Ухвала суду № 79525939, 31.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 р. № 520/788/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_4 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради щодо невжиття заходів по тимчасовому влаштуванню та подачі заяви ОСОБА_4 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України;

- зобов'язати Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вжити заходів по тимчасовому влаштуванню та подачі заяви ОСОБА_4 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України.

Позовна заява підлягає поверненню позивачеві на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до частини 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Частиною 1 статті 34 Цивільного кодексу України передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Частиною 2 статті 32 Цивільного кодексу України передбачено, що неповнолітня особа вчиняє правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників, крім правочинів, передбачених статтею 31 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 32 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

З матеріалів позову вбачається, що адвокат ОСОБА_1 звернувся за судовим захистом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4.

Відповідно до пунктів 2, 6, 7 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" дитина, розлучена із сім'єю, - особа віком до вісімнадцяти років, яка прибуває чи прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини. Законні представники дитини, розлученої із сім'єю, - орган опіки та піклування, опікуни та піклувальники, призначені відповідно до законодавства України, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, адміністрація закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу. Законні представники особи віком до вісімнадцяти років - один з батьків, усиновителів, дід чи баба, повнолітні брат чи сестра, опікуни чи піклувальники, призначені такими до прибуття в Україну, або інша повнолітня особа, яка до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяла на себе відповідальність за виховання дитини.

Пунктом 12 Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім'єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832 передбачено, що законним представником дитини, розлученої із сім'єю, до набуття нею статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, є:

1) орган опіки та піклування, керівник якого видає працівнику служби у справах дітей довіреність на представництво інтересів такої дитини;

2) патронатний вихователь, керівник закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, до якого тимчасово влаштовано дитину, розлучену із сім'єю.

Згідно підпунку 6 пункту 13 Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім'єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832, законний представник дитини, розлученої із сім'єю забезпечує захист прав та інтересів дитини, доступ дитини до безоплатної правової допомоги, представляє її інтереси в судах та інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, закладах, установах та організаціях незалежно від форми власності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують функції опікунів і піклувальників.

Згідно частини 2 статті 10 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" передбачено, що звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Суд, дослідивши матеріали позову, встановив, що ОСОБА_4 зі слів народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується актом про виявлення розлученої із сім'єю дитини, яка не є громадянином України.

Відтак, відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" звернення про надання одного з видів безоплатної первинної правової допомоги та/або безоплатної вторинної правової допомоги, що стосуються дітей, подаються лише їх законними представниками.

Таким чином, в інтересах фізичних осіб, які не досягли повноліття, а також в інтересах фізичних осіб, визнаних судом недієздатними, як сторона чи третя особа звертаються їхні законні представники.

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє від імені органу опіки та піклування, уповноважив ОСОБА_2 представляти інтереси дитини, розлученої із сім'єю, на підставі довіреності від 19.11.2018 року № 713.

Договір про надання правової допомоги № 61118 від 20 листопада 2018 року адвокат ОСОБА_1 уклав безпосередньо з ОСОБА_4, а не з законним представником, що суперечить положенню статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказів призначення адвоката в порядку Закону України "Про безоплатну правову допомогу" до суду не надано.

Отже, підписання позовної заяви адвокатом ОСОБА_3 здійснено за відсутності повноважень такої особи на здійснення представництва інтересів ОСОБА_4, у порядку встановленому законом.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Керуючись статтями 43, 56, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Волошин