Рішення № 79525713, 24.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4177/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пасічника Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична-особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ485/1/АВ/ФС-1 від 13.06.2018 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з 22.05.2018 року (12:00 год.) по 22.05.2018 року (17:45 год.) інспекторами Держпраці проведено інспекційне відвідування, про що 22.05.2018 року складено акт №ЛВ485/1/АВ та винесено припис №ЛВ485/1/АВ/П про усунення порушень вимог статті 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом власника або уповноваженого ним органу і без повідомлення ДФС працівника ОСОБА_4 На цій підставі відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ485/1/АВ/ФС-1 від 13.06.2018 року, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 111690,00 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, стверджуючи, що перевірка проведена без належних підстав. Вважає, що на момент перевірки ОСОБА_4 надавала йому послуги за цивільно-правовим договором від 01.03.2018 року, який не носив характеру трудового договору та на нього не поширювалися вимоги трудового законодавства. Заперечує порушення вимог статті 24 КЗпП України, а відтак, вважає оскаржувану постанову протиправною.

Ухвалою від 14.09.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

05.10.2018 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні.

Ухвалою від 08.10.2018 замінено судове засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

08.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 04.12.2018 року.

04.12.2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.12.2018 року.

20.12.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні на 24.01.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що за результатами інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_3 зафіксовано порушення ним вимог ч.1, ч. 3 ст.24 КЗпП України, а саме допущення до роботи працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. При цьому, під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 надав пояснення, в яких зазначив, що між ним та ОСОБА_4, укладено цивільно-правовий договір №2 від 01.03.2018 року. Проте, вказаного договору не було надано в ході інспекційного відвідування. Вказане підтверджує факт допуску до роботи працівника ОСОБА_4 без належно оформлених трудових відносин, попри наявні ознаки таких відносин між позивачем та вказаною особою.

Позивачем подані додаткові пояснення у справі. Зазначає, що постановою від 30.07.2018 року Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/4104/18 позивача притягнено до відповідальності згідно ч.3 ст.41 КУпАП і накладено на нього штраф у розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. за порушення вимоги частини першої та третьої статті 24 КЗпП України; ПКМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Вважає, що відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення. Оскільки позивача вже було притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП за те саме порушення, то це виключає притягнення його до відповідальності за абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

22.05.2018 року на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області №1099-П від 21.05.2018 року та направлення від 21.05.2018 року №1002 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області інспекторами праці ОСОБА_5 та ОСОБА_6, було проведено інспекційне відвідування ФО-П ОСОБА_3, за результатами якого складено акт №ЛВ485/1/АВ від 22.05.2018 року, яким встановлено порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом власника або уповноваженого ним органу, і без повідомлення ДФС.

У ході перевірки інспекційного відвідування були відібрані пояснення у ФОП ОСОБА_3 (а.с.41)

Інспектором праці ОСОБА_5, складено припис №ЛВ485/1/АВ/П від 22.05.2018 року про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3

Розглянувши матеріали перевірки, заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області за результатами розгляду справи склав постанову №ЛВ485/1/АВ/ФС від 13.06.2018 року, якою за порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки працівниками Управління Держпраці у Львівській області за цим фактом був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП яким направлений для розгляду по суті до Залізничного районного суду м.Львова.

30.07.2018 року постановою Залізничного районного суду м.Львова фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено стягнення у виглядi штрафу в сумі 8500 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1)при організованому наборі працівників;

2)при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3)при укладенні контракту;

4)у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5)при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6)при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7)в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Судом встановлено, що 13.06.2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області складено постанову №ЛВ485/1/АВ/ФС від 13.06.2018 року, якою за порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки працівниками Управління Держпраці у Львівській області за цим фактом був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, та направлений для розгляду по суті до Залізничного районного суду м.Львова.

30.07.2018 року постановою Залізничного районного суду м.Львова фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП - та накладено стягнення у виглядi штрафу в сумі 8500 гривень за допуск до роботи працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абз.1 ч.2 ст.265 КЗпПУ, є доведеним.

Матеріалами справи підтверджено, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору підприємця ОСОБА_3 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Залізничного районного суду м.Львова від 30.07.2018 року, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Накладення на нього штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Львівській області №ЛВ485/1/АВ/ФС від 13.06.2018 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Таким чином, правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Притягнення особи до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №814/2156/16 від 21.12.2018 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення, порушує його права, передбачені ст.61 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ485/1/АВ/ФС-1 від 13.06.2018 року є обґрунтованою, підтверджується наявними у справі доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ485/1/АВ/ФС-1 від 13.06.2018 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (адреса: пл.Міцкевича, 8, м.Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. сплаченого судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.01.2019 року.

Суддя Крутько О.В.