Рішення № 79525876, 22.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 р. № 1440/2193/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Калінічевої М.С. у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 треті особи:1: ОСОБА_2, АДРЕСА_1 2: ОСОБА_3, АДРЕСА_1 3: ОСОБА_4, АДРЕСА_1 про:визнання незаконним та скасування п.15 рішення від 31.05.2013 № 502,За участю:

позивача: ОСОБА_1,

від позивача: ОСОБА_5,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи 1: ОСОБА_6,

від третьої особи 2, 3: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування п. 15 рішення від 31.05.2013 р. № 502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач і треті особи є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_2 самовільно побудував житловий будинок та нежитлові приміщення на земельній ділянці загального користування. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва за ОСОБА_2 визнано право власності на самочинно збудовані споруди. Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету нерухомому майну присвоєно нову адресу. Однак у 2016 р. апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, а в позові ОСОБА_2 відмовлено. Відтак, підстави для присвоєння нової адреси відсутні.

Ухвалою від 08.10.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

19.11.2018 р. відповідачем подано відзив на позов, де зазначено, що з доданих ОСОБА_2 до заяви про надання окремої адреси документів вбачалося, що об'єкт нерухомого майна мав усі ознаки самостійного об'єкту. За відсутності виключних підстав для відмови в наданні адреси, відповідач прийняв оскаржуване рішення в межах повноважень та в порядку, встановленому чинним законодавством.

Ухвалою від 28.11.2018 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження.

07.12.2018 р. позивач подала відповідь на відзив, де звернула увагу на те, що відповідач не зазначає про скасування рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, яке було підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою від 14.01.201 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.01.2019 р. третя особа ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та в порядку, встановленому чинним законодавством, і не порушує прав та інтересів позивача. Фактично нежитлові приміщення, збудовані матір'ю ОСОБА_2, не є самочинним будівництвом, оскільки було отримано рішення виконавчого комітету Заводської районної ради від 20.10.1995 р. та затверджено проект головним архітектором. Об'єкти, виділені в окрему адресу оскаржуваним рішенням, не входять до складу спільної часткової власності. До того ж, третя особа вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

21.01.2019 р. позивач подала відповідь на пояснення ОСОБА_2, де вказала, що доводи третьої особи є необґрунтованими.

У судовому засіданні 22.01.2019 р. позивач та її представник позов підтримали. Представник третьої особи проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України в судовому засіданні оголошено скорочене рішення, складення рішення у повному обсязі відкладено на строк десять днів.

Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 (1/3 частки домоволодіння), ОСОБА_2 (1/6 частки домоволодіння), ОСОБА_3 (1/6 частки домоволодіння) та ОСОБА_4 (1/3 частки домоволодіння) є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1.

Судом встановлено, не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, та підтверджується матеріалами справи, що реального розподілу (та\або виділу частки в натурі) домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками не було, ані на підставі рішень рішення суду, ані на підставі акту розподілу БТІ.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2009 р. за ОСОБА_2 визнано право власності на самочинно побудовані споруди: житловий будинок літ. Я-2, підвал літ. Я, та сарай літ. І, що розташовані по АДРЕСА_1.

Рішення суду набрало законної сили 21.04.2009 р. (а. с. 35).

У квітні 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (Відповідача по справі) з заявою про надання окремої адреси об'єкту нерухомого майна, який утворився в результаті виділення зі складу об'єктів домоволодіння АДРЕСА_1, просив присвоїти адресу житловому будинку літ Я-2 - АДРЕСА_2. До заяви на адресу відповідача ОСОБА_8 (третя особа по справі) додавалося рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2009 р.

Пунктом 15 оскаржуваного рішення відповідача від 31.05.2013 р. № 502 об'єкту нерухомого майна, який утворився в результаті виділення зі складу об'єктів домоволодіння у житловий будинок по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, надано нову адресу: АДРЕСА_2.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.11.2016 р. рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2009 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

06.06.2018 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про скасування п. 15 рішення від 31.05.2013 р. № 502, посилаючись на скасування рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2009 р.

Листом від 05.07.2018 р. відповідач повідомив, що чинним законодавством не передбачено можливість органів місцевого самоврядування скасовувати чи змінювати власні рішення.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2018 р. рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 07.11.2016 р. залишено без змін.

Частиною 1 ст. 356 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спільну часткову власність визначено як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Згідно з ч. 1-2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, визначає Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 р. № 55 (далі - Інструкція № 55).

Пунктом 1.2 Інструкції № 55 передбачено, що поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна.

Згідно з п. 2.5 Інструкції № 55 при підготовці документів про поділ нерухомого майна суб'єкти господарювання проводять такі дії:

уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об'єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах;

за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.

Таким чином, поділ об'єкта нерухомості, який перебуває в спільній частковій власності, можливий виключно за наявності згоди всіх співвласників або рішення суду. Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач, яка володіє 1/3 частиною житлового будинку по АДРЕСА_1, згоди на поділ об'єкту нерухомості не давала.

Згідно з довідкою комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 20.03.2013 р. № 1-414 фахівцями бюро технічна інвентаризація нерухомого майна по АДРЕСА_2 не проводилась.

Крім того, правомірним суд вважає посилання позивача на п. 1.6 Порядку надання та зміни адрес об'єктам нерухомості в місті Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 10.03.2011 р. № 4/11. Зазначеним пунктом заборонено надавати самостійні адреси об'єктам, які відносяться до категорії самозабудови, без наявності оформлених документів відповідно до законодавства.

Таким чином, у зв'язку зі скасуванням рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2009 р. про визнання за ОСОБА_2 права власності на самочинно побудовані споруди, відпали законні підстави для надання самостійної адреси об'єктам нерухомого майна.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням скасування рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на самочинно побудовані споруди, відповідач не довів правомірності оскаржуваного пункту рішення. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та належать задоволенню.

Доводи ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не беруться судом до уваги, оскільки висновок щодо поважності причин пропуску строку звернення викладено судом в ухвалі від 08.10.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 704,80 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612 ) , за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування п. 15 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 31.05.2013 р. № 502 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 15 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 31.05.2013 р. № 502 про надання нової адреси об'єкту нерухомого майна, який утворився в результаті виділення зі складу об'єктів у житловий будинок по АДРЕСА_1.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612) судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення 31.01.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська