Рішення № 79525406, 31.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

31 січня 2019 р.справа № 1440/1992/18 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_2 (АДРЕСА_1), м. Миколаїв, 54046

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачатовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торгівельна фірма "Агро-Діло", вул. Садова, 1, оф. 206, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.17 р. № 64708-0000, № 64709-000, № 64710-0000, № 64711-0000

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) звернувся із адміністративним позовом до Снігурівського відділення Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, яка замінена належним відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торгівельна фірма "Агро-Діло" (надалі - третя особа або Товариство), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № № 64708-0000, 64709-0000, 64710-0000, 64711-0000 від 27 вересня 2017 р., якими позивачу визначені податкові зобов'язання з орендної плати.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: він на праві довгострокової оренди користується чотирма земельними ділянками, які, в свою чергу, передані ним в суборенду третій особі. За умовами договорів суборенди, саме третя особа повинна сплачувати земельний податок. В той же час, ГУ ДФС безпідставно вважає, що платником податку є виключно позивач і спірними рішеннями нарахувала податок саме йому. На переконання позивача, передання земельних ділянок в суборенду, звільняє його від сплати земельного податку, а системне тлумачення норм ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.72., 14.1.73., ст. 269 п. 269.1. пп. 269.1.1., 269.1.2., ст. 270 п. 270.1. пп. 270.1.1., 270.1.2., ст. 291 п. 291.2., ст. 297 п. 297.1. пп. 4 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) дозволяє зробити висновок про те, що в даному спорі належним платником податку є землекористувач, тобто суборендар. Крім того, позивач послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 р. у справі № 826/14703/13-а, якій, на його думку, підтверджує вірність його тлумачення норм ПК України.

Відповідач адміністративний позов не визнав та зазначив, що у відповідності до ст. 288 п. 288.2. ПК України, платником орендної плати є орендар, а не суборендар, а тому сплата податку Товариством не є належним виконанням податкового обов'язку з боку позивача (а. с. 128-130).

Третя особа подала пояснення, з яких слідує, що ОСОБА_2 на підставі договорів суборенди передав їй чотири земельні ділянки. Договори суборенди містять умову, відповідно до якої орендну плату (земельний податок) замість позивача сплачує Товариство, на підтвердження чого ним надані платіжні доручення, з яких слідує, що третя особа такий податок сплачувало за весь період дії договорів суборенди (а. с. 66-67).

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 48-49).

Судом здійснено заміну неналежного відповідача на ГУ ДФС, так як спірні рішення прийняті останньою, а не відповідачем, вказаним у позовній заяві (а. с. 120, 122-123).

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 136).

На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

28 жовтня 2013 р. між Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області (надалі - ГУ Держземагенства) та ОСОБА_3 були укладені 4 ідентичні за змістом договори оренди землі, відповідно до яких фізична особа отримала в оренду на 49 років 4 земельні ділянки. Пунктом 8 договорів передбачено, що орендна плата повинна вноситись орендарем у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки кожної земельної ділянки у порядку, встановленому законодавством (а. с. 15-34).

31 жовтня 2014 р. ОСОБА_3 передала в суборенду Товариству орендовані нею земельні ділянки, про що складені відповідні договори, пунктом 9 яких передбачено, що орендна плата вноситься суборендарем орендодавцю, тобто ГУ Держземагентства (а. с. 70-81).

19 серпня 2017 р., у зв'язку із смертю орендаря, до договорів оренди були внесені зміни в частині заміни особи орендаря ОСОБА_3 на ОСОБА_1 та проведена їх державна реєстрація (а. с. 35-46).

27 вересня 2017 р. ГУ ДФС прийняла податкові повідомлення-рішення № 64708-0000, 64709-0000, 64710-0000, 64711-0000, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за кожною земельною ділянкою, на загальну суму 210 846,96 грн. (а. с. 9-12).

Наведені обставини учасниками справи визнаються і з цього приводу спору не існує. Спірною є тільки правова оцінка сторін щодо суб'єкта, який повинен сплачувати орендну плату (земельний податок): позивач вважає, що надавши земельні ділянки в суборенду, він переклав обов'язок сплати податку на суборендаря, до того ж, така умова прямо передбачена і в договорах суборенди і такої ж позиції дотримується третя особа, яка надали докази своєчасної і повної сплати нею земельного податку замість позивача. Відповідач же вважає, що орендну плату за землю повинен вносити саме позивач і наявність договорів суборенди в даному випадку не має значення.

Відповідно до ст. 1 пп. 1.1. ПК України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, тоді як сферою дії цивільного законодавства є регулювання особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 Цивільного кодексу України).

Стаття 5 ПК України встановлює пріоритет податкового законодавства над іншими галузями законодавства.

Таким чином, у цивільному договорі, яким є договір суборенди, неможливо обумовити правила сплати податків і укладення такого договору між позивачем і третьою особою не змінює положень ПК України.

Як визначено ст. 288 п. 288.2. ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Статус орендаря має позивач.

Поза увагою позивача залишилось і те, що у відповідності до ст. 38 п. 38.2. ПК України, яка встановлює загальні правила виконання податкового обов'язку, сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Отже, ПК України визначає, що податок повинен бути сплачений особисто або податковим агентом чи представником.

Третя особа не має статусу податкового агента та/або представника ОСОБА_1, а тому сплата нею земельного податку, не може вважатись належним виконанням податкового обов'язку ОСОБА_1

З приводу посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, висловлену ним у справі № 826/14703/13-а, то обставини цієї справи не є тотожними обставинам даного спору, до того ж позивач невірно трактує зміст судового рішення, в якому зокрема зазначено, що "...надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване…".

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

У зв'язку із тим, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати позивачу не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 (АДРЕСА_1), м. Миколаїв, 54046 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торгівельна фірма "Агро-Діло" (вул. Садова, 1, оф. 206, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 36384300) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27 вересня 2017 р. № 64708-0000, № 64709-000, № 64710-0000, № 64711-0000, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз