувати накази Служби безпеки України від 31.10.2014 № 10/58-ос та від 28.11.2014 № 451-ос, та зобов'язати Службу безпеки України поновити його на службі в Управлінні СБУ у Донецькій області або іншому територіальному підрозділі на попередній посаді, а в разі відсутності - на нижчій, але не більше чім на одну ступінь.

В матеріалах справи наявні копії:

- звернення позивача до Голови Служби безпеки України датоване 08.12.2015 та зареєстроване 08.12.2015 за № К-12475 в якому він просив скасувати наказ про його звільнення з військової служби в СБУ;

- звернення позивача до начальника УСБУ в Донецькій області датоване 02.08.2016 та зареєстроване 10.08.2016 за вх. № К-342 в якому позивач просить надати йому завірений належним чином наказ СБУ від 21.10.2014 № 10/58-ос та документи на підставі яких його прийнято;

- звернення позивача до Голови Служби безпеки України датоване 05.08.2016 зареєстроване 09.09.2016 за № К-12245 в якому позивач просить надати належним чином завірені копії наказів СБУ від 08.07.1995 № 454-ос, від 26.09.2014 № 1866-ос, від 31.10.2014 № 10\58-ос;

- листа від 28.09.2016 № 22/4/К-12245/67 Служби безпеки України, яким направлено на адресу позивача витяги з наказів від 08.07.1995 № 464-ОС, від 26.09.2014 № 1866-ОС, від 21.10.2014 № 10/58-ОС та повідомлено про те, що документальні матеріали, які були підставою для видачі наказів СБ України від 08.07.1995 № 454-ОС, від 26.09.2014 № 1866-ОС та від 31.10.2014 № Ю/58-ОС, мають гриф обмеження доступу «Для службового користування», тому, відповідно до частини 2 статті 6 та статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати копії зазначених документів не є можливим. Копії реєстру відправки вихідної кореспонденції з поштовим штампом датованим 29.09.2016;

- звернення позивача до начальника УСБУ в Донецькій області датоване 02.08.2016 за зареєстроване 10.08.2016 за № К-343 в кому позивач просить надати йому належним чином завірену копію наказу від 28.11.2014 № 451-ос;

- супровідного наказу від 12.06.2016 № 56/11/К-343/11/117, яким на адресу позивача надіслано витяг з наказу від 28.11.2014 № 451-ОС.

З аналізу вказаних документів судом встановлено, що позивач про факт наявності оскаржуваних наказів вже був обізнаний та вважав, їх такими, що порушують його права наприкінці 2015 року та отримав витяги з наказів від 31.10.2014 № 10/58-ос та від 28.11.2014 № 451-ос в період червень - жовтень 2016 року.

Адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 направлено рекомендованим листом 28.02.2017.

Отже, позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду.

Посилання позивача на факт того, що він дізнався про порушення своїх прав тільки після отримання витягів з наказів від 31.10.2014 № 10/58-ос та від 28.11.2014 № 451-ос спростовуються доводами наведеними позивачем у зверненні до Голови Служби безпеки України датоване 08.12.2015 та зареєстроване 08.12.2015 за № К-12475, в якому він зазначає про порушення його законних прав та інтересів внаслідок його незаконного звільнення зі служби.

Посилання позивача, як на поважність причин пропуску строку на звернення до суду на те, що він є вимушеним переселенцем з Донецьку, факт обрання до нього запобіжного засобу у вигляді домашнього арешту суд не приймає до уваги с оскільки зазначені обставини, не були перешкодою для звернення позивача до органів Служби безпеки України зі зверненнями, а отже відповідно не перешкоджали направленню позовної заяви до суду.

Щодо посилань позивача на відсутність коштів для отримання адвокатських послуг, суд звертає увагу на те, що позовна заява та всі подальші документи підписані особисто позивачем та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до адвоката з метою складання та подання даної позовної заяви, крім того позивач особисто здійснював своє представництво у судовому засіданні. Таким чином посилання позивача на необхідність отримання адвокатських послуг з метою подання даного позову є необґрунтованими та не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку на звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

З огляду на викладене, керуючись статтями 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 141, 187 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Клопотання відповідачів - задовольнити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про поновлення на роботі - залишити без розгляду.

3. Копію ухвали направити учасникам справи.

Згідно з частиною другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов