Рішення № 79525739, 31.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2019 р. № 520/11304/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Савчук С.С.,

за участі:

представника позивача - Васильєва Є.О.,

представника відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 5, код ЄДРПОУ 36456228) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001601412 від 30.11.2018 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 758 965,00 грн. (в тому числі 607172,0 грн. основного платежу та 151793,0 грн. штрафних санкцій);

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001611412 від 30.11.2018 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 843293,75 грн. (в тому числі 674635,00 грн. основного платежу та 168658,75 грн. штрафних санкцій).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001601412, №00001611412 від 30.11.2018 року ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області, на підставі направлень від 29.10.2018 р. №10977, №10978, №10979, №10980, №10981 та наказу від 29.10.20218 р. №8072, проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2018 р.

Результати перевірки оформлені актом №4704/20-40-14-12-11/36456228 від 12.11.2018 р.(а.с.18-53).

Згідно змісту висновків акту перевірки ТОВ "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" порушено:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 607172 грн. за 4 квартал 2017 року;

- пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п.201.1, и. 201.7 ст.201Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 674 635грн. у тому числі за листопад 2017 року на суму332879 грн., за грудень 2017 р. на суму 341756 грн., що призвело до:

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 674635 грн. у тому числі за листопад 2017 р. на суму 332879 грн., за грудень 2017 р. на суму 341756 грн.;

Як встановлено з матеріалів справи ТОВ "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" на акт перевірки подавались заперечення(а.с.54-57 том 1).

Рішенням від 27.11.2018 р. висновки акту перевірки від 12.11.2018 р. залишені без змін(а.с.58-61 том 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем30.11.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№00001601412, яким ТОВ "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 758 965,00 грн. (в тому числі 607172,0 грн. основного платежу та 151793,0 грн. штрафних санкцій)(а.с.14 том 1);

- №00001611412, яким ТОВ "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 843293,75 грн. (в тому числі 674635,00 грн. основного платежу та 168658,75 грн. штрафних санкцій)(а.с.16 том 1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з контрагентами ТОВ «Укрбуд Інвест Компані» та ТОВ «Касел Груп».

Між ТОВ «МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС» укладено договори про проведення рекламної(их) кампанії(й) з його контрагентами ТОВ «Укрбуд Інвест Компані» (код ЄДРПОУ 41190312) №УБ 05/10 від 05.10.2017 р. та ТОВ «Касел Груп» (код ЄДРПОУ 41642085) №КГ25/10 від 25.10.2017 р., за якими позивач є Рекламодавцем, а його контрагенти Виконавцями. (т. 1, а.с.72-75, т.2, а.с 130-133)

Згідно п.п. 2.1. Договорів Рекламодавець доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал Рекламодавця, провести рекламну кампанію відповідно до умов цього Договору і Додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а Рекламодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надалі послуги (виконані роботи).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій по вказаним договорам про проведення рекламної (их) кампанії (й), позивачем до матеріалів справи надано:додаток№1 від 25.10.2017 року до договору №УБ 05/10 від 05.10.2017 р., за яким позивач у листопаді 2017 року отримав від ТОВ «Укрбуд Інвест Компані» рекламно-інформаційні послуги на загальну суму 1 997 276,00 грн., в тому числі ПДВ - 332 879,33 грн. (т.1 а.с. 76); додаток№1 від 27.10.2017 року до договору №КГ25/10 від 25.10.2017 р., за яким позивач у листопаді-грудні 2017 року отримав від ТОВ «Касел Груп» рекламно-інформаційні послуги на загальну суму 2 050 536,00 грн., в тому числі ПДВ - 341 756,00 грн. (т.2 а.с. 134).

Також, виконання умов вказаних договорів підтверджується: адресними програмами до договорів про проведення рекламної компанії від 25.10.2017р. (т.3 а.с.199-215) та від 27.10.25017р. (т.2 а.с. 134-166), фотозвітами про надані послуги від 30.11.2017 року (т.1 а.с.95-182) та від 12.12.2017року (т.2, а.с. 167-226); актами наданих послуг від 30.11.2017 року на загальну суму 1 997 276,00 (т.1, а.с.183-196), від 12.12.2017 року на загальну суму 2 050 536,00 грн. (т.2 а.с. 227-239), платіжними дорученнями № 9477 від 11.12.2017 року, №9478 від 11.12.2017 року, №9517 від 13.12.2017 року, №9518 від 13.12.2017 року, № 9597 від 18.2017 року (т. 1, а.с. 67-71), №9987 від 10.01.2018року, № 9769 від 27.12.2017 року, № 9770 від 27.12.2017 року (т.2, а.с. 127-129).

Право на включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду сум податку на додану вартість, що були включені до вартості рекламно-інформаційних послуг контрагентів - постачальників підтверджується реєстром податкових накладних (т.1 а.с.197, т. 2 а.с. 240), відповідними податковими накладними, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с 198-225, т.2 241-250).

Використання отриманих відконтрагентів-постачальників рекламно-інформаційних послуг підтверджується наданими позивачем письмовими договорами із контрагентами- замовниками рекламних послуг (ТОВ «МАД МЕДІА», ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Адванс діджитал», ТОВ «Девелопмент констракшн холдинг», ТОВ «Ядро Інтерактив» та інші) з додатками й рахунками на оплату рекламних послуг.(т.1, а.с.226-250а, т.2 а.с 1-122, т.3 а.с.1-159), податковими накладними TOB «МЕГАПОЛ1С ІНВЕСТ ПЛЮС» з квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних ( т.1 а.с.87-122, т.2 а.с.131-159)

З акту перевірки вбачається, що підставою для встановлення вказаних в акті перевірки порушень норм податкового законодавства слугували висновки щодо нереальності здійснення господарських операція між позивачем та його контрагентами.

Податковий орган вказав в акті перевірки, що підприємства ТОВ «Укрбуд Інвест Компані» (податковий номер 41190312) та ТОВ «Касел Труп» (податковий помер 41642085) не мають серед зареєстрованих видів діяльності, пов'язаних з роботою рекламних агентств та надання рекламно-інформаційних послуг. А саме: ТОВ «Касел Груп» (податковий номер 41642085) має зареєстрований єдиний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; у ТОВ «Укрбуд Інвест Компані» (податковий номер 41190312) основ ний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Вказано, що номенклатура та обсяг придбаних та реалізованих товарів, а особливо послуг, свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарською діяльності наявними трудовими ресурсами контрагентів. Встановлено відповідну відсутність ресурсів, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Крім того, вказано що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень по підприємствам ТОВ «Касел Груп», ТОВ «Укрбуд Інвест Компані» встановлено ухвалу Святошинського районного суду м. Кінва від 02.05.2018 року по справі №759/6423/18 за провадженням від 27.07.2017 №32017100080000052, за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Фактично ТОВ «МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС» притягнуто до відповідальності за порушення ведення власної господарської діяльності його контрагентами - ТОВ «Касел Груп», ТОВ «Укрбуд Інвест Компані».

Однак, факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України, та спростовують висновки податкового органу про узагальнений характер та про неконкретність за змістом. Первинні бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання, поряд з іншими наданими первинними документами вони не можуть бути підставою для визнання договорів нікчемними, а господарських операцій - безтоварними.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагента або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину.

В акті перевірки вказано про відсутність в актах надання послуг місця їх складання, та про те, що в договорі №КГ25/10 від 25.10.2017 р. не вказано розрахунковий рахунок контрагента позивача (виконавця).

З цього приводу, суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначена вище правова позиція викладена, зокрема, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України "Щодо підтвердження даних податкового обліку" від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Приписами п.п. 14.1.36. п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Факт порушення кримінального провадження не є беззаперечним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом. Вина будь-якої особи може бути встановлена тільки судом шляхом ухвалення вироку в кримінальній справі, що є відсутнім у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що навіть наявність вироку у кримінальному провадженні не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій контрагента. Відповідно до постанови Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17 «Суд погоджується з доводами касаційної скарги позивача, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Судам слід враховувати, що вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об'єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв'язку з цим під час судового розгляду необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.»

У постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №2а/0370/205/12, від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, від 27 березня 2018 року у справі №815/6470/16 вказано: «Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.»

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Приписами ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового чи іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

У відповідності до положень ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Так, контролюючим органом під час перевірки не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування такого умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

В той же час, ч. 2 ст. 61 Конституції України проголошує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто ТОВ «МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС» не може бути притягнуто до відповідальності за порушення, вчинені його контрагентами.

Суд зазначає наступне, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Приписами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Отже, висновки контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та про встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства в перевіряємий період, є неправомірними, необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи та не відповідають діючим нормам податкового законодавства України.

Вказаний податковим органом в акті перевірки хибний висновок щодо безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, слугував для встановлених відповідачем порушень повноти декларування ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності», в результаті встановлено їх заниження всього у сумі 3373176 грн. за 4 квартал 2017 року, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2017 по 30.06.2018 встановлено його заниження всього у сумі 607 172 грн. за 4 квартал 2017 року.

Отже, на підставі вказаного вище, податкові повідомлення-рішення №00001601412 від 30.11.2018 р.№00001611412 від 30.11.2018 р. Головного управління ДФС у Харківській області є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 5, код ЄДРПОУ 36456228) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.11.2018 р. №00001601412, №00001611412.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 5, код ЄДРПОУ 36456228) суму сплаченого судового збору у розмірі 24033,89 грн. (двадцять чотири тисячі тридцять три гривні 89 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 січня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.